розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Бондар М. С., Спас О. В., Поляков О. З., від 01 грудня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райфайзен Банк Аваль") про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що з 01 серпня 2006 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, останнім часом обіймав посаду керуючого справами управління справами Запорізької обласної дирекції ПАТ "Райфайзен Банк Аваль". Наказом від 21 грудня 2015 року № 336-к він був звільнений з 22 грудня 2015 року з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Вказував, що він був незаконно звільнений, оскільки змін в організації виробництва і праці не відбулося та під час вивільнення йому не було запропоновано посаду регіонального менеджера з питань адміністративного обслуговування та координації Управління адміністративного обслуговування Дніпропетровської обласної дирекції. При цьому посадовими особами ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" штучно, в порушення положень статті 42 КЗпП України, переведено іншого працівника банку на вказану посаду, незважаючи на невідповідність його фахових здібностей вимогам, які встановлені внутрішніми нормативними документами.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив скасувати наказ про його звільнення, поновити його на посаді керуючого справами Запорізької обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у складі судді Антоненко М. В. від 05 серпня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано наказ № 336-К голови ліквідаційної комісії з закриття Запорізької обласної дирекції ПАТ "РайффайзенБанк Аваль" від 21 грудня 2015 року "Про звільнення з роботи ОСОБА_4"

Поновлено ОСОБА_4 на посаді керуючого справами Запорізької обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 21 грудня 2015 року по 05 серпня 2016 року у розмірі 73 063,90 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення в частині поновлення на роботі та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при звільненні позивача не було дотримано вимог чинного законодавства, оскільки вивільненому працівнику не була запропонована інша посада, яка на той час була вакантною.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що звільнення позивача з ініціативи роботодавця у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося із дотриманням вимог законодавства, оскільки позивач був попереджений про майбутнє звільнення за два місяці, йому запропоновано наявні вакантні посади для працевлаштування, проте із цими пропозиціями позивач не погодився.

У січні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено у задоволення його позовних вимог, оскільки його звільнено з порушенням вимог чинного законодавства. Вказував на те, що змін в організації виробництва і праці не відбулося та під час вивільнення йому не було запропоновано вакантні посади в межах юридичної особи. Крім того, він мав переважне право на залишення на роботі.

У квітні 2017 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подало відзив (заперечення) на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення апеляційного суду без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами установлено, що з 01 серпня 2006 року ОСОБА_4 працював на підприємстві відповідача, де останнім часом обіймав посаду керуючого справами управління справами Запорізької обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Наказом від 21 грудня 2015 року № 336-к ОСОБА_4 звільнено з роботи 22 грудня 2015 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) судам роз'яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

03 вересня 2015 року постановою правління ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № П-177/1 було прийнято рішення про скорочення штату та зміну істотних умов праці про що, в строк два місяці, мали бути повідомлені працівники посади яких вивільняються.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

12 жовтня 2015 року позивач був попереджений про майбутнє звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України і йому запропоновано всі наявні вакансії посади та роботи, які може виконувати працівник на підприємстві відповідача (а. с. 60-63).

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

21 грудня 2015 року профспілкою комітет ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надав згоду на звільнення позивача.

Належним чином оцінивши вказані докази, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, шляхом скорочення штату, що стали підставою для вивільнення працівників, у тому числі ОСОБА_4 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Позивач був попереджений за 2 місяці про наступне вивільнення та від переведення на іншу роботу відмовився, згоду на його звільнення надав профспілковий комітет.

З огляду на це, безпідставними є доводи позивача про те, що зміни чисельності штату не відбулось.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що позивачу не було запропоновано вакантні посади в межах юридичної особи, оскільки спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи (а. с. 60-63).

Крім того, судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що станом на день попередження позивача про звільнення посада регіонального менеджера з питань адміністративного обслуговування та координації Управління адміністративного обслуговування Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" була зайнята, а тому відповідач не мав можливості запропонувати її позивачу під час вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При звільненні за частиною першою статті 40 КЗпП України діють переваги на залишення на роботі, що встановлено статтею 42 КЗпП України. До кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівників, які не мають таких переваг, а тому підлягають звільненню, входять усі працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу у відділенні як відокремленому підрозділі підприємства.

Враховуючи, що при закритті Запорізької обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" скорочено єдину посаду керуючого справами управління справами, підстав для застосування переважного права залишення на роботі позивача не було.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.