розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", яка підписана представником ОСОБА_3, та ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року у складі суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Музичко С. Г.,

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") про стягнення сум депозитних вкладів, процентів та пені. Позовна заява мотивована тим, що 14 січня 2014 року між нею та ПАТ АБ "Укргазбанк" укладено депозитний договір № 001/01/14/0317, а 20 січня 2014 року вона уклала із відповідачем депозитний договір № 004/01/14/0317.

14 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ АБ "Укргазбанк" з письмовою заявою про повернення вкладів, які до цього часу повернуто не було.

З урахуванням уточнення позовних вимог, просила зобов'язати ПАТ АБ "Укргазбанк" належним чином виконувати умови депозитного договору №001/01/14/0317 від 14 січня 2014 року та №004/01/14/0317 від 20 січня 2014 року.

Стягнути з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_2 по договору №001/01/14/0317 від 14 січня 2014 року за період з 14 січня 2014 року по 14 вересня 2015 року суму депозитного вкладу з відсотками в сумі 1 714 212,50 грн, пеню в сумі 2 571 318,75 грн, 3% річних в сумі 7 044,53 грн, інфляційну складову боргу в сумі 15 427,91 грн.

Стягнути з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_2 по договору №004/01/14/0317 від 20 ьсічня 2014 року за період з 20 січня 2014 року по 14 вересня 2015 року суму депозитного вкладу з відсотками - 247 950 грн, пеню в сумі 391 500 грн, 3% річних в сумі 1018,97 грн, інфляційну складову боргу в сумі 2231,55 грн.

Всього просила стягнути 4 950 704,21 грн та відшкодувати судові витрати по справі.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, а тому суд визнав позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року скасовано, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_2 депозитний вклад за депозитним договором №001/01/14/0317 від 14 січня 2014 року в розмірі 1 501 500 грн, проценти в сумі 168 759,95 грн, 3% річних в сумі 6 864,08 грн, пеню в сумі 835 129,97 грн, а всього на загальну суму 2 512 254 грн.

Стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_2 суму депозитного вкладу за депозитним договором № 004/01/14/0317 від 20 січня 2014 року в розмірі 190 000 грн, проценти в сумі 44 017,64 грн., 3% річних в сумі 961,72 грн, суму боргу з урахуванням інфляції - 2 106,16 грн, пеню в сумі 117 008,82 грн, а всього на загальну суму 354 094,34 грн.

Стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12 789 грн.

У решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено факту повернення грошових коштів депозитних вкладів, нарахованих процентів та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), а тому наявні підстави для задоволення частково позову.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року представником ПАТ АБ "Укргазбанк" - ОСОБА_3, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, крім того апеляційний суд стягнув пеню, розмір якої є не співрозмірним щодо основної суми депозитів, а обставини, якими апеляційний суд обґрунтував своє рішення, не підтвердженні належними та допустимими доказами.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, поданій у січні 2017 року, просила змінити рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та ухвалити нове рішення про задоволення позову у цій частині, у іншій частині рішення залишити без змін. При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, крім того вказує, що оскільки грошовий еквівалент у іноземній валюті за договором № 001/01/14/0317 від 14 січня 2014 року перераховано в гривню і у подальшому не змінювався, тому зобов'язання є гривневим а тому підлягає індексації. Крім того, суд апеляційної інстанції необґрунтовано зменшив розмір неустойки.

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2016 року та від 09 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року справа призначена до судового розгляду.

У січні 2017 року надійшло заперечення від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк", у якому вказував, що надані банком виписки не підтверджують факт зняття позивачем зі своїх депозитних рахунків грошових коштів, а лише відображають операції по рахунках.

