"Тарозбір": подробиці застосування.
                 Таровиробники і таронаповнювачі


     Площа звалищ сміття в Україні - понад 160 тис.  га, при цьому
переробляється  лише  8 %  відходів.  Безкоштовних рішень у галузі
охорони навколишнього середовища  не  буває.  Постановою  Кабінету
Міністрів України  від  26.07.2001  р.  N  915 ( 915-2001-п ) "Про
впровадження  системи   збирання,   сортування,   транспортування,
переробки  та  утилізації  відходів  як  вторинної  сировини" було
введено тарифи на збирання та утилізацію  використаної  тари,  які
багато  хто  розцінює  як  новий  податок  і називає "тарозбором".
Вирішивши прокоментувати  постанову  N  915  та  пов'язані  з  нею
документи, ми звернулися до державної компанії "Укрекокомресурси",
створену згідно з цією постановою.

     Згідно з пп.  "а" п.  5 постанови Кабінету Міністрів  України
від 26.07.2001  р.  N 915 ( 915-2001-п ) "Про впровадження системи
збирання,  сортування,  транспортування,  переробки та  утилізації
відходів   як   вторинної  сировини"  (далі  -  постанова  N  915)
"підприємства,  установи,  організації  усіх  форм  власності,  що
використовують  тару  (упаковку)  для  пакування і транспортування
продукції,  можуть  самостійно  забезпечувати   її   приймання   і
утилізацію   або   укладати   договори   з  Компанією*  чи  іншими
спеціалізованими підприємствами про надання їм послуг із збирання,
сортування,    транспортування,   переробки   та   утилізації   їх
використаної тари (упаковки)".  У другому абзаці пункту 1  Порядку
збирання,  сортування,  транспортування,  переробки  та утилізації
використаної тари (упаковки),  затвердженого наказом  Міністерства
економіки   та   з  питань  європейської  інтеграції  України  від
02.10.2001 р.  N  224  (  z0866-01  )  (далі  -  Порядок  N  224),
зазначено:
     "Порядок є   обов'язковим   для   виконання   підприємствами,
установами,  організаціями всіх форм власності,  що використовують
тару  (упаковку)...  а   також   імпортерів   продукції   у   тарі
(упаковці)".
_______________
     * Державна компанія "Укрекокомресурси" (далі - Компанія).

     Цитовані положення  допускають  множинне   тлумачення.   Тару
використовують   практично   всі  підприємства,  у  тому  числі  й
підприємства торгівлі,  тому  вихід постанови N 915 ( 915-2001-п )
викликав у підприємницькому загалі певний резонанс.  Однак фахівці
Компанії  трактують  цитовані  пункти досить ліберально.  Зверніть
увагу на застереження в кінці  пп.  "а"  п.  5  постанови  N  915:
ідеться  не  про  тару взагалі,  а про тару,  вироблену конкретним
підприємством.  Відповідно  до  інструкцій  Компанії   забезпечити
збирання та утилізацію своєї використаної тари чи оплатити послуги
з  її  збирання  та  утилізації  згідно  з  тарифами  повинні   ті
вітчизняні   підприємства,   які   цю   тару   виготовили,   тобто
таровиробники.  Решта  підприємств,  що  використовують   тару   -
таронаповнювачі,  її  утилізацію  за тарифами не оплачують.  Такий
підхід здається нам логічним:  якщо підприємство заробляє на тарі,
воно  й  повинне  потурбуватися  про  її  збирання  та утилізацію.
Пояснимо зазначене на прикладах:
     Магазин використовує поліетиленові  пакети  для  упаковування
проданих товарів.
     Збирання та  утилізацію  пакетів  забезпечує  не  магазин,  а
підприємство - виробник поліетиленових пакетів,  воно й платить за
тарифами.
     Плівка поліетиленова  (ГОСТ  10354-82) може використовуватися
як пакувальний матеріал,  для укриття теплиць, у будівництві тощо.
Виробник плівки "тарозбір" не сплачує,  оскільки не може знати, як
саме буде використано його продукцію.
     Ті підприємства,  що  закуповують плівку та використовують її
як пакувальний матеріал,  визначають її витрачання саме на ці цілі
та оплачують утилізацію плівки за тарифами.
     Пивзавод використовує пляшки для розливання  пива,  ящики  та
піддони   -  для  його  транспортування.  Збирання  та  утилізацію
склопосуду має  забезпечити  його  виробник  -  склозавод,  він  і
платить за тарифами на скло. Обов'язки щодо збирання та утилізації
поламаних ящиків покладаються на виробників ящиків.
     Якщо пивзавод виготовив піддони самостійно,  а не купив їх як
готові вироби,  він забезпечує збирання  та  утилізацію  піддонів.
Підприємства  торгівлі  згідно  з  п.  6 Правил скупки у населення
скляної тари  з-під  харчових  продуктів  від  04.07.96  р.  N 363
( z0358-96  )  зобов'язані  забезпечити  приймання  від  населення
склотари,  якщо вони здійснюють продаж продукції в такій тарі. Але
під дію  постанови  N  915  (  915-2001-п  )  та  Порядку  N   224
( z0866-01 ) у цьому прикладі вони не підпадають.

