треті особи: відділ державної виконавчої служби Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ліквідатор сільськогосподарського кооперативу "Прогрес", товариство з обмеженою відповідальністю "Чаплинське",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Прогрес" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2010 року у складі суддів: Петренко І. О., Котушенко С. П., Романюк М. М.,

07 лютого 2005 року селянське (фермерське) господарство "Прогрес" (далі - СФГ "Прогрес") звернулося до суду з позовом про виключення майна з акту опису та арешту. Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем 09 січня 2003 року було описано та арештовано майно, що належить на праві користування СФГ "Прогрес" чим порушені їх права. 15 лютого 2005 року СФГ "Прогрес" подало скаргу на дії державного виконавця, в якій просило постанову від 07 лютого 2005 року про закінчення виконавчого провадження скасувати.

13 червня 2005 року СФГ "Прогрес" звернулось з позовом до ОСОБА_3, ВАТ "Алеко-Сервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05 березня 2003 року посилаючись на те, що договір підлягає визнанню недійсним, оскільки порушено порядок продажу арештованого нерухомого майна.

14 лютого 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, згідно договору купівлі-продажу від 05 березня 2003 року ним був придбаний критий тік у ВАТ "Алеко-Сервіс" за 6 000,00 грн, які були внесені в касу 06 березня 2003 року. Фактично передача спірного майна відбулась 07 лютого 2005 року, про що ВДВС Васильківського РУЮ складено відповідний акт. Згодом виявилось, що спірним майном користується СФГ "Прогрес". Неодноразові звернення ОСОБА_3 до відповідача з проханням віддати критий тік залишились без задоволення, а тому він просив суд витребувати у відповідача критий тік, що знаходиться в с. Хуторо-Чаплине Васильківського району. 26 квітня 2005 року ОСОБА_3 доповнив позовні вимоги та просив стягнути на його користь з СФГ "Прогрес" 10 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

11 серпня 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до СФГ "Прогрес" про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди посилаючись на те, що вважає приниженням його людської честі, гідності та завдання моральної шкоди у зв'язку з неправомірним притягненням до участі в справі в якості відповідача, частими викликами до суду, постійними стресами, чималими матеріальними витратами для поїздок до суду, що призвело до погіршення здоров'я. Посилаючись на похилий вік, слабке здоров'я, те що він є ветераном праці та інвалідом другої групи, просив суд стягнути на його користь з СФГ "Прогрес" на відшкодування моральної шкоди 15 000,00 грн. В ході розгляду судової справи представник ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги до 30 000,00 грн.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2007 р. позов СФГ "Прогрес" задоволено частково, виключено з акту опису та арешту майна від 09 січня 2003 року критий тік 1987 року балансовою вартістю 15 300,00 грн; скасовано постанову державного виконавця ВДВС Васильківського РУЮ від 07 лютого 2005 року; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 05 березня 2003 року, укладений між ОСОБА_3 та ВАТ "Алеко-Сервіс" в частині продажу критого току; зобов'язано ВДВС Васильківського РУЮ, ВАТ "Алеко-Сервіс" повернути ОСОБА_3 6000,00 грн отриманих від продажу току; зобов'язано ВДВС Васильківського РУЮ, ОСОБА_3, СФГ "Прогрес" передати СК "Прогрес" критий тік в с. Хуторо-Чаплине Васильківського району, 1987 року балансовою вартістю 15 300,00 грн. У задоволенні позову ОСОБА_3 про витребування критого току та відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2007 року рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2007 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

