розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 березня 2017 року у складі судді Пікули Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05 травня 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Грушицького А. І., Киці С. І.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності на частину земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що вона проживає у житловому будинку по

АДРЕСА_1. Даний житловий будинок належить їй на праві приватної власності в цілому на підставі ухвали Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 травня 2014 року про затвердження мирової угоди, відповідно до якої вона сплатила ОСОБА_6 кошти у сумі 55 тис. грн в рахунок компенсації за належну їй обов'язкову 1/4 частку в спадковому майні.

Згідно з рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області

від 15 жовтня 2015 року за ОСОБА_6 визнано право власності на обов'язкову 1/4 частку у спадщині у розмірі частки земельної ділянки по АДРЕСА_1, тобто пропорційно частці, на яку вона мала право у житловому будинку.

Звернувшись із відповідними заявами, їй та відповідачці була виготовлена технічна документація та встановлені межі земельної ділянки в натурі, в якій зазначено, що виділення ОСОБА_6 1/4 частки земельної ділянки в натурі на місцевості неможливо.

Вказувала, що зверталась до відповідача із пропозицією виплатити грошову компенсацію за вартість належної їй 1/4 частки земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування житлового будинку, однак вирішити спір в добровільному порядку остання відмовилась.

Враховуючи, що частка відповідачки в земельній ділянці є незначною, її

неможливо виділити в натурі, просила припинити право власності ОСОБА_6 на 1/4 частку земельної ділянки загальною площею 0,0563 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 зі сплатою грошової компенсації за її вартість та визнати за нею право власності на спірну земельну ділянку.

У березні 2017 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_9 про розподіл земельної ділянки, посилаючись на те, що має право на обов'язкову частку у спадщині у розмірі 1/4 частини.

Вказувала на те, що узгоджувальною комісією спірне питання щодо земельної ділянки не вирішено.

Просила виділити їй земельну ділянку площею 141 кв. м у натурі відповідно зазначеного нового варіанту розподілу земельної ділянки складеного Гуряк С. М.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області

від 16 березня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_6 на 1/4 частку земельної ділянки загальною площею 0,0563 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_6 вартість 1/4 частки земельної ділянки в розмірі 23 400 грн 00 коп.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку земельної ділянки загальною площею 0,0563 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1.

У зустрічному позові ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про розподіл земельної ділянки відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 551 грн

20 коп. та витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи в розмірі 2 114 грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що загальна площа земельної ділянки складає 563 кв. м., ОСОБА_6 на праві власності належить земельна ділянка площею 140,75 кв. м., частка у праві власності на земельну ділянку є незначною порівняно з часткою ОСОБА_4, тому частка земельної ділянки в розмірі 140,75 кв. м. не може бути виділена ОСОБА_6 у натурі без втрати цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, оскільки спільне володіння і користування земельною ділянкою є неможливим, а припинення права власності ОСОБА_6 на частку земельної ділянки не завдасть їй істотної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 05 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 березня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що частка ОСОБА_6 у праві спільної часткової власності на земельну ділянку є незначною, земельна ділянка не може бути поділена між двома співвласниками без зміни її цільового призначення, оскільки право власності на весь житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами належить ОСОБА_4, а земельна ділянка, яку просить поділити ОСОБА_6, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами. Крім того, спільне володіння і користування земельною ділянкою є неможливим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_4 про припинення права власності ОСОБА_6 на частку у праві спільної власності на земельну ділянку.

У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_6 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області

від 16 березня 2017 рокута ухвалу Апеляційного суду Волинської області

від 05 травня 2017 року, в якій вона, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її зустрічний позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірна земельна ділянка може бути поділена без зміни її цільового призначення, оскільки не заважатиме

ОСОБА_4 обслуговувати свій житловий будинок, а їй в свою чергу вести садівництво та огородництво. Зазначає, що в її приватній власності немає інших земельних ділянок, тому їй буде завдано істотну шкоду. Крім того, посилається на те, що розмір її частки земельної ділянки не є незначною.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі за поданою касаційною скаргою. Витребувано із Володимир-Волинського міського суду Волинської області цивільну справу № 154/2486/16-ц.

У жовтні 2017 року від ОСОБА_4 надійшло заперечення на касаційну скаргу, подану ОСОБА_6, вказуючи на те, що судові рішення є законними і обґрунтованими, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає. Звертає увагу, що ОСОБА_6 разом із сім'єю проживає в своєму будинку з присадибною ділянкою та теплицею, а тому її інтересам та інтересам її сім'ї не завдана істотна шкода у зв'язку з припиненням права власності на частину земельної ділянки, за яку їй було сплачено кошти відповідно до ринкової вартості.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) . Відповідно до пункту

4 частини першої розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року цивільну справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої та другої статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, належним чином дослідивши докази і вірно застосувавши норми права, правильно виходив із того, що частка ОСОБА_6 у праві спільної часткової власності на земельну ділянку є незначною, зазначене не завдасть істотної шкоди її інтересам, тому земельна ділянка не може бути поділена між двома співвласниками без зміни її цільового призначення, оскільки право власності на весь житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами належить ОСОБА_4, а земельна ділянка, яку просить поділити ОСОБА_6, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами. Сума компенсації ОСОБА_4 попередньо була внесена на депозитний рахунок суду.

Доводи ОСОБА_6 про те, що суди не дослідили всі обставини справи та залишили поза увагою її інтереси є безпідставними, оскільки суди дали оцінку всім іі доводам.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, оскільки зводяться до необхідності здійснення судом касаційної інстанції переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05 травня 2017 року залишити без задоволення.