розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 08 травня 2013 року у складі судді Піцик В. М. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 29 березня 2017 року у складі колегії суддів: Ткач О. І., Бершадської Г. В., Гірського Б. О.,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.

Заочним рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недостовірною інформацію, розповсюджену ОСОБА_6, а саме: "... ти викрав у мене нирку, ти викрав у мене нирку, віддай мені нирку!!!!!..." та зобов'язано спростувати цю інформацію шляхом виступу ОСОБА_6 в передачі "ІНФОРМАЦІЯ_1", що транслюється на каналі "1+1" з оголошенням резолютивної частини рішення суду не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Зобов'язано ОСОБА_6 публічно вибачитися перед ОСОБА_4 за грубе спілкування та нанесення образ за умови трансляції на каналі "1+1" у передачі "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Заборонено ОСОБА_6 вчиняти дії, які принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4, що виражається в грубому спілкування з ним та розповсюдженні недостовірної інформації про нього.

Стягнути зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

25 квітня 2013 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2012 року.

Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 08 травня 2013 року вказану заяву залишено без розгляду.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що від представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 до суду надійшла заява, в якій він просив залишити без розгляду його заяву про перегляд заочного рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2012 року.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 08 травня 2013 року залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд вважав її законною та обґрунтованою, оскільки із заявою про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення до суду звернувся представник відповідача, на підставі якої було ухвалено судове рішення.

У лютому 2018 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що представник ОСОБА_6, подаючи заяву про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення, діяв не в її інтересах, а в інтересах позивача, тому суд повинен був відмовити у задоволенні заяви.

Суди не врахували положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на судовий захист своїх прав, та практику Європейського суду про забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Також посилається на те, що у постанові державного виконавця від 19 квітня 2013 року про закінчення виконавчого провадження вказана недостовірна інформація, а саме державним виконавцем не зачитувалася вказана постанова особисто ОСОБА_6

У квітні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що оскаржувані судові рішення є законними й обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують. Вказує, що представник відповідача діяв на підставі чинної довіреності, тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні його заяви про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частинами першою та другою статті 11 ЦПК України 2004 року встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частинами першою та другою ст. 44 ЦПК України 2004 року представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Встановивши, що представник відповідача - ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності, не обмежений довірителем у своїх процесуальних правах, суд дійшов правильного висновку про необхідність задоволення його заяви про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення за аналогією з вимогами, передбаченими пунктом 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року.

Посилання касаційної скарги на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд та практику Європейського суду з прав людини не спростовує висновків судів про необхідність дотримання вимог ЦПК України (1618-15) , оскільки заява про перегляд заочного рішення була залишена без розгляду саме за волевиявленням особи, яка представляла інтереси ОСОБА_6, на підставі виданої останньою довіреності.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не було враховано, що представник відповідача, подаючи заяву про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення, діяв не в інтересах довірителя, є необґрунтованими, оскільки особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами на власний розсуд, а представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа, тому у районного суду не було підстав для відмови у задоволенні вказаної заяви. Представник відповідача - ОСОБА_8 не був обмежений у своїх процесуальних правах та саме ОСОБА_6 було видано йому таку довіреність.

Доказів того, що дії ОСОБА_8 були спрямовані проти свого довірителя та не відповідали її волі не надано, всупереч вимог частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).

Крім того, апеляційним судом було встановлено, що ОСОБА_6 23 січня 2015 року отримала особисто копію заочного рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2012 року, а з повторною заявою про перегляд вказаного судового

рішення звернулася тільки у квітні 2017 року, що підтверджує, що до цього часу вона не мала наміру його переглядати та оскаржувати.

Доводи касаційної скарги з посиланням на недостовірну інформацію у постанові державного виконавцяне заслуговують на увагу, оскільки не є предметом розгляду у даній справі.

Таким чином доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 08 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 29 березня 2017 року залишити без змін.