розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дарл" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2016 року у складі судді Нікушина В. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 червня 2016 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Мережко М. В., Олійника В. І.,

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирський квас" (далі - ТОВ "Монастирський квас"), товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирський квас ботлінг" (далі ТОВ "Монастирський квас ботлінг"), товариства з обмеженою відповідальністю "Дарл" (далі - ТОВ "Дарл") про захист авторських прав.

Позов мотивував тим, що позивач є автором персонажу сценічних та аудіовізуальних творів, жіночого сценічного образу "ОСОБА_1" з притаманним йому зовнішнім виглядом (костюми, елементи одягу, реквізит), характерною грою, манерою говорити, співати, танцювати, рисами характеру та поведінки. Виключне право на виконання, відтворення та використання у комерційній діяльності персонажу та сценічного образу "ОСОБА_1" належить йому. Відповідачі, з порушенням прав на персонаж "ОСОБА_1", протягом декількох років виробляють та реалізують товари "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2", на упаковці, етикетці яких міститься зображення позивача у сценічному образі "ОСОБА_1", експортують їх до інших країн, де ці товари реалізовуються через дилерську мережу.

Оскільки відповідачі без відома та згоди ОСОБА_3 реалізують та експортують контрафактні товари, на яких розміщене зображення позивача у сценічному образі "ОСОБА_1" без його згоди, просив суд зобов'язати відповідачів вчинити певні дії, заборонити відповідачам вчиняти дії з використання та відтворення персонажу позивача, стягнути компенсацію замість стягнення збитків, а також моральну шкоду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2016 року закрито провадження в частині вимог щодо ТОВ "Монастирський квас" у зв'язку із ліквідацією даної юридичної особи.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 червня 2016 року, позов задоволено частково.

Зобов'язано ТОВ "Дарл" припинити та заборонити вказаному товариству відтворення та розповсюдження персонажу та сценічного образу "ОСОБА_1", будь-яких зображень персонажу та сценічного образу "ОСОБА_1", а також зображень фізичної особи ОСОБА_3, у тому числі відтворення та розповсюдження (продаж) контрафактних товарів: квасу "ІНФОРМАЦІЯ_1" та квасу "ІНФОРМАЦІЯ_2", на індивідуальній упаковці якого зображено твір-персонаж "ОСОБА_1".

Зобов'язано ТОВ "Дарл" припинити та заборонити вказаному товариству використовування персонажу та сценічного образу "ОСОБА_1", будь-яких зображень персонажу та сценічного образу "ОСОБА_1", а також зображень фізичної особи ОСОБА_3, у тому числі шляхом виробництва, продажу, пропонування для продажу, постачання, репродукування, публічної демонстрації, дистрибуції, експорту контрафактного товарів: квасу "ІНФОРМАЦІЯ_1" та квасу "ІНФОРМАЦІЯ_2", на індивідуальній упаковці яких зображено твір-персонаж "ОСОБА_1".

Постановлено вилучити у ТОВ "Дарл", а також із цивільного обороту всі екземпляри контрафактних товарів: квасу "ІНФОРМАЦІЯ_1" та квасу "ІНФОРМАЦІЯ_2", на індивідуальній упаковці якого зображено твір-персонаж "ОСОБА_1", а також етикеток та рекламних матеріалів товарів: квасу "ІНФОРМАЦІЯ_1" та квасу "ІНФОРМАЦІЯ_2", на індивідуальній упаковці яких зображено твір-персонаж "ОСОБА_1", шляхом конфіскації контрафактного товару для подальшого його знищення. Зупинити пропуск через митний кордон України контрафактних товарів: квасу "ІНФОРМАЦІЯ_1" та квасу "ІНФОРМАЦІЯ_2" на індивідуальній упаковці яких зображено твір-персонаж "ОСОБА_1", авторські права на який належать ОСОБА_3

Стягнуто з ТОВ "Дарл" на користь ОСОБА_3 компенсацію за неправомірне використання авторського права на персонаж "ОСОБА_1", сценічний образ ОСОБА_3, у розмірі 1 000 мінімальних заробітних плат, що становить 1 378 000 грн.

Стягнуто з ТОВ "Дарл" на користь ОСОБА_3 відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зображення персонажу "ОСОБА_1" на етикетках пластикових пляшок напоїв "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_1" є відтворенням сценічного, музичного та аудіовізуального твору позивача, якому належать виключні немайнові та майнові права суб'єкта авторського права.

Крім того, протягом 2012-2015 років ТОВ "Дарл" без дозволу позивача розміщувати на своєму товарі зображення персонажу позивача.

