розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року у складі судді Малинникова О. Ф. та постанову Апеляційного суду м. Києва

від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Панченка М. М.,

Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_5, у якому просила визнати, що відповідач принизила її честь, гідність та ділову репутацію, завдала моральних страждань у зв'язку з побиттям та поширенням недостовірної інформації, а саме поширенням висловів, які носять образливий характер; зобов'язати відповідачку припинити фізичне та моральне знущання та спростувати указану недостовірну інформацію - шляхом розвішування в парадному будинку АДРЕСА_1 копії судового рішення суду та зобов'язати відповідача публічно вибачитись перед позивачем.

Позовна заява мотивована тим, що з 1966 року позивач проживає у квартирі АДРЕСА_1 і весь час терпить психологічне та фізичне знущання, яке чинить їй відповідач, яка проживає у квартирі №2, що розташована за вказаною адресою поряд з квартирою позивача.

Зазначала, що крім словесних образ, 26 жовтня 2012 року відповідач вдалась до фізичного насильства, вдаривши позивача у скроню три рази рукою.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами існують неприязні стосунки, висловлені сторонами образи мали місце, проте підтверджень щодо доведення образ, викладених у позовній заяві до інших осіб, про які стверджує позивачка, не знайшло свого підтвердження, а тому вимоги задоволенню не підлягають. Місцевий суд зазначив, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував та дослідив обставини справи, встановив відсутність порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача або таких, що перешкоджають позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, що є підставою для відмови у позові.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд незаконно відмовив позивачу у виклику свідків, надав хибну оцінку доказам, наданих позивачем. Крім того, суд не врахував факт заподіння позивачу моральних страждань відповідачем.

Касаційна скарга також містить посилання на відсутність у позивача психічних розладів здоров'я, які впливали б на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджено відповідним висновком екпсертизи.

Відповідач не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направила.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скаргане підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Установлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяви просила визнати поширену інформацію недійсною, спростувати її.

Частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) роз'яснено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені)

Встановлено, що між сторонами існують неприязні стосунки, висловлені сторонами образи мали місце, проте підтверджень щодо доведення образ, викладених у позовній заяві до інших осіб, позивачем не підтверджено, а відтак, суд прийшов вірного висновку що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням.

Аргументи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року залишити без змін.