розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх представника ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Дніпровського РУЮ ГТУ у м. Києві), ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Патрєва Ю. П.,про визнання електронних торгів, акту державного виконавця про проведення електронних торгів недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 належала їм на праві спільної сумісної власності. 16 листопада 2015 року на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2010 року про стягнення з ОСОБА_6 суми заборгованості на користь ОСОБА_9 у розмірі 1 637 253 грн 70 коп. були проведені електронні торги з продажу 1/3 частини вказаної вище квартири, яка належала ОСОБА_11

Вважали, що електронні торги проведені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки у боржника наявне інше нерухоме майно, на яке можна звернути стягнення. Крім того, вони не були повідомлені про виконавчі дії, про здійснення оцінки майна, час призначення електронних торгів, початкову ціну електронних торгів, здійснення уцінки майна. Зазначали, що продаж частки майна було здійснено у порушення частини другої статті 366 ЦК України без її виділу, за завищеною ціною, торги проведені за участю тільки одного покупця.

З урахуванням викладеного, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд визнати недійсними: електронні торги від 16 листопада 2015 року, проведені ДП "Сетам"; протокол від 16 листопада 2015 року № 128611 про проведення електронних торгів та свідоцтво про право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, видане 30 листопада 2015 року на ім'я ОСОБА_8 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю. П. Визнати дії державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ ГТУ у м. Києві з реалізації майна, підготовки електронних торгів незаконними та визнати недійсним акт державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ ГТУ у м. Києві від 30 листопада 2015 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 9 лютого 2017 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсними електронні торги, проведені 16 листопада 2015 року з реалізації 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 (лот № 107005), результат яких оформлено протоколом проведення електронних торгів № 128611 від 16 листопада 2015 року. Визнано недійсними: акт державного виконавця від 30 листопада 2015 року № 124/13 про проведення електронних торгів (аукціону) з реалізації арештованого майна (предмета застави); свідоцтво про право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, видане 30 листопада 2015 року на ім'я ОСОБА_8 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1633. Вирішено питання розподілу судових витрат. У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що органом державної виконавчої служби не було укладено договору, яким було б доручено спеціалізованій організації продати арештоване майно, не надано належних та допустимих доказів щодо повідомлення боржника про проведення 16 листопада 2015 року повторних прилюдних торгів, відтак, є підстави для визнання їх недійсними.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_8 та ДП "Сетам" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачами не доведено, що при проведенні вказаних електронних торгів відповідачами були порушені їх законні права та інтереси, оскільки вони були присутні при складанні акту опису й арешту майна й були повідомлені, що воно буде передано на реалізацію. ДП "Сетам", яке було організатором електронних торгів, опубліковало на своєму сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується, Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року№ 656/5 (z0427-14) не передбачено особисте повідомлення сторін виконавчого провадження організатором електронних торгів про реалізацію арештованого майна. Про оцінку майна, дату, час, місце проведення електронних торгів боржнику було повідомлено ВДВС Дніпровського РУЮ ГТУ у м. Києві, питання визначення частки майна боржника було здійснено державним виконавцем на підставі відповіді бюро технічної інвентаризації, яким підтверджено, що боржнику належить 1/3 частка арештованої квартири.

У червні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх представник ОСОБА_7 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просили скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент підготовки та проведення електронних торгів діяло два законодавчих акта: Порядок реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5 (z0480-99) , який втратив чинність лише 18 січня 2016 року, та Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 (z0427-14) , згідно з яким у м. Києві та інших містах України з 1 квітня 2014 року проводився експеримент із запровадженням реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Таким чином нарівні з експерементальним законодавчим актом діяв раніше прийнятий Порядок реалізації арештованого майна від 15 липня 1999 року № 42/5, на який вони посилалися у позовній заяві, проте апеляційний суд не врахував вказаних доводів.

Також зазначали, що спірна квартира є спільною сумісною власністю, з суміжними кімнатами, порядок користування квартирою між співвласниками не визначався, визначення часток та виділ їх у натурі не проводився. Вважали, що їх майнові інтереси як співвласників майна порушені, як і процедура проведення прилюдних торгів, оскільки боржник, як і інші співвласники квартири, не були ознайомлені з оцінкою майна і не мали можливості її оскаржити, про передачу матеріалів на електронні торги, а також про проведення електронних торгів їх не було повідомлено. Про продаж частки квартири вони дізналися вже після проведення електронних торгів, коли до них звернувся ОСОБА_8

Державний виконавець не повідомив співвласників спірного майна - ОСОБА_12 та ОСОБА_5, про реалізацію частини квартири, чим порушив їх права, вони були позбавлені можливості прийняти участь у торгах.

