розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" в особі Чаплинського району енергозбуту і електричних мереж на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 грудня 2016 року у складі судді Ковальчук О. В. та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 13 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Бездрабко В. О., Кузнєцової О. А.,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (далі - ПАТ "ЕК "Херсонобленерго") в особі Чаплинського району енергозбуту і електричних мереж звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 6 541 грн 14 коп. за період з 19 листопада 2013 року по 19 березня 2014 року.

Позов мотивовано тим, що у квітні 2013 року ОСОБА_5 придбав будинок по АДРЕСА_1. 30 липня 2013 року з ним укладено договір про користування електричною енергією.

За період з 15 жовтня по 18 листопада 2013 року відповідачем сплачено 4 грн 08 коп. за користування електричною енергією згідно з показником 000131 кВт. За період з 18 листопада 2013 року по 19 березня 2014 року відповідачем використано 9193 кВт електричної енергії на суму 6 541,14 грн.

Добровільно вказану суму заборгованості за користування електричною енергією відповідач не сплачує, із заявою про реструктуризацію боргу не звертався, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду про стягнення вказаної суми в примусовому порядку.

Вказана справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 06 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 25 грудня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "ЕК "Херсонсобленерго" 6 541 грн 14 коп. на відшкодування завданих збитків. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 06 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 25 грудня 2015 року скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справ, рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факту перебування з відповідачем у договірних правовідносинах. На підтвердження своїх вимог позивач посилався на те, що 30 липня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про користування електричною енергією. Разом з тим, судом встановлено, що в період з 27 травня по 29 вересня 2013 року ОСОБА_5 перебував за межами України на території Російської Федерації, у зв'язку із чим, його твердження про не укладення з позивачем будь-яких договорів, знайшло своє підтвердження.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 13 квітня 2017 року апеляційну скаргу позивача відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що побутовому споживачу ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 був встановлений з дотриманням порядку, визначеному ПКЕЕН прилад обліку електричної енергії, у зв'язку із чим у суду відсутні підстави для стягнення вартості електроенергії у кількості 9193 кВт за період з 19 листопада 2013 року по 19 березня 2014 року, оскільки вказані вимоги ґрунтуються лише на припущеннях, тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволені позовних вимог.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, "Херсонсобленерго", просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не об`єктивно та неповно досліджено надані позивачем докази, не враховано, що відповідачем було прийнято лічильник у користування, відповідно до якого здійснено нарахувуання заборгованості. Суди не звернули уваги на пояснення електромайстра ОСОБА_6 щодо заміни електролічильника та факт використання відповідачем електричної енергії у кількості 9193 кВт за період з 19 листопада 2013 року по 19 березня 2014 року, проігноровано у якості доказу акт обстеження побутового споживача.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до Верховного Суду не направив.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів".

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

27 березня 2018 року дана справа передана до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відносини між побутовими споживачами електричної енергії та енергопостачальниками регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26 липня 1999 року (1357-99-п) , з наступними змінами та доповненням (далі ПКЕЕН).

Судом установлено, що відповідач є власником житлового будинку АДРЕСА_1, електрична енергія до якого постачається ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" в особі Чаплинського РЕЗ і ЕМ.

Згідно наданого позивачем договору про користування електричною енергією, укладений 30 липня 2013 року між ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" в особі Чаплинського РЕЗ і ЕМ та відповідачем, електропостачальник взяв на себе зобов'язання надійно постачати споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до потужності 2,6 кВт електроустановок споживача, а споживач зобов'язався оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами у термін, передбачений договором. Згідно з пунктом 5 договору відповідачу встановлений лічильник № 0026987.

Відповідачем надано суду договір про користування електричною енергією, укладений 15 травня 2013 року, укладений між ним та ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" в особі Чаплинського РЕЗ і ЕМ, за умовами якого електропостачальник взяв на себе зобов'язання надійно постачати електричну енергію у необхідних йому обсягах (п.1 договору). Згідно з пунктом 5 договору відповідачу встановлений лічильник № 0026987.

18 лютого 2014 року проведено обстеження лічильника №0009864 побутового споживача житлового будинку АДРЕСА_1. Під час огляду встановлено, що лічильник працює правильно, самохід відсутній, про що складено відповідний акт. Підпис споживача про ознайомлення з актом відсутній.

Факт заміни відповідачу встановленого лічильника №0026987 на №0009864 позивачем не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами.

01 квітня 2014 року відповідач звернувся до енергопостачальника із заявою про проведення експертизи лічильника №0009864 у звязку із сумнівами на правильність роботи приладу обліку. В той же день лічильник №0009864, відповідно до акту про заміну електролічильника № 538526, замінено на лічильник № 148715, який передано у встановленому п.10 ПКЕЕН порядку на зберігання споживачу

Встановивши, що фактично облік електроенергії за адресою АДРЕСА_1 з 30 жовтня 2012 року по 01 квітня 2014 року здійснювався лічильником за № 0009864, а не лічильником, на підставі якого нараховано заборгованість, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункти 3, 8, 9, 10, 11, 19 Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26 липня 1999 року (1357-99-п) , та дійшов обґрунтованих висновків щодо недоведеності позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення. При цьому правильно виходив з того, що помилковий висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами не існує договірних правовідносин не призвів до неправильного вирішення спору по суті.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

В силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вдається до вирішення питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" залишити без задоволення.

Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 13 квітня 2017 року залишити без змін.