У березні 2017 року надійшло заперечення від представника ПАТ АБ "Укргазбанк" - ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_2, у яких вказувало, що під час окупаційних дій на території АРК ОСОБА_2 з власної ініціативи 24 січня 2014 року перевела кошти із відділення у м. Макіївка до відділення АРК та відповідно до виписок банку кошти було видано у відділеннях м. Ялти та м. Сімферополя із 13 березня по 11 квітня 2014 року.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) ) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Поняття "майно" в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися "майновими правами" і, відповідно, "майном" у розумінні цього положення (SUK v. UKRAINE, № 10972/05, 22, ЄСПЛ, від 10 березня 2011 року). Стосовно банківських вкладів Європейський суд з прав людини вважає, що вони беззаперечно становлять "майно", яке належить заявникам згідно зі статтею 1 Протоколу №1 і не заперечується, що заявники можуть забрати ці кошти разом з відповідними процентами, якщо забажають (GAYDUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 45526/99, 46099/99, 47088/99, 47176/99, 47177/99, 48018/99, 48043/99, 48071/99, 48580/99, 48624/99, 49426/99, 50354/99, 51934/99, 51938/99, 53423/99, 53424/99, 54120/00, 54124/00, 54136/00, 55542/00, 56019/00, ЄСПЛ, від 2 липня 2002 року).

Тлумачення частини третьої статті 1060 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) свідчить, що банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за вкладом із спливом строку, який встановлений у договорі банківського строкового вкладу.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц зроблено висновок, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України (435-15) грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 14 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ АБ "Укргазбанк" укладено депозитний договір №001/01/14/0317 (строковий банківський вклад), відповідно до умов якого позивач внесла, а банк прийняв грошові кошти в сумі 66 000 доларів США на депозитний рахунок НОМЕР_1 на строк 233 календарних днів, з 14 січня по 04 вересня 2014 року, зі сплатою вкладнику процентів із розрахунку 8,5 % річних на зазначений строк.

20 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ АБ "Укргазбанк" укладено депозитний договір №004/01/14/0317 (строковий банківський вклад), відповідно до умов якого вкладник розмістив тимчасово вільні кошти в сумі 190 000 грн на депозитному рахунку банку НОМЕР_1 на строк 227 календарних днів, з 20 січня по 04 вересня 2014 року, зі сплатою вкладнику процентів із розрахунку 18,3% річних.

Відповідно до умов указаних договорів, банк зобов'язався повернути вкладнику депозити в день закінчення строку зберігання коштів шляхом видачі готівки з каси банку або шляхом безготівкового перерахування на поточний (картковий) рахунок вкладника відкритий у банку за умови отримання від вкладника відповідного повідомлення не раніше 7 банківського дня та не пізніше 2 банківського дня до дня закінчення строку зберігання коштів або до дня закінчення продовженого строку зберігання коштів.

14 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача із письмовою заявою з приводу неотримання сум банківських вкладів, на яку отримала відповідь, що строк депозитних договорів припинено, а грошові кошти з депозитних рахунків отримано.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 8691, складеного експертом Незалежного інституту судових експертиз 26 жовтня 2016 року, підписи від імені ОСОБА_2, електрографічні зображення яких містяться у графах: "(підпис)", проти друкованого запису: "Бельчич Лідія Вікторівна" в електрофотокопії заяви ОСОБА_2 до ПАТ АБ "Укргзбанк" про дострокове повернення депозиту (частини депозиту)" з депозитного рахунку НОМЕР_1 від 07 березня 2014 року та в електрофотокопії заяви ОСОБА_2 до ПАТ АБ "Укргзбанк" про дострокове повернення депозиту (частини депозиту)" з депозитного рахунку № НОМЕР_1 від 04 березня 2014 року, виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з ретельним наслідуванням якимось справжнім підписам ОСОБА_2

На підставі встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про не доведення відповідачем факту повернення грошових коштів депозитних вкладів та нарахованих процентів, а відтак правильно частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

З урахуванням того, що касаційні скарги залишено без задоволення, а оскаржене рішення без змін, а тому на підставі частини третьої статті 436 ЦПК колегія суддів поновлює виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року.

Оскільки оскаржене судове рішення суду залишено без змін, а скарги без задоволення, то судовий збір за подання касаційних скарг покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", яка підписана представником ОСОБА_3, та ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.