Постанова

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 641/8616/16-ц

провадження № 61-17589св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., МартєваС. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2017 року у складі судді Ященко С. О. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2017 року у складі суддів: Кіся П. В., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів.

Позов мотивовано тим, що вона з 29 липня 2005 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 липня 2013 року розірвано. Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач вказувала, що після розірвання шлюбу відповідач періодично матеріально допомагав, добровільно оплачував навчання в приватній школі обох дітей. На даний час відповідач працює та проживає у м. Києві, оплачує навчання сина в приватній школі та заняття дочки у балетній школі, однак систематично в добровільному порядку сплачувати інші витрати на дітей відмовляється. Діти проживають разом з нею та фактично знаходяться на її утриманні. Зазначала, що сплата за навчання дітей є істотною частиною матеріального забезпечення дітей, але основну частину всіх матеріальних витрат складає харчування, одяг, шкільне приладдя, різноманітні матеріали для розвитку дітей, іграшки, витрати на транспорт, на лікування, відпочинок та інше.

Посилаючись на викладені обставини, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки від усіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 жовтня 2016 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач як батько зобов'язаний приймати участь в утриманні своїх неповнолітніх дітей шляхом сплати аліментів на користь позивача у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня пред'явлення позову до суду до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що при визначенні аліментів на утримання дітей саме у розмірі 1/3 частини доходів відповідача, слід виходити з вимог, передбачених статтею 182 СК України. При цьому суд врахував матеріальне становище платника аліментів, відсутність у нього на утримані інших дітей, непрацездатної дружини, батьків та інші обставини, що мають істотне значення.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду у частині розміру аліментів та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача аліменти на утримання дійтей у розмірі 1/10 частки від усіх видів заробітку (доходу), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не перевірили належним чином, якими доказами позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та чи є такі докази належними та допустимими, зокрема, не перевірено, чи дійсно позивач сплачує медичне страхування дітей у страховій компанії "Провідна", оскільки надані позивачем копії страхових полюсів не містять відповідних реквізитів, не містять інформації щодо їх вартості та оплати. В матеріалах справи не міститься жодного документу щодо особливого стану здоров'я дітей і потребу у додаткових витратах щодо його поліпшення чи в лікуванні, а вимога щодо додаткових витрат не була зазначена в позовній заяві і, відповідно, предметом розгляду судами, тому суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. Жодного підтвердження того, які саме витрати та в якому розмірі несе позивач на утримання дітей, матеріали справи не містять, як і не містять відомостей про те, що відповідач ухиляється від участі в їх утриманні та не містять підтвердження обставин, що позивач разом із дітьми винаймає житло у м. Харкові і несе витрати. Також, судами не було прийнято до уваги, що відповідач надав належні документи на підтвердження необхідності в утриманні своїх непрацездатних батьків, які є пенсіонерами та отримують невелику пенсію. Позивачем не надано доказів, що підтверджують кожну обставину, не було доведено розмір витрат, які потрібно нести їй на утримання дітей щомісячно.

17 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

26 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_4 про відновлення виконавчого провадження, обґрунтоване тим, що на підставі ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2017 року державним виконавцем 30 січня 2018 року було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження. Вказувала, що внаслідок того, що виконавче провадження зупинено, двоє неповнолітніх дітей не отримують належне утримання.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди встановили, що сторони у справі є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно довідки дільниці № 22 комунального підприємства "Жилкомсервіс" від 07 жовтня 2016 року місце проживання дітей зареєстровано разом з матір'ю ОСОБА_4 за адресою:АДРЕСА_1.

Встановлено, що з наданої відповідачем довідки про доходи, його заробітна плата за жовтень 2016 року склала - 68 207 грн 71 коп., листопад 2016 року - 68 891 грн 96 коп., грудень 2016 року - 73 023 грн 94 коп.

Згідно довідки про доходи, заробітна плата позивача складає: за серпень 2016 року - 38 678 грн 15 коп., за вересень 2016 року - 44 115 грн 53 коп., за жовтень 2016 року - 43 675 грн 95 коп.

Згідно із статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У частинах першій-третій статті 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька або у твердій грошовій сумі.

За приписами статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено згідно вимог процесуального закону, врахувавши вік дітей, їх потреби, які не можуть бути меншими визначеного законодавством прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; рівність обов'язку обох батьків щодо участі в утриманні дитини до її повноліття; дослідивши майновий стан сторін, суди встановили єдину частку від заробітку (доходу) батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття, із правильним застосуванням статей 181, 182, 183 СК України та дотриманням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач має на утриманні непрацездатних батьків, які є пенсіонерами, були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускаються.

Посилання заявника на те, що суди встановили факт потреби дітей у додаткових витратах щодо поліпшення здоров'я чи в лікуванні, і тим самим вийшли за межі позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися та не були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, висновки щодо таких вимог у рішеннях відсутні.

Касаційне провадження у справі закінчено, тому відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_4 про відновлення виконавчого провадження, оскільки із прийняттям даної постанови у справі припинилася підстава зупинення виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2017 року залишити без змін.

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про відновлення виконавчого провадження відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. О. Лесько

С. Ю.Мартєв