23 листопада 2007 року та 04 грудня 2007 року ОСОБА_3, підтримуючи свої попередні позовні вимоги, звернувся з позовом до СФГ "Прогрес", СК "Прогрес" про визнання недійсним договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності громадян посилаючись на те, що 20 квітня 2001 року між КСП "Прогрес" та ОСОБА_4 укладено спірний договір. Незважаючи уваги на повідомлення про те, що постановою державного виконавцю ВДВС Васильківського РУЮ від 23 червня 2000 року накладено арешт на все майно КСП "Прогрес" і винесено постанову про заборону будь якого відчуження усього майна, згідно Додатку до договору №2 ОСОБА_4 передано у користування майно, в тому числі і критий тік. У зв'язку з цим просив суд визнати недійсним договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності громадян та акт приймання-передачі від 15 липня 2003 року.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2009 року позовні вимоги селянського (фермерського) господарства "Прогрес" задоволено частково: виключено з акту опису та арешту майна від 09 січня 2003 року критий тік 1987 року, балансовою вартістю 15 300,00 грн, в частині виключення з акту опису сіносховища поблизу току в селі Хуторо-Чаплине 1978 року балансовою вартістю 42 026,10 грн, в іншій частині позову відмовлено за безпідставністю вимог; визнано недійсним договір купівлі-продажу № 04.01.05.03.03./01 від 05 березня 2003 року, укладений між ВАТ Леко-сервіс" та ОСОБА_3 в частині продажу критого току, в іншій частині відмовлено; зобов'язано відділ ДВС у Васильківському районі, ВАТ "Алеко-сервіс" повернути ОСОБА_3 6 000,00 грн, отриманих від продажу критого току; зобов'язано ДВС у Васильківському районі, ОСОБА_3 передати СФГ "Прогрес", як належному користувачу, критий тік в селі Хуторо-Чаплине Васильківського району 1987 року, балансовою вартістю 15 300,00 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до СФГ "Прогрес" про витребування критого току та сіносховища та стягнення моральної шкоди задоволено частково: витребувано у СФГ "Прогрес" та зобов'язано передати ОСОБА_3 сіносховище, розташоване в с. Хуторо-Чаплине Васильківського району 1987 року балансовою вартістю 42 026,10 грн. У решті позову про витребування критого току в селі Хуторо-Чаплине Васильківського району 1987 року, балансовою вартістю 15 300,00 грн та стягнення моральної шкоди відмовлено. Відмовлено ОСОБА_2 в позові до СФГ "Прогрес" про стягнення моральної шкоди за приниження людської гідності, честі, заподіянні моральної шкоди. Відмовлено ОСОБА_3 в позові до СФГ "Прогрес", СГК "Прогрес" про визнання недійсним договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності громадян.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:

- задовольняючи частково позовні вимоги СФГ "Прогрес" суд першої інстанції вважав, що оскільки спірне майно, а саме сіносховище та критий тік фактично перебуває в користуванні СФГ "Прогрес" останнє є належним позивачем по справі;

- задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції вважав, що частина описаного майна, а саме сіносховище, віднесено до майна, що призначене для розрахунків з кредиторами, а тому звернення стягнення на нього державним виконавцем проведено правомірно.

- відмовляючи в частині позовних вимог ОСОБА_3 щодо витребування з чужого незаконного володіння критого току, суд виходив з того, що критий тік продано в порядку виконання судового рішення, але з порушенням закону тобто договір купівлі-продажу в цієї частині є недійсним, а тому в задоволені позову в цій частині необхідно відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2009 року скасувати в частині задоволення позовних вимог СФГ "Прогрес" та у частині відмови задоволення його позовних вимог та постановити нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги.

СФГ "Прогрес" та ОСОБА_2 в частині відмови у задоволені позову щодо відшкодування моральної шкоди, рішення суду не оскаржували. ОСОБА_3 рішення суду в частині відмови у задоволені позову щодо відшкодування моральної шкоди не оскаржував.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2010 року рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2009 року в частині часткового задоволення позовних вимог СФГ "Прогрес" та відмови ОСОБА_3 у задоволенні позову щодо витребування з незаконного володіння критого току та визнання недійсним договору скасоване:

- у задоволені позовних вимог СФГ "Прогрес" про виключення майна з акту опису та арешту майна від 09 січня 2003 року, про визнання договору купівлі-продажу №04.01.05.03/01 від 05 березня 2003 року недійсним відмовлено;

- витребувано у СФГ "Прогрес" та зобов'язано передати ОСОБА_3 критий тік в с. Хуторо-Чаплине Васильківського району, 1987 року балансовою вартістю 15 300,00 грн.

- у задоволенні позову ОСОБА_3 щодо визнання недійсним договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном відмовлено;

- в іншій частині рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2009 року залишено без змін.

Рішення мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджували б право позивача на користування спірним майном - сіносховищем та критим током, а тому апеляційний суд зробив висновок, що а ні актом опису та арешту майна від 09 січня 2003 року, а ні договором купівлі-продажу, укладеним 05 березня 2003 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Алеко-Сервіс", права чи інтереси СФГ "Прогрес" не порушувалися і у нього відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом.

Оскільки договір купівлі-продажу критого току та сіносховища від 05 березня 2003 року є чинним і власником майна є ОСОБА_3, то він має право вимагати відновлення його порушеного права шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, суд вказав, що оспорюваний договір був укладений 18 квітня 2001 року, на цей момент майно СФГ "Прогрес" не було арештоване. Крім того, цей договір укладений ще до того, як ОСОБА_3 придбав критий тік і таким чином будь яких порушень законних прав чи інтересів ОСОБА_3 зазначеним договором не було.

У грудні 2016 року СФГ "Прогрес" звернулося із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2010 року, у якій просить оскаржене рішення скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що СФГ "Прогрес" мало право на спірне майно на підставі акту приймання-передачі майна КСП "Прогрес" правонаступнику СК "Прогрес" від 10 вересня 2000 року та договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності громадян. Тому мало право звертатися із відповідними позовами.

