розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, в інтересах якого діє Кущева Галина Павлівна, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області у складі судді Кочко В. К. від 25 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М., Черевко П. М., від 07 листопада 2017 року,

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 21 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 64 100 дол. США, зі сплатою 12,3 % річних за користування грошовими коштами, строком до 21 лютого 2028 року.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором 21 лютого 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 був укладений договір поруки.

Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, яка станом на 26 червня 2013 року становить 119 669,06 дол. США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України становить 956 514,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 59 509,73 дол. США, що еквівалентно 475 658,08 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 60 159,73 дол. США, що еквівалентно 480 856,72 грн.

На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року правонаступник АКІБ "УкрСиббанк" - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") відступило ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за зазначеним кредитним договором.

З урахуванням зазначеного, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитом у розмірі 119 669,06 дол. США, що еквівалентно 956 514,80 грн.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 травня 2017 року в задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не виконав ухвалу суду про витребування доказів, а відомості, які суд витребував у ПАТ "Дельта Банк", необхідні для прийняття законного рішення у справі, а тому дійшов висновку, що позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 119 669,06 дол. США, яка складається із: 59 509,33 дол. США - заборгованість за кредитом; 60 159,73 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на користь банку.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зобов'язання за договором поруки є припиненим, оскільки 27 грудня 2012 року банк змінив строк виконання основного зобов'язання, а з даним позовом до суду банк звернувся 16 вересня 2014 року, тобто пропустив строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України.

У грудні 2017 року ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до поручителя.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно відмовлено у задоволення позовних вимог до поручителя, оскільки банк мав право пред'явити вимоги до поручителя до кінцевого терміну строку кредитування, в тому числі і достроково, а тому банк не пропустив строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України.

У частині вирішення позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_4 судові рішення не оскаржуються, тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами установлено, що 21 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 64 100 дол. США, зі сплатою 12,3 % річних за користування грошовими коштами, строком до 21 лютого 2028 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" відступило ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за кредитним договором до відповідачів.

27 грудня 2012 року ПАТ "Дельта Банк" направило на адресу боржника лист-повідомлення, згідно з яким позивач вимагав погасити наявну заборгованість (803 007,16 грн) у повному обсязі зі сплатою процентів та з урахуванням усіх штрафних санкцій або передати предмет застави кредитору.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договором поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, у зв'язку з чим обґрунтованим є висновок суду про те, що умова пункту 3.1 договору поруки про дію поруки до повного виконання всіх зобов'язань боржника за основним договором, не може розглядатися як установлений строк дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України. Тому в даному випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про припинення поруки за спливом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз частини четвертої статті 559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на викладене, характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань, застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції, установивши, що 27 грудня 2012 року банк змінив строк виконання основного зобов'язання, а з даним позовом до суду банк звернувся 16 вересня 2014 року, тобто, більш ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов'язання, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зобов'язання за договором поруки, укладеним між банком і ОСОБА_5, є припиненим.

З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що банк не пропустив строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, і правовідносини, що випливають з договору поруки, є чинними.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно скасував рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції не підлягає перегляду у касаційному порядку, оскільки скасовано судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, в інтересах якого діє Кущева ГалинаПавлівна, залишити без задоволення.