Крім того, між ДП "Сетам" та ВДВС Дніпровського РУЮ ГТУ у м. Києві не було укладено договору про реалізацію майна, тобто сторона в договорі купівлі-продажу не визначена.

У липні 2017 року ДП "Сетам" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.

Вказувало, що арештоване майно, що виставлено на реалізацію шляхом проведення електронних торгів, не було предметом іпотеки,а тому положення Закону України "Про іпотеку" (898-15) для реалізації такого майна не застосовуються. Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 27 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про стягнення боргу накладено арешт на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6 на праві приватної власності. 24 травня 2011 року державним виконавцем було складено акт опису й арешту вказаної частки майна - квартири АДРЕСА_1, в якому було зазначено, що описане майно буде передано на реалізацію, про що були повідомлені ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Електронні торги з реалізації арештованого майна були проведені у відповідності до вимог Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 (z0427-14) , порушень судом не встановлено.

Позивачам було відомо, що майно буде передане на реалізацію, відтак, вони могли скористатися свої правом на першочерговий викуп 1/3 частки квартири боржника.

Також зазначали, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних трогів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

У вересні 2017 року ОСОБА_8 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Вказував, що розмір частки квартири, яка належала ОСОБА_6, під час проведення виконавчих дій ним не оспорювався, як й іншими позивачами. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на час подання позову зареєстровані за іншою адресою, права на оскарження дій державного виконавця вони не мають, оскільки не є стороною у виконавчому провадженні. Посилання позивачів на положення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5 (z0480-99) , безпідставні, оскільки згідно з Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 (z0427-14) , з 1 травня 2014 року, зокрема у м. Києві, було запроваджено систему електронних торгів арештованим майном (СЕТАМ). Порушень при підготовці та проведенні електронних торгів, які б вплинули на результати торгів, судом не було встановлено. Він є добросовісним набувачем частки квартири, підстав для визнання електронних торгів недійсними немає.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Порядок реалізації арештованого майна регулюється, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) і Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 (z0427-14) (далі - Тимчасовий порядок), чинними на час проведення електронних торгів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що згідно з цим Законом підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України (435-15) та іншим актам цивільного законодавства.

Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п'ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України (435-15) та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України).

Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами електронних торгів, то підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим порядком.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , до призначення електронних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України: від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 6 квітня 2016 року у справі № 6-342гс16.

Вирішуючи спір, апеляційний суд, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам (стаття 212 ЦПК України 2004 року), дійшов правильного висновку про те, що електронні торги з реалізації арештованого майна були проведені згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Тимчасового порядку. Оскільки арештоване майно не є предметом іпотеки, то особисте повідомлення сторін виконавчого провадження організатором електронних торгів (ДП "Сетам") про реалізацію арештованого майна положеннями Тимчасового порядку не передбачено.

При цьому апеляційний суд дійшов вірного висновку, про те, що позивачі знали про проведення виконавчих дій щодо реалізації арештованої частки квартири, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були присутні при складанні акту опису та арешту майна від 25 травня 2011 року, а остання отримала його на зберігання. Матеріали справи містять відомості про неодноразові виклики боржника до державного виконавця, повідомлення про які надсилалися за адресою проживання позивачів, проте ними не були отримані та поверталися із зазначенням "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 156, 188 т. 1, а.с. 69 т. 3). У матеріалах справи наявні пояснення, надані державному виконавцю 4 червня 2015 року та 25 червня 2015 року ОСОБА_4, про те, що їй невідоме місцезнаходження ОСОБА_6 (а.с. 176, 180 т. 1). Тобто позивачі не цікавилися ходом виконавчого провадження та не здійснювали дій для попередження реалізації арештованого майна чи участі у його придбанні.

Посилання касаційної скарги на положення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5 (z0480-99) , безпідставні, оскільки на час проведення електронних торгів було введено в дію Тимчасовий порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 (z0427-14) , згідно з яким відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 року № 332-р "Про проведення експерименту із запровадження нової системи реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів" (332-2014-р) з 1 травня 2014 року, зокрема у м. Києві, проводиться експеримент із запровадження реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Положення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5 (z0480-99) , застосовувалися у регіонах України, які не брали участь в експерименті із запровадження нової системи реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Доводи касаційної скарги про те, що реалізація арештованого майна відбулася без виділу частки боржника у натурі у спільному майні, необґрунтовані, оскільки зазначені порушення не тягнуть за собою визнання недійсними результатів електронних торгів. Питання визначення порядку користування майном та його конкретного поділу позивачі не позбавлені права вирішити з новим співвласником майна.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого рішення апеляційного суду не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.