Як свідчить аналіз касаційної скарги у касаційному порядку рішення апеляційного суду оскаржене в частині позовних вимог СФГ "Прогрес" про виключення майна з акту опису та арешту майна.

В іншій частині судове рішення апеляційної інстанції не оскаржується, а тому не переглядається.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

У березні 2017 року до суду від ОСОБА_3 надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить касаційну скаргу відхилити, і оскаржені рішення залишити без змін.

Заперечення мотивовані тим, що скасування остаточного судового рішення призведе до відновлення провадження у справі і втручання у принцип res judicata. ОСОБА_3 вказує, що суд касаційної інстанції безпідставно поновив строк на касаційне оскарження, оскільки з 18 червня 2010 року триває виконавче провадження учасником якого є СФГ "Прогрес". Крім того, за цей час судами двічі розглядалися інші справи з приводу спірного нерухомого майна, за участю СФГ "Прогрес".

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року справа призначена до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) ) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) справу передано до Касаційного цивільного суду.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 листопада 2002 року Васильківський районний суд постановив рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до СК "Прогрес" про визнання права на майновий пай, яким задовольнив позов ОСОБА_2 та визнав за ним право на майновий пай в КСП "Прогрес" Васильківського району в розмірі 15 990,93 грн, з виділенням його в грошовій формі.

Державним виконавцем Педь С. В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-43, виданого 06 листопада 2002 року Васильківським місцевим судом Дніпропетровської області про стягнення майнового паю на користь ОСОБА_2 на суму 17 190,93 грн, 09 січня 2003 року описано та накладено арешт на майно, що складається з сіносховища біля току с. Хуторо-Чаплине 1987 року балансовою вартістю 42 026,10 грн, протравлювач - 405,00 грн, зерносховище в с. Хуторо-Чаплине 1939 року - 15 060,80 грн, зерносховище в с. Хуторо-Чаплине 1966 року балансовою вартістю 26 681,30 грн, комора 1972 року - 5 611,50 грн, комора 1995 року - 12 885,80 грн, критий тік 1987 року - балансовою вартістю 15 300,00 грн, а всього на суму 117 271,00 грн.

05 березня 2003 року відділом державної виконавчої служби Васильківського РУЮ укладено договір № 04.01.05.03.03 із спеціалізованою установою ВАТ "Алеко-Сервіс" про реалізацію арештованого майна - критого току та сіносховища, що належить СК "Прогрес".

05 березня 2003 року за договором купівлі-продажу № 04.01.05.03.03/01 майна, що належить "Комитенту" від 05 березня 2003 року, ВАТ "Алеко-Сервис" продало ОСОБА_3 майно на, яке накладено стягнення, а саме: критий тік за ціною 6 000,00 грн та сіносховище за ціною 2 000,00 грн, загальною сумою 8 000,00 грн., зі сплатою за придбане майно протягом 2 днів готівкою в касу підприємства з передачею майна на території СК "Прогрес" в с. Хуторо-Чаплине Шевченківської сільської ради Васильківського району. Покупцем ОСОБА_3 06 березня 2003 року внесені кошти в касу юридичної особи в повному обсязі.

07 лютого 2005 року державним виконавцем ВДВС РУЮ Васильківського району складено акт про передачу ОСОБА_3 на забезпечення виконання рішення суду критого току в с. Хуторо-Чаплине вартістю 6 000,00 грн за договором купівлі-продажу від 05 березня 2003 року № 04.01.05.03.03/01.

07 лютого 2005 року постановою державного виконавця ВДВС Васильківського РУЮ ОСОБА_20 провадження за виконавчим листом 2-331 виданого 02 червня 2004 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області про передачу критого току згідно договору купівлі-продажу від 05.03.2003 року № 04.01.05.03.03/01 закінчене.

За таких обставив, встановивши, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджували б право СФГ "Прогрес" на користування спірним майном - сіносховищем та критим током, апеляційний суд зробив правильний висновок, що а ні актом опису та арешту майна від 09 березня 2003 року, а ні договором купівлі-продажу, укладеним 05 березня 2003 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Алеко-Сервіс", права чи інтереси СФГ "Прогрес" не порушувалися.

Колегія суддів також погоджується із висновком апеляційного суду, що власником спірного майна є ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу критого току та сіносховища, укладеного 05 березня 2003 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Алеко-Сервіс", який не визнаний недійсним у встановленому законом порядку. Тому ОСОБА_3 має право вимагати відновлення його порушеного права шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.

Європейський суд з прав людини вказав, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу в частині позовних вимог СФГ "Прогрес" про виключення майна з акту опису та арешту майна від 09 січня 2003 року слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Прогрес" залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2010 року в частині позовних вимог селянського (фермерського) господарства "Прогрес" про виключення майна з акту опису та арешту майна від 09 січня 2003 року залишити без змін.