     "Тарозбір" за утилізацію тари сплачують ті вітчизняні
               підприємства, які цю тару виготовили

     Для імпортерів  розроблено  спеціальний  Порядок  контролю за
тарою (упаковкою), у якій надходять імпортні товари, що підлягають
митному  оформленню  в  режимі випуску у вільний обіг на території
України,  затверджений наказом Міністерства економіки та з  питань
європейської інтеграції України та Державної митної служби України
від 10.12.2001  р.  N 304/793 ( z0029-02 ),  в редакції наказу від
30.07.2002 р.  N 227/409 ( z0642-02 ) (далі - Порядок N  227/409).
Його  дія  згідно з п.  1.2 поширюється на всю тару (упаковку),  в
якій ввозяться товари,  призначені для випуску на митній території
України в режимі вільного обігу.

                              Тарифи

     Тарифи на збирання та утилізацію тари були первісно  наведені
в додатку до постанови  N  915  (  915-2001-п  )  (в  його  першій
редакції  від  26.07.2001  р.).  Рівно  через  рік  постановою від
26.07.2002 р.  N 1084 ( 1084-2002-п ) тарифи було збільшено удвічі
(на  скло  -  у  4  рази)  та перенесено до п.  2 постанови N 915.
Збільшення  тарифів  у  підприємницькому   колі   було   сприйнято
негативно.

     Звернемося до  історії  питання.  9  липня  1999  року вийшла
постанова Кабінету Міністрів  України  "Про  впровадження  системи
збирання,  сортування,  транспортування,  переробки  та утилізації
використаної тари  (упаковки)"  N  1225  (  1225-99-п  ).  Тарифи,
введені цим документом,  практично дорівнювали нині діючим. За три
тижні цю постанову було скасовано Указом  Президента  України  від
22.07.99 р.  N 915/99 ( 915/99 ).  Президент вирішив,  що введення
збору  на  утилізацію   тари   погіршило   становище   вітчизняних
виробників  на  ринку.  Однак  на  сміттєвих полігонах України від
такого рішення просторіше не стало.  Фахівці Компанії вважають, що
нині діючі тарифи економічно обгрунтовані та не дуже й великі.

    Тарифи для імпортерів установлено тим же п.  2 постанови N 915
( 915-2001-п ) і продубльовано в додатку 1 до  Порядку  N  227/409
( z0642-02 ).

     Зверніть увагу:  тарифи наведено без ПДВ,  і  при  розрахунку
суми до оплати потрібно додати ПДВ за ставкою 20 %.  Див. п. 4.1 і
пп.  6.1.1 Закону України "Про податок  на  додану  вартість"  від
03.04.97 р.  N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ), а також приклад заповнення
Аркуша про   пакування   -   додаток   2   до  Порядку  N  227/409
( z0642-02 ).

                   Мінімальні норми утилізації

     Мінімальні норми утилізації використаної тари (упаковки)  для
підприємств-таровиробників,    які    забезпечують   збирання   та
утилізацію своєї  тари,  передбачено  в  п.  3  постанови  N   915
( 915-2001-п  ).  Норми  встановлено у відсотках до загальної маси
тари: на 2002 рік - 5%,  на 2003 рік - 10%,  на 2004 рік - 15%, на
2005 рік - 20%,  у наступні роки - 30%. Зростання норми утилізації
за  роками   пов'язане   із   планованим   зростанням   виробничих
потужностей з перероблення (утилізації) тари.

     Оплата за  послуги  з утилізації використаної тари (упаковки)
встановлюється виходячи з маси використаної тари за згодою сторін,
але не менше маси, визначеної згідно з нормою утилізації, що діє у
відповідному  році.  При  укладенні  договору  на   утилізацію   з
Компанією використовуються   тарифи   з   п.  2  постанови  N  915
( 915-2001-п  )  (див.  лист   Держкомітету   України   з   питань
регуляторної політики   та   підприємництва   від   05.12.2002  р.
N 2-222/6470 ( v6470563-02 ).

