розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2017 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Білоконь О. В., Голуб С. А.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до військової частини А2215, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про скасування рішень житлової комісії та поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зобов'язання вчинити дії та надання житла.

Позовна заява мотивована тим, що наказом командира військової частини А0205, правонаступниками якої є військова частина А2215, від 03 серпня 1994 року його було зараховано до списку особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення і допущено до тимчасового виконання обов'язків командира авіаційного загону транспортної ескадрильї. Також він був зареєстрований та постійно проживав у профілакторії військової частини А0205.

03 серпня 1994 року він подав командиру частини рапорт з проханням зарахувати його на квартирний облік на пільгову чергу для отримання житлової площі, оскільки є ветераном військової служби.

Рішенням житлової комісії військової частини А0205 від 10 серпня 1994 року його зараховано на квартирний облік за пільговою чергою.

Наказом командира військової частини А4461 від 11 грудня 2000 року його було звільнено з військової служби в запас за власним бажанням.

У листопаді 2015 року він дізнався, що рішенням житлової комісії військової частини А2215 від 14 серпня 2013 року перенесено дату його зарахування на квартирний облік з 10 серпня 1994 року на 25 травня 1999 рік. Підставою перенесення черги стало те, що у статті 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов в Українській РСР, передбачено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті. Вважаючи, що вперше у м. Борисполі він прописався 25 травня 1999 року, житлова комісія військової частини А2215 прийняла відповідне рішення.

Стверджував, що у серпні 1994 року, при постановці на квартирний облік, ним були виконані всі вимоги житлової комісії військової частини А0205, надана необхідна інформація та документи, які вважалися комісією достатніми для прийняття на квартирний облік, та те, що він був зареєстрований і проживав при військовій частині А0205, де постійно проходив військову службу до часу свого звільнення в запас, тому вважав такі дії житлової комісії неправомірними.

На підставі вказаного, ОСОБА_4 просив суд скасувати рішення житлової комісії військової частини А2215 від 14 серпня 2013 року в частині перенесення дати зарахування його на квартирний облік з 10 серпня 1994 року на 25 травня 1999 рік та зобов'язати житлову комісію військової частини А2215 поновити його на квартирному обліку з 10 серпня 1994 року.

26 січня 2017 року ОСОБА_4 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, вказуючи на те, що вже після звернення до суду із цим позовом, рішенням житлової комісії військової частини А2215 від 21 грудня 2016 року його було знято з квартирного обліку як такого, що не має підстав перебувати на квартирному обліку після звільнення в запас за власним бажанням, тому додатково до раніше заявлених вимог просив суд визнати незаконними і скасувати вказане рішення житлової комісії.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано неправомірним і скасовано рішення житлової комісії військової частини А2215 від 14 серпня 2013 року, оформлене протоколом № 6, у частині перенесення дати зарахування на квартирний облік ОСОБА_4 з 10 серпня 1994 року на 25 травня 1999 року.

Визнано неправомірним і скасовано рішення житлової комісії військової частини А2215 від 21 грудня 2016 року, оформлене протоколом № 15, про зняття ОСОБА_4 з квартирного обліку після звільнення у запас за власним бажанням.

Зобов'язано житлову комісії військової частини А2215 поновити ОСОБА_4 на квартирному обліку з 10 серпня 1994 року з поновленням відповідних прав.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з військової частини А2215 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розгляд питань про перенесення дати зарахування на квартирний облік і зняття його з обліку відбулися без участі ОСОБА_4, який не був належним чином повідомлений про засідання житлової комісії та прийняті нею рішення, що призвело до порушення його прав, які підлягають захисту. При зарахуванні на квартирний облік позивачем були виконані всі вимоги житлової комісії військової частини А0205, надана необхідна інформація та документи, які вважалися комісією достатніми для прийняття на квартирний облік. Крім того, позивач був зареєстрований і постійно проживав при військовій частині А0205, де проходив службу, до свого звільнення в запас. На підставі вказаних обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення житлової комісії підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на квартирному обліку.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2017 року апеляційну скаргу військової частини А2215 задоволено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь військової частини А2215 судові витрати у розмірі 606,32 грн.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що згідно з пунктом 37 наказу Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 (z0043-95) (діючого на час звільнення позивача з військової служби) військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у запас чи відставку за віком, за станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині. Встановивши, що позивача було звільнено з військової служби за власним бажанням, суд дійшов висновку, що він не мав права бути залишений на квартирному обліку, отже, житлова комісія військової частини А2215 прийняла обґрунтоване рішення про зняття ОСОБА_4 з квартирного обліку. Також суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення житлової комісії військової частини А2215 про перенесення дати зарахування на квартирний облік, оскільки позивач у м. Борисполі Київської області зареєстрований лише 25 травня 1999 року, що підтверджується відповідним записом у паспорті ОСОБА_4