У липні 2016 року ТОВ "Дарл" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не з'ясували, кому належать авторські права на твір-персонаж (сценічний образ) "ОСОБА_1".

Також, зазначає, що суд розглянув справу з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки ТОВ "Дарл" зареєстровано у м. Одесі.

У вересні 2016 року представник ОСОБА_3 подав заперечення на касаційну скаргу, зазначаючи про те, що ТОВ "Дарл" під час розгляду справи не надало жодних доказів на підтвердження обставин, викладених в касаційній скарзі, а тому просив судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року справу № 369/9557/15-ц призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справу № 369/9557/15-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що 10 травня 2005 року між ТОВ "Нова", з однієї сторони, та ТОВ "Дарл", а також, ТОВ "Монастирський квас", з іншої сторони, були укладені ліцензійні договори, на підставі яких протягом періоду з 01 червня 2005 року до 01 червня 2006 року відповідачі розміщували зображення персонажу позивача "ОСОБА_1" на своїх товарах "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Після закінчення дії цих договорів ТОВ "Дарл" і ТОВ "Монастирський квас" без дозволу позивача продовжили зазначену діяльність.

Із наданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та Одеською митницею ДФС відомостей випливає, що ТОВ "Дарл" протягом 2012-2015 років здійснювало реалізацію на внутрішньому ринку та експортування зазначених вище товарів.

Ці обставини також підтверджуються етикетками наданих позивачем зразків товару, а також фотографіями і самим товаром, відповідно до яких на пляшках зазначено такі відомості: "Darl, Ltd.", адреса - місто Одеса, вулиця Миколи Вороного, будинок 12-А; А * - "Monastyrsky Kvas, Ltd."; B * - "Darl, Ltd." та переклад, ТОВ "Монастирський квас" (адреса виробництва: Україна, місто Вишневе, вулиця, будинок 5), ТОВ "Дарл" (юридична адреса: Україна, м. Одеса, вул. Пастера, 25, адреса виробництва: Україна, м. Одеса, вул. Райдужна, 37). Також, зазначені товари пропонуються для продажу на певних Інтернет-сайтах.

Згідно з висновком комісійного експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності за від 09 жовтня 2015 року № 14510/15-53 на етикетках пластикових пляшок для напоїв "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_1" відтворено персонаж "ОСОБА_1" (сценічний образ ОСОБА_3); зображення, які містяться на етикетках пластикових пляшок для напоїв "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_1", викликають стійку асоціацію з персонажем "ОСОБА_1" (сценічний образ ОСОБА_3).

Згідно із статтями 435, 437 ЦК України, статтею 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Авторське право виникає з моменту створення твору. Автору твору належать особисті немайнові права, а також майнові права, визначені статтею 440 ЦК України та статтею 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", зокрема виключне право дозволяти використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, та інші права, серед яких є право на недоторканність твору.

Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом (стаття 443 ЦК України).

Відповідно до статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, зокрема, є: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21, 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав; г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення; д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про авторське право і суміжні права" захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

У пункті 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (v0005700-10) роз'яснено, що вільне використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав без згоди суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і без виплати їм винагороди допускається лише у випадках, передбачених законом.

У пунктах 42, 43, 44 цієї ж постанови роз'яснено, що відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону № 3792-ХІІ суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону № 3792-ХІІ), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Відповідно до пункту "б" статті 50 Закону № 3792-ХІІ розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту. Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами. Під контрафактними примірниками твору, фонограми відеограми, програм організацій мовлення розуміються примірники об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, які виготовлені, відтворені, опубліковані і (або) розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав (особистих немайнових і (або) майнових), у тому числі примірники захищених в Україні зазначених об'єктів, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, у яких ці об'єкти ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Оскільки зображення персонажу "ОСОБА_1" на етикетках пластикових пляшок напоїв "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_1" є відтворенням сценічного, музичного та аудіовізуального твору, який в силу Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) належить ОСОБА_3 і останній дозволу (згоди) на використання цього твору персонажу ТОВ "Дарл" не надавав, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення товариством авторських прав позивача.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив, кому належать авторські права на твір-персонаж (сценічний образ) "ОСОБА_1", оскільки зазначені обставини перевірені апеляційним судом і стосуються доведеності обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 113 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення судових рішень) позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Оскільки відповідачами у цій справі є юридичні особи, одна з яких зареєстрована у м. Вишневому, Києво-Святошинськийрайон, Київська область, аргументи касаційної скарги щодо порушення територіальної підсудності не можуть бути підставою для скасування судових рішень.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги і залишення без змін рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2016 року та ухвали апеляційного суду Київської області від 14 червня 2016 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.