     Згідно з  п.  1.2 і додатком 2 (приклад заповнення Аркуша про
пакування) Порядку N 227/409 ( z0642-02 ) на імпортерів мінімальні
норми  утилізації  не  поширюються.  Вони  змушені  оплачувати  за
тарифами утилізацію всіх 100%  ввезеної тари, тобто у кілька разів
більше,  ніж вітчизняний таровиробник.  Цей факт можна розцінювати
як  підтримку  вітчизняних  підприємств,  але  імпортери  із таким
станом справ не згодні та звертаються до  Держкомпідприємництва  з
проханнями про перевірку законності Порядку N 227/409 та постанови
від 26.07.2002 р.  N 1084 ( 1084-2002-п  ),  якою  було  збільшено
тарифи.

                          Терміни сплати

     Вітчизняні таровиробники  визначають  масу  використаної ними
тари за даними  оперативного  та  бухгалтерського  обліку.  Термін
сплати  "тарозбору"  встановлено  у третьому абзаці пп.  "а" п.  5
постанови N 915 ( 915-2001-п ):  щокварталу до  15  числа  місяця,
наступного   за  звітним  кварталом.  До  цього  часу  квартальний
бухгалтерський баланс звичайно вже складено,  і  розрахунок  збору
великих труднощів викликати не повинен.

     Імпортери повинні  оплатити  утилізацію  за тарифами протягом
семи днів із моменту митного оформлення вантажу  (п.  3.4  Порядку
N 227/409 ( z0642-02 ).  Баланс їм складати не потрібно - усі дані
або вже наявні в документах на вантаж,  або їх можна визначити  на
місці.   Термін  сплати  "тарозбору"  для  вітчизняного  виробника
фактично більше у  декілька  разів  -  ще  один  захід  щодо  його
підтримки.

                          Зворотна тара

     У п.   2   Порядку  N  224  (  z0866-01  )  дано  визначення:
"...зворотна тара - тара багаторазового використання,  що належить
до   вторинних   матеріальних   ресурсів   і  підлягає  повторному
використанню", у п. 5 підприємствам приписано вживати заходів щодо
збільшення  обсягів її застосування.  Дійсно,  зворотна тара після
чергового  її  використання   здатна   зберігати   свої   споживчі
властивості  та  нібито  відходами не є.  Але зворотна тара,  як і
будь-яка інша річ, не може служити вічно, рано чи пізно вона стане
непридатною.  Тому  таровиробник  має  забезпечити  її збирання та
утилізацію після фізичного зносу,  нарівні з іншими  видами  своєї
тари.

     У першій  редакції постанови N 915 ( 915-2001-п ) на збирання
та утилізацію зворотної тари було передбачено окремі  тарифи  -  у
десятки  разів  нижчі.  При  розробленні  тарифів на зворотну тару
враховувалася кількість оборотів до її фізичного зносу. Наприклад,
зворотну  пляшку може бути повторно використано до 10 разів,  тому
тариф на її утилізацію був у 10 разів нижчий,  ніж  на  одноразову
тару  зі  скла.  Такий підхід згодом було визнано неправильним,  і
спеціальні тарифи на зворотну тару було скасовано.

     В окремих випадках зовнішньоекономічним контрактом може  бути
передбачено  повернення  тари  -  якщо  тара  є складним і дорогим
виробом,  наприклад спеціальним  контейнером  для  транспортування
авіаційного  двигуна.  Така  тара  ввозиться  в  Україну  в режимі
тимчасового ввезення.  "Тарозбір" на неї не сплачується,  а  Аркуш
про пакування заповнюється для цілей статистики. Дотримання режиму
тимчасового ввезення контролює митниця,  і застосовувати його  без
достатніх підстав ми не рекомендуємо.

     Утилізація зворотної (багаторазової) тари оплачується за тими
самими тарифами, що й утилізація одноразової

                        Давальницька тара

     Багато які  підприємства  виготовляють  необхідну  їм тару на
давальницьких умовах - зі своєї сировини.  У фахівців немає єдиної
думки,  кого  вважати  виробником продукції при її виготовленні на
давальницьких умовах - замовника чи виконавця.

     Звертаємо увагу,  що  Компанія вважає замовника давальницької
тари  таровиробником,  а   не   таронаповнювачем.   Замовник   має
забезпечити   збирання   та   утилізацію   тари,  виготовленої  на
давальницьких умовах. Такий підхід ми вважаємо обгрунтованим, адже
саме замовник є ініціатором появи тари, яка потім перетвориться на
відходи.

                           Тара в тарі

     Тара (як товар) звичайно теж перевозиться в тарі.  Наприклад,
склотара  для перевезення укладається на піддони та упаковується в
поліетиленову плівку. Вітчизняний таровиробник є таким як стосовно
своєї  продукції  - тари,  так і щодо тих матеріалів,  які він для
пакування свого товару використовує.  У нашому  прикладі  він  має
сплатити збір за утилізацію своєї пляшки, поліетиленової плівки та
піддонів (якщо він виготовив піддони сам, а не купив).

