розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2016 рок у складі судді: Першко О. О. та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 21 лютого 2017 року у складі судді: Шеремет А. М.,

19 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до директора приватно-виробничого підприємства "Аванті" ОСОБА_3 (далі - директор ПВП "Аванті" ОСОБА_3) про накладення арешту на майно, заміну нежитлового приміщення на квартиру.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 вересня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху на підставі статті 121 ЦПК України та надано строк для сплати судового збору.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу.

24 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулася із апеляційною скаргою на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2016 року.

Ухвалою судді апеляційного суду Рівненської області від 04 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме - сплати судового збору.

04 січня 2017 року ОСОБА_2 повторно направлено копію ухвали апеляційного суду Рівненської області від 04 листопада 2017 року. Копію цієї ухвали отримано ОСОБА_2 19 січня 2017 року, що підтверджується підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 21 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2016 року визнано неподаною та повернуто.

У березні 2017 року ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_4, звернулася із касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 21 лютого 2017 року, в якій просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди зробили передчасний висновок про необхідність сплати судового збору. Оскільки ОСОБА_2 звернулася із позовом про дискримінацію і на підставі прикінцевих положень Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (5207-17) , яким внесено зміни до статті 5 Закону України "Про судовий збір", якою визначено пільги зі сплати судового збору, шляхом доповнення частини першої цієї статті пунктом 6-1 такого змісту: "позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією".

Колегія суддів відхиляє доводи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

При відхиленні клопотання про звільнення від сплати судового збору апеляційний суд зробив висновок, що статтею 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, проте позивач до зазначеного кола осіб не відноситься.

Колегія суддів погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Законом України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (5207-17) внесено зміни до частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а саме доповнено пунктом 6-1, такого змісту: позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією. Це закон набрав чинності з 04 жовтня 2012 року.

Разом із тим, Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) статтю п'яту Закону України "Про судовий збір" (3674-17) викладено у новій редакції, в якій передбачено вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору. Проте позивачі за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією до зазначеного кола осіб не відносяться. Це закон набрав чинності з 01 вересня 2015 року.

Таким чином у період з 04 жовтня 2012 року до 01 вересня 2015 року позивачі за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією, були звільнені від сплати судового збору.

ОСОБА_2 24 жовтня 2016 року звернулася із апеляційною скаргою на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2016 року.

Таким чином на момент звернення із апеляційною скаргою - 24 жовтня 2016 року, Законом України "Про судовий збір" (3674-17) не було передбачено пільг щодо сплати судового збору для позивачів за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією.

Посилання ОСОБА_2 на підпункт 4 пункту другого Розділ IV Прикінцеві положення Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (5207-17) суд відхиляє. Оскільки саме цією нормою було внесено зміни до статті 5 Закону України "Про судовий збір", які у подальшому були виключені (у зв'язку із викладенням у новій редакції цієї статті згідно Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) ).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 21 лютого 2017 року залишити без змін.