розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області в складі судді Іщенко І. М. від 13 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області в складі колегії суддів: Лапчевської О. В., Варенко О. П., Городничої В. С. від 29 березня 2017 року,

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2015 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Указаним рішенням суду із неї та ОСОБА_3 з кожної окремо було стягнуто на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 43 тис. грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції було змінено із виключенням з мотивувальної частини посилання на новацію боргу, в решті судове рішення було залишено без змін.

Підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник указала, що 02 липня 2015 року їй стали відомі обставини, які є істотними для вирішення справи та не були їй відомі на час її розгляду. Заявник посилається на те, що 13 січня 2015 року було внесено відомості до ЄРДР про злочин ОСОБА_1 за ознаками передбаченими у частині першій статті 191 КК України, розпочато досудове розслідування і 30 червня 2015 року призначена судово-економічна експертиза, у висновках якої експертом не надано підтвердження нестачі товарно-матеріальних цінностей на суму 86 809 грн, період утворення нестачі, за яких обставин відбулась нестача грошових коштів, та підтвердження її розміру. Висновок експертизи від 08 квітня 2016 року може вплинути на висновок суду про відсутність її вини к нестачі грошових коштів ОСОБА_1 Вважає ці обставини нововиявленими, а тому рішення суду від 17 березня 2015 року підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в позові ОСОБА_1 до неї та ОСОБА_3

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2015 року - відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вищевказаної заяви, виходив із того, що обставини на які заявник посилається у своїх заяві не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 361 ЦПК у редакції 2004 року.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року - залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду зазначив про те, що заявником не доведено наявності нововиявлених обставин.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами відсутні належним чином оформлені трудові договори, розписку про повернення коштів вона писала під психологічним впливом ОСОБА_1, і висновки експертизи в кримінальному провадженні суперечать висновкам суду про стягнення з неї майнової шкоди.

У червні 2017 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на вищевказану касаційну скаргу, у яких заявник просить касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а судові рішення залишити без змін. Зазначає про те, що в обґрунтування касаційної скарги було покладено висновки судово-економічної експертизи від 08 квітня 2016 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, однак як випливає із вказаного висновку, експерту не виявилось можливим дати відповіді на поставлені перед ним питання. Тобто фактично експертне дослідження щодо поставлених питань не було проведено у зв'язку із недостатністю наданих для проведення експертизи документів, а отже висновок експерта не може вважатись належним та допустимим доказом, а також обставиною, яка дає можливість звернення до суду у порядку статті 361 ЦПК України у редакції 2004 року.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березня 2018 року зазначену справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 362 ЦПК України у редакції 2004 року, заяви про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що є підставою для перегляду. При цьому заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підставами передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК України, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК України у редакції 2004 року).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1.2 частини другої статті 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові під час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Судом встановлено, що рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2015 року (яке набрало законної сили) позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 43 тис. грн і судові витрати в розмірі 430 грн з кожного відповідача окремо.

ОСОБА_2 зазначає як нововиявлену обставину на підставі якої необхідно переглянути рішення суду наявність висновку додаткової судово-економічної експертизи від 08 квітня 2016 року по кримінальному провадженню порушеного за заявою позивача за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 191 КК України.

Так, відповідно до висновку судового експерта, в обсязі наданих слідчим документів на дослідження не вбачається за можливе підтвердити документально вказану ОСОБА_1 нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 86 809 грн, в який період утворилась нестача, чого саме нестача товарно-матеріальних цінностей чи грошових коштів та в якій сумі обчислюється розмір матеріальної шкоди, яка завдана ОСОБА_1

Постановою від 29 квітня 2016 року кримінальне провадження було закрито по заяві ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення за ознаками частини першої статті 191 КК України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України у редакції 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Правильними є висновки судів про те, що посилання заявника на висновок судово-економічної експертизи від 08 квітня 2016 року не може вплинути на висновок суду першої інстанції від 17 березня 2015 року, так як експертне дослідження не було проведено у зв'язку з недостатністю наданих слідчим документів для проведення вказаної експертизи і висновок експерта ґрунтувався тільки в рамках наданих йому документів, а тому суди правомірно не вважали його нововиявленою обставиною у розумінні статті 361 ЦПК України, у редакції 2004 року, яке б було підставою для перегляду і скасування рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області.

Посилання ОСОБА_2 про неналежне укладення між сторонами договору про повну матеріальну відповідальність, відсутністю дати його підписання між сторонами, суди правомірно не прийняли до уваги, оскільки ці обставини вже були предметом розгляду і перевірки при розгляді по суті справи про стягнення матеріальної шкоди із ОСОБА_2, а тому не можуть бути визнані судом як нововиявлені обставини.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними, викладеним ОСОБА_2 у апеляційній скарзі, та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.