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення житлової комісії військової частини А2215 про перенесення дати зарахування на квартирний облік є безпідставним, оскільки у м. Борисполі він був зареєстрований та постійно проживав з серпня 1994 року, з моменту зарахування його до списку особового складу військової частини А0205, правонаступником якої є військова частина А2215. Також заявник стверджує, що рішення житлової комісії військової частини А2215 про зняття його з квартирного обліку є незаконним та суперечить вимогам Положення про порядок забезпечення житловою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 23 грудня 1992 року, яким передбачено, що військовослужбовці беруться на квартирний облік за рішенням житлової комісії військової частини і перебувають на цьому обліку до одержання житлового приміщення. Оскільки він житлове приміщення не отримав, то його безпідставно було знято з квартирного обліку.

У жовтні 2017 року військова частина А2215 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що на час звільнення позивача з військової служби він не мав права бути залишений на квартирному обліку, оскільки звільнився у запас за власним бажанням. Крім того, його безпідставно було зараховано на квартирний облік з 10 серпня 1994 року, оскільки за в населеному пункті за місцем взяття на облік позивач зареєструвався лише 25 травня 1999 року.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У пункті 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, передбачено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті.

Відповідно до пункту 10 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого наказом Міністра оборони України від 23 грудня 1992 року № 220, з урахуванням змін, внесених наказом Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 (z0043-95) (діючого на момент зарахування ОСОБА_4 на квартирний облік) облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних частинах районів. Військовослужбовці, зараховані на квартирний облік, заносяться до книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень. Військовослужбовці беруться на квартирний облік рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. Датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесене рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення.

Судом установлено, що наказом командира військової частини А0205, правонаступниками якої є військова частина А2215, від 03 серпня 1994 року ОСОБА_4 було зараховано до списку особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення і допущено до тимчасового виконання обов'язків посади командира авіаційного загону транспортної ескадрильї.

Рішенням житлової комісії військової частини А0205 від 10 серпня 1994 року ОСОБА_4 зараховано на квартирний облік за пільговою чергою.

Наказом командира військової частини А4461 від 11 грудня 2000 року ОСОБА_4 було звільнено з військової служби в запас за власним бажанням (підпункт "з" пункту 65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України від 13 травня 1993 року № 174/93 (174/93) ).

Рішенням житлової комісії військової частини А2215 від 14 серпня 2013 року перенесено дату зарахування ОСОБА_4 на квартирний облік з 10 серпня 1994 року на 25 травня 1999 рік. Підставою перенесення черги стало те, що у статті 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов в Українській РСР, передбачено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті, оскільки у м. Борисполі ОСОБА_4 зареєструвався 25 травня 1999 року, житлова комісія військової частини А2215 прийняла відповідне рішення.

Рішенням житлової комісії військової частини А2215 від 21 грудня 2016 року ОСОБА_4 було знято з квартирного обліку як такого, що не має підстав перебувати на квартирному обліку після звільнення в запас за власним бажанням.

Пунктом 37 Положення визначено, що військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у запас чи відставку за віком, за станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині.

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_4 було звільнено з військової служби в запас за власним бажанням, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що він на час звільнення з військової служби не мав права бути залишеним на квартирному обліку, тому житлова комісія військової частини А2215 прийняла обґрунтоване рішення про зняття позивача з квартирного обліку після звільнення у запас за власним бажанням.

Оскільки інші позовні вимоги ОСОБА_4, зокрема, про скасування рішення житлової комісії військової частини А2215 від 14 серпня 2013 року про перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік та поновлення його на квартирному обліку є похідними та не мають правового значення після зняття позивача з квартирного обліку, тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні цих вимог. При цьому надання житла поза чергою порушить права інших осіб, які перебувають у черзі на квартирному обліку перед ним.