Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа № 752/13616/15-ц

провадження № 61-358св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. М., Коротуна В. М., КратаВ. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року у складі суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Чобіток А. О.,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_6 про зобов'язання знести самочинно збудоване нерухоме майно. Зазначала, що вона є власником нежитлового приміщення, яке має одну спільну стіну з нежитловим приміщенням ОСОБА_6, який почав зводити над її нежитловим приміщенням надбудову без проекто-дозвільної документації, узгодженої в установленому порядку,

чим заблокував їй доступ до даху її приміщень. Просила суд зобов'язати відповідача знести самочинно збудовану надбудову з усіма приміщеннями, що знаходяться над нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 150,7 кв. м.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено, зобов'язано ОСОБА_6 знести за власний рахунок самочинну надбудову з усіма приміщеннями, що знаходяться над нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 150,7 кв. м., стягнуто з відповідача на користь позивача 243,60 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач здійснив будівництво об'єкту на належному позивачу на праві приватної власності нежитловому приміщенні без затвердженої в установленому порядку проектної документації, яка надає право на виконання будівельних робіт, а також порушив права і законні інтереси позивача.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване, що позивач не є власником нежитлового приміщення, а тому її права як власника не порушені.

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року, у якій вона просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене неповноважним складом суду, оскільки суддя, яка заявила самовідвід, не мала права підписувати судове рішення; апеляційний суд не звернув увагу на те, що відповідачем порушено порядок оскарження заочного рішення, встановлений статтями 228- 232 ЦПК України.

30 грудня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі.

03 січня 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про зобов'язання знести самочинно збудованого нерухомого майна призначено до розгляду.

03 лютого 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_6 на касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року, які мотивовані тим, що рішення суду апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, касаційна скарга на зазначене рішення є безпідставною, оскільки аргументи касаційної скарги не відповідають встановленим фактичним обставинам у справі.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції встановив, що на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 14 грудня 2005 року, зареєстрованого в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна ОСОБА_6 є власником нежилих приміщень № 1, 2, 3 (групи приміщень № 39 А (в літ "Б") загальною площею 44,8 кв.м на АДРЕСА_1.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 березня 2010 року № 135 ОСОБА_6 як суб'єкту підприємницької діяльності доручено здійснити проектування та реконструкцію нежилих приміщень 1, 2, 3 (групи приміщень 39а) (в літ. Б) з надбудовою другого поверху, забудовою під арочним простором та тераси над технічним підпіллям під майстерню по наданню побутових послуг на АДРЕСА_1; розробити, погодити та затвердити в установленому порядку проектно-кошторисну документацію; до початку виконання робіт вирішити питання пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва в установленому порядку; виконати роботи згідно з проектом, розробленим та погодженим в установленому порядку; отримати дозволи центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - Міністерства культури і туризму України, Головного управління охорони культурної спадщини на проведення робіт.

За замовленням відповідача Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом затверджено проект реконструкції зазначених приміщень, а Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві та Головним управлінням контролю за благоустроєм м. Києва Київської міської державної адміністрації надано дозвіл на виконання будівельних робіт.

ОСОБА_4 як на підставу виникнення у неї права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 150,7 кв.м, посилалась на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада 2009 року, яким право власності на вказане приміщення визнано за нею.

Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 02 березня 2011 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада 2009 року скасоване та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні позову.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року визнано протиправним та скасовано рішення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 26 лютого 2008 року № 20/10, яким надано погодження на відчуження з комунальної власності територіальної громади міста Києва спірного нежитлового приміщення на користь ОСОБА_4

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідач є власником нежилих приміщень, загальною площею 44,8 кв. м на АДРЕСА_1 з 2005 року та має дозвіл на проведення робіт з реконструкції нежилих приміщень 1, 2, 3 (групи приміщень 39а) (в літ. Б) з надбудовою другого поверху на АДРЕСА_1 погоджений в установленому порядку, а ОСОБА_4 не є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю підстав уважати, що її права порушені.

Аргументи касаційної скарги щодо ухвалення оскаржуваного рішення неповноважним складом суду не заслуговують на увагу, оскільки: відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями апеляційного суду від 4 березня 2016 року справу розподілено судді-доповідачу Оніщук М. І., до складу колегії ввійшли судді: Шебуєва В. А. та Українець Л. Д.; у судовому засіданні 26 жовтня 2016 року суддя Українець Л. Д. заявила самовідвід і ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року її заяву задоволено; протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 31 жовтня 2016 року суддю Українець Л. Д. замінено на суддю Чобіток А. О.; справа розглянута колегією суддів у складі: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Чобіток А. О., що підтверджується журналом засідання від 30 листопада 2016 року та технічним записом фіксування судового процесу судового засідання 30 листопада 2016 року; ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року виправлено описку в рішенні Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року, а саме у вступній та резолютивній частині повного та короткого тексту рішення вказано прізвище судді, який входить до складу колегії, Шебуєва В. А. замість УкраїнецьЛ. Д.

Доводи ОСОБА_4 про те, що справу розглянуто неповноважним складом суду є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Доводи касаційної скарги щодо порушення відповідачем порядку оскарження заочного рішення, встановленого статтями 228- 232 ЦПК України (в редакції, що діяла на час розгляду справи) не заслуговують на увагу, оскільки рішення суду першої інстанції не є заочним.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат ' 'br'