розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року в складі судді Миколаєць І. Ю. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2018 року в складі суддів: Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О.,

У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сейм Інвест" (далі - ТОВ "Сейм Інвест") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ "Сейм Інвест" є власником автомобіля марки Lexus LX 570, державний номерний знак НОМЕР_1. Позивач передав цей автомобіль 3 жовтня 2011 року у строкове платне користування товариству з обмеженою відповідальністю "Флогістон" (далі - ТОВ "Флогістон"), уклавши з останнім договір оренди від 3 жовтня 2011 року № 51с. Зазначений договір оренди розірваний 6 січня 2015 року, проте ТОВ "Флогістон" не повернуло автомобіль. За фактом звернення із цього приводу до правоохоронного органу ТОВ "Сейм Інвест" визнано потерпілим у кримінальному провадженні, і позивач дізнався, що зазначений автомобіль у 2014 році був зареєстрований на ОСОБА_4, пізніше перереєстрований на ОСОБА_5, а 15 січня 2015 року були проведені реєстраційні дії щодо заміни державного номерного знака. Посилаючись на те, що ТОВ "Сейм Інвест" не уповноважувало інших осіб відчужувати автомобіль, позивач зазначав, що транспортний засіб вибув з володіння всупереч його волі.

За викладених обставини позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15 серпня 2014 року, укладений між ТОВ "Сейм Інвест" та ОСОБА_4, на підтвердження вчинення якого товариство з обмеженою відповідальністю "Автоплюс Сервіс" (далі - ТОВ "Автоплюс Сервіс") видало ОСОБА_4 довідку-рахунок від 15 серпня 2014 року; визнати за ТОВ "Сейм Інвест" право власності на автомобіль та витребувати його у добросовісного набувача ОСОБА_5

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 липня 2017 року позов ТОВ "Сейм Інвест" задоволено частково. Визнано недійсним правочин, оформлений довідкою-рахунком від 15 серпня 2014 року серії ВІА № 680015, відповідно до якого автомобіль марки Lexus LX 570, державний номерний знак НОМЕР_1 (НОМЕР_2), вибув з володіння власника ТОВ "Сейм Інвест" у володіння ОСОБА_4 Витребувано від добросовісного набувача ОСОБА_5 на користь ТОВ "Сейм Інвест" автомобіль марки Lexus LX 570, державний номерний знак НОМЕР_2. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ "Сейм Інвест" судові витрати по 833,35 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не відчужував автомобіль, не уповноважував інших осіб на вчинення таких дій та не отримував кошти в оплату вартості спірного автомобіля. Визнаючи недійсною довідку-рахунок, суд виходив з того, що договір купівлі-продажу не укладався, а перереєстрація автомобіля на нового власника була проведена на підставі зазначеної довідки. Також суд зазначив, що транспортний засіб вибув з володіння власника під час дії договору оренди, укладеного з ТОВ "Флогістон", а тому ТОВ "Сейм Інвест" як титульний володілець майна має право витребувати автомобіль з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 у будь-якому випадку. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що задоволення віндикаційного позову дає підстави для визнання за позивачем права власності на автомобіль як похідної вимоги.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що спірний автомобіль вибув з володіння власника поза його волею та був зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунка як документа, що підтверджує придбання транспортного засобу, що дає підстави для віндикації.

У лютому 2018 року ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у справі немає договору купівлі-продажу автомобіля, який позивач просив визнати недійсним, суд не визначився з характером правовідносин, не встановив факт укладення такого договору, правоздатності і дієздатності осіб на його укладення, не встановив особу, яка не мала права укладати правочин. Представник відповідача вважає, що визнання судом недійсності правочину, на підставі якого видано довідку-рахунок, не ґрунтується на доказах, виходить за межі позовних вимог та є припущенням. Також зазначає, що позивач не оспорював законність перереєстрації автомобіля, не надав доказів того, що власник не видавав довіреність на розпорядження автомобілем; довідка ТОВ "Сейм Інвест" про ненадходження на рахунок чи до каси підприємства коштів від продажу автомобіля не може підтверджувати зазначені обставини, оскільки не є банківським документом; а договір оренди не є належним і допустимим доказом у справі. Крім того, зазначає, що суд прийняв рішення про права та обов'язки ТОВ "Автоплюс Сервіс", не залученого до участі в справі, до якого відповідачі можуть пред'являти вимоги про відшкодування шкоди.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу із суду першої інстанції, зупинено виконання рішення суду першої інстанції до закінчення касаційного провадження.

У квітні 2018 року ТОВ "Сейм Інвест" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що доводи скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права є хибними і недоведеними. Позивач зазначає, що суд вживав заходів для витребування первинних документів, на підставі яких проводилось відчуження автомобіля, порядок переходу права власності встановлено судом на підставі документів, що надавались для перереєстрації транспортного засобу, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі. Також зазначає, що відповідачі не оспорювали договір оренди, не довели проведення оплати за автомобіль, тому позивач має право витребувати автомобіль у всіх випадках.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Між тим, суди допустили неправильне застосування статті 388 ЦК України, з огляду на таке.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від умов, при яких річ вибула з володіння власника або особи, якій він передав майно за договором та оплатності чи безоплатності придбання. У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, довіряючи своє майно контрагенту, власник несе певні пов'язані з цим ризики.

Позивач стверджував та не заперечував, що із його законного володіння автомобіль марки Lexus LX 570, державний номерний знак НОМЕР_1, вибув у володіння ТОВ "Флогістон" відповідно до умов договору оренди транспортних засобів від 3 жовтня 2011 року № 51с.

Суд не з'ясував, чи вибув спірний автомобіль з титульного володіння ТОВ "Флогістон" у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, та не встановив особу, яка здала автомобіль на комісію.

Визнаючи недійсною довідку-рахунок, яка підтверджує лише ту обставину, що ТОВ "Автоплюс Сервіс" продало і видало ОСОБА_4 спірний автомобіль, суд не з'ясував обставини укладення договору купівлі-продажу.

Суд першої інстанції не вчинити дії, передбачені частиною другою статті 35 та частиною третьою статті 36 ЦПК України 2004 року (редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), щодо залучення продавця спірного автомобіля до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, хоча рішення у справі може вплинути на права та обов'язки цієї юридичної особи щодо можливого відшкодування збитків відповідачам. Позбавлення ТОВ "Автоплюс Сервіс" процесуальних прав, передбачених статтею 27 ЦПК України 2004 року також не сприяло всебічному та повному з'ясуванню дійсних обставин справи і встановленню обсягу прав та обов'язків сторін.

Крім того, суд не зробив висновку про добросовісність чи недобросовісність набуття відповідачем майна.

За таких обставин судові рішення у справі не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.