     Імпортер тари оформляє тару як товар у режимі вільного  обігу
і  сплатить  у  нашому прикладі тільки тариф на плівку та піддони.
Обов'язки щодо забезпечення збирання та утилізації імпортної  тари
будуть  покладені  на  ті  підприємства,  які  цю тару у імпортера
куплять.

                           Ліцензування

     Більшість видів  використаної  тари  потрапляє  до   Переліку
окремих   видів   відходів  як  вторинної  сировини,  збирання  та
заготівля яких  підлягає  ліцензуванню,  затвердженого  постановою
Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. N 183 ( 183-2001-п ).
Збір використаної тари як самостійний вид діяльності  підприємства
підлягає   ліцензуванню  згідно  зі  ст.  9  Закону  України  "Про
ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000
р. N 1775-III ( 1775-14 ).

     Але багато які підприємства одержують комплектуючі й товари в
тарі,  і у процесі їх діяльності  накопичується  використана  тара
(упаковка). Згідно  з  п.  7  Порядку  N  224  (  z0866-01  ) такі
підприємства  зобов'язані  забезпечити  її  окремі   збирання   та
сортування  за  видами.  Діяльність  зі  збирання  своїх  відходів
ліцензування не потребує,  а спеціалізоване підприємство -  збирач
тари - за їх здавання вам ще й заплатить.

     Для збирання відходів використаної тари, що накопичуються під
час діяльності підприємства, ліцензія не потрібна

                   Відповідальність і контроль

     У п.  14 Порядку N 224  (  z0866-01  )  зазначено:  "Суб'єкти
господарської  діяльності  у сфері поводження з використаною тарою
(упаковкою) за правопорушення у цій сфері несуть  відповідальність
згідно  з законодавством".  У підприємства-порушника може бути два
види відповідальності:  за порушення договірної дисципліни  та  за
порушення у природоохоронній сфері.

     За порушення  положень  договору  з  Компанією ви понесете те
покарання,  яке  передбачено  в  договорі  або  визначено  нормами
господарського права. Як правило, це неустойка.

     За порушення   природоохоронного   законодавства  передбачено
відповідальність згідно  зі  статтями  42-44  Закону  України  від
05.03.98 р.   N   187/98-ВР   (   187/98-ВР   )   "Про   відходи":
дисциплінарна,  адміністративна  (статті  82,  82-1,  82-4,   82-5
Кодексу України про адміністративні правопорушення від 12.07.84 р.
N 80731-X ( 80731-10 ),  цивільна та кримінальна  (наприклад,  ст.
367   "Службова  недбалість"  Кримінального  кодексу  України  від
05.04.2001 р. N 2341-III ( 2341-14 ).

     Згідно з п.  9 постанови N 915 (  915-2001-п  )  контроль  за
виконанням  постанови  здійснюють Державна інспекція з контролю за
цінами,  Міністерство екології та природних  ресурсів  і  Державна
податкова  адміністрація.  До  впливу на злісного порушника можуть
бути залучені "на громадських засадах" прокуратура та КРУ. Кожне з
перелічених  відомств  у  межах  своєї  компетенції здатне завдати
багато неприємностей.

     Відповідно до п.  3.5 Порядку  N  227/409  (  z0642-02  )  за
достовірність відомостей, зазначених в Аркушах про пакування, несе
відповідальність  імпортер  (при  самостійному  декларуванні)  або
митний    брокер.    А   для   вітчизняних   таровиробників   таку
відповідальність документами не передбачено.  Розкриваємо маленьку
таємницю:  якщо  ви при розрахунку "тарозбору" помилитеся "на свою
користь",  врегулювати таку проблему згодом  буде  неважко.  Краще
заплатити трішечки, ніж не платити зовсім.

       Як знайти представників компанії "Укрекокомресурси"
                 (якщо вони не знайшли вас самі)

     Перелік обласних  управлінь Компанії з телефонами та адресами
регулярно публікується митницею. Останній перелік наведено в листі
Державної митної  служби  від  20.09.2002  р.  N   11/2-10-8473-ЕП
( v8473342-02  ).  На митниці розміщують оголошення з координатами
обласного  управління   Компанії   та   митних   брокерів   -   її
уповноважених   представників.   Харківське   обласне   управління
"Харківекокомресурси" розташоване за адресою:  61157  Україна,  м.
Харків, пров. Монгольський, 6, тел./факс: (0572) 23-58-21, E-mail:
yakushenko2002@mail.ru

     Щиро дякуємо  начальнику  Харківського  обласного  управління
"Харківекокомресурси"   Войтенку   Олександру   Яковичу   та  його
заступнику  Якушенку  Олександру  Олексійовичу   за   допомогу   в
підготовці статті.

     Бухгалтер-експерт редакції газети "Податки та  бухгалтерський
облік", Павло Пічугін

 "НПО Поверхность",
 www.mdoffice.com.ua