розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області у складі судді Мокрецького В. І. від 18 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Шевчук А. М. від 07 грудня 2017 року,

У листопаді 2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" (далі - ТОВ "Українська факторингова компанія"; Товариство) звернулось до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на те, що 18 вересня 2009 року Житомирським районним Житомирської області видано судовий наказ про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") заборгованості за кредитним договором від 01 червня 2007 року № 014/5550/82/110970 в сумі 20 748,58 доларів США, що еквівалентно 159 764 грн 07 коп.

26 травня 2016 року між ПАТ "РайффайзенБанк Аваль" та публічним акціонерним товариством "Вектор Банк" (далі - ПАТ "Вектор Банк") укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/5550/82/110970 перейшло до ПАТ "Вектор Банк".

Того ж дня між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "Українська факторингова компанія" укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до заявника, у зв'язку з чим просило замінити стягувача з виконання судового наказу від 18 вересня 2009 року.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2017 року заяву залишено без задоволення.

Суд першої інстанції своє рішення мотивував відсутністю підстав для заміни сторони виконавчого провадження, оскільки заявник має лише статус правонаступника і не є стороною у справі про видачу судового наказу.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Українська факторингова компанія" задоволено частково. Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2017 року скасовано та постановлено нову про відмову у задоволенні заяви з інших підстав.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження". Разом з тим, врахувавши, що виконавче провадження з виконання судового наказу від 18 травня 2009 року завершено 09 грудня 2015 року на підставі пункту 4 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та повторно не надходило на виконання до Житомирського районного ВДВС ГТУЮ у Житомирській області, а також відсутні докази наявності виконавчого провадження на час звернення до суду із заявою, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з інших підстав.

У січні 2018 року ТОВ "Українська факторингова компанія" подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що за змістом статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", статті 378 ЦПК України 2004 року у разі вибуття кредитора у зобов'язанні на підставі відступлення права вимоги він замінюється правонаступником поза межами виконавчого провадження.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

28 лютого 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно грунтоваться на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суд установив, що 18 вересня 2009 року Житомирським районним судом Житомирської області видано судовий наказ про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором від 01 червня 2007 року в сумі 20 748,58 доларів США, що еквівалентно 159 764 грн 07 коп.

26 травня 2016 року між ПАТ "РайффайзенБанк Аваль" та ПАТ "Вектор Банк" укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до ПАТ "Вектор Банк", який того ж дня відступив право вимоги за вказаним договором ТОВ "Українська факторингова компанія".

Згідно зі статтею 378 ЦПК 2004 року у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд у десятиденний строк розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення цього питання.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України (435-15) ).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України 2004 року та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваних ухвал) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

З огляду на викладене, висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження з посиланням на відсутність виконавчого провадження є помилковим.

За таких підстав не можна погодитись і з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження з посиланням на те, що заявник має лише статус правонаступника і не є стороною у справі про видачу судового наказу, оскільки він суперечить положенням статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України 2004 року та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Частинами 1, 3 статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки судами встановлено фактичні обставин справи, однак неправильно застосовано до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій з постановленням нової ухвали про задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадження.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" задовольнити.

Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2017 року скасувати.

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" задовольнити.

Замінити стягувача - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" на товариство з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" у виконанні судового наказу № 2н-148/2009, виданого 18 травня 2009 року Житомирським районним судом Житомирської області про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором від 01 червня 2007 року № 014/5550/82/110970 в сумі 20 748,58 доларів США, що еквівалентно 159 764 грн 07 коп.