розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2016 року в складі судді Новака Ю. Д., та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 07 липня 2016 року в складі суддів: Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О., Чумак О. В.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) (далі - Цивільний процесуальний кодекс України (1618-15) ), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа - ДругаПолтавська державна нотаріальна контора.

В обґрунтування вимог заяви зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна тітка - ОСОБА_5 Заявник указувала, що вона є єдиним спадкоємцем після померлої, однак поданих нотаріусу документів не вистачило для оформлення спадщини і їй було роз'яснено необхідність звернення до суду для підтвердження родинних зв'язків із померлою.

Посилаючись на зазначене, заявник просила суд задовольнити вимоги її заяви та встановити факт того, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є рідною племінницею ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2016 року задоволено заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - Друга полтавська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин. Встановлено факт того, що ОСОБА_1, НОМЕР_1, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 є рідною племінницею ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до пункту 5 частини другої статті 234 ЦПК України в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення і згідно з пункту 1 частини першої статті 256 ЦПК України в указаній редакції суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. ОСОБА_1 є рідною племінницею ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується матеріалами справи, показами свідків і сімейними фотокартками.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 07 липня 2016 року відхилено апеляційну скаргу особи, яка не брала участь у розгляді справи - ОСОБА_3. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. Апеляційним судом указано, що ОСОБА_7 є колишнім чоловіком ОСОБА_5, однак не має права на спадкування після померлої, у зв'язку із чим відсутній спір про право та підстави для закриття провадження у справі.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення родинних відносин.

Касаційна скарга мотивована тим, що дана справа не могла бути розглянута в порядку окремого провадження, оскільки між заявником та особою, яка подала апеляційну скаргу існує спір про право, а ухвалені у справі судові рішення порушують права останнього. Після ухвалення рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування. Суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу без належного з'ясування кола спадкоємців померлої та без залучення скаржника до розгляду даної справи. Судами попередніх інстанцій порушено вимоги частини четвертої статті 256 ЦПК України, згідно з якими суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що із листа Другої Полтавської державної нотаріальної контори від 13 травня 2016 року вона дізналась про те, що ОСОБА_3 не має прав на спадкування майна померлої. Заявник указує на те, що між сторонами відсутній спір про право, у зв'язку із чим доводи касаційної скарги є безпідставними. Вона є єдиним спадкоємцем майна померлої, у зв'язку із чим у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 рокусправу призначено до судового розгляду.

15 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_1 є дочкою рідної сестри ОСОБА_5, тобто заявник - племінниця померлої.

З метою прийняття спадщини після тітки, ОСОБА_1 було подано до Другої полтавської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, на підставі якої державним нотаріусом Москівцем С. В. відкрито спадкову справу №427/2015.

Нотаріусом було повідомлено заявника про необхідність в судовому порядку підтвердити її родинний зв'язок зі спадкодавцем, з метою отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину.

Заявник повідомила нотаріуса, що інших спадкодавців померла не мала, оскільки зі своїм чоловіком вона розлучилась давно, а її єдиний син помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Судом апеляційної інстанції також установлено, що ОСОБА_1 до відповідної нотаріальної контори звернулась 05 грудня 2015 року, а 13 травня 2016 року заявника було повідомлено, що до нотаріальної контори надійшла заява колишнього чоловіка померлої - ОСОБА_3, про прийняття спадщини.

Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 234 ЦПК України в редакції чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно пункту 4 частини першої статті 256 ЦПК України в указаній редакції суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право.

У частині четвертій статті 256 ЦПК України у відповідній редакції передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Указані положення кореспондуються із вимогами частини четвертої статті 315 ЦПК України у чинній редакції.

Виходячи із зазначеного, суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження так і в процесі розгляду справи.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року (v0005700-95) "Про судову практику в справах про встановлення

фактів, що мають юридичне значення" судам роз'яснено, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) судам роз'яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 ЦПК України залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Судами попередніх інстанцій установлено, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту родинних відносин є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом апеляційної інстанції також установлено, що листом Другої Полтавської державної нотаріальної контори від 13 травня 2016 року ОСОБА_1 була повідомлена, що до нотаріуса надійшла заява ОСОБА_3, колишнього чоловіка померлої ОСОБА_5, про прийняття останнім спадщини.

Згідно указаного листа, якій досліджувався судом апеляційної інстанції, підстав для спадкування після померлої її колишній чоловік не має.

Разом з тим, указаним листом роз'яснено, що відповідно до поданих документів вбачається можливе право спільної сумісної власності подружжя на майно, яке входить у спадщину, оскільки довідкою ЖБК "Комунальник" № 46 від 11 січня 2016 року вказано, що відповідний кооперативний пай був виплачений за період спільного проживання останніх.

Із листа також вбачається, що з урахуванням зазначених обставин нотаріус позбавлений можливості встановити склад спадкового майна, а саме частку у майні, на яку ОСОБА_1 має право отримати свідоцтво про право на спадщину.

ОСОБА_1, у порушення своїх процесуальних обов'язків, не повідомила суд першої інстанції про указані обставини, які підлягали врахуванню для правильного визначення можливості розгляду даного спору в порядку окремого провадження, що призвело до ухвалення судом рішення, яке не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості.

Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, повно та всебічно обставини справи не дослідив, не перевіривши надані учасниками справи докази на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку та помилково вважав, що у даній справі відсутній спір про право.

Відповідно до частини четверної статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

З огляду на зазначене, враховуючи наявність у даній справі спору про право, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2016 року та ухвала апеляційного суду Полтавської області від 07 липня 2016 року підлягають скасуванню на підставі вимог частини четверної статті 315 ЦПК України із залишенням без розгляду заяви ОСОБА_1, заінтересована особа - ДругаПолтавська державна нотаріальна контора,про встановлення факту родинних відносин.

ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду із позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено ЦПК України (1618-15) .