розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 серпня 2016 року у складі судді Нечипоренко І. М. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04 жовтня 2016 року у складі суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.,

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором.

На обґрунтування позовної заяви посилалось на те, що 26 липня 2010 року ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 уклали договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки № 009-20501-260710, відповідно до якого банк відкрив відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України - гривні, відповідно до умов, викладених в Тарифному пакеті VISA класичний, що міститься в Додатку № 1 до Договору та умовах, викладених в Правилах здійснення операцій за картковими рахунками. Зазначений кредит надано відповідачу шляхом відкриття відновлюваної відкличної лінії на загальну суму 30 000 грн та на день укладання кредитного договору встановив ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 2 000 грн.

ОСОБА_2 не виконував належним чином зобов'язання за договором, у результаті чого станом на 20 липня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 27 129,79 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 13 496,61 грн, простроченого тіла кредиту - 4 403,39 грн, заборгованості за відсотками - 9 229,79 грн.

ПАТ "Дельта Банк" просило стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість по договору на загальну суму 27 129,79 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 13 496,61 грн, простроченого тіла кредиту - 4 403,39 грн, заборгованості за відсотками - 9 229,79 грн, всі судові витрати по справі покласти на відповідача.

У жовтні 2015 року, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Дельта Банк". На обґрунтування зустрічного позову посилався на те, що 26 липня 2010 року між банком та ним укладено договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки № 009-20501-260710 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, за яким банк надав йому кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в загальному розмірі 30 000 грн із встановлення ліміту в розмірі 2 000 грн. Вказував, що підписання ним договору стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та прав позичальника, як споживача.

При укладенні оспорюваного договору він вважав, що оформлює договір позики або безвідсоткової позички, був упевнений, що позичає в установі банку 3 000 грн без нарахування відсотків. Він є особою із інвалідністю ІІ групи з дитинства та страждає на психічні розлади, що підтверджується випискою із акту огляду МСЕК № 020467 від 30 січня 2009 року, не завжди може розуміти наслідки вчинення своїх дій та керувати ними, не може самостійно заповнювати будь-які документи, також проблематично порахувати кошти, визначити відсотки, що підлягають щомісячній сплаті, самостійно без підказки не може написати дату, погано читає українською та працівник банку не мав права приймати у нього будь-які документи для оформлення кредиту.

Оспорюваний договір не містить конкретних обов'язків сторін щодо умов користування кредитними коштами та чітко визначених строків його виконання, не зазначено строк, на який видаються кредитні кошти, що є істотною умовою кредитного договору, також відсутній розрахунок заборгованості та посилання на те, яким чином здійснені нарахування суми заборгованості та за який період, а саме простроченого тіла кредиту та відсотків.

Просив визнати недійсним договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки № 009-20501-260710 від 26 липня 2010 року, укладений між ним та банком.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2016 року, позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість по договору № 009-20501-26070 від 26 липня 2010 року у сумі 27 129 грн 79 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи позов банку суди дійшли висновку, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суди зробили висновок, що сторони досягли згоди із усіх істотних умов договору, а тому відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року, ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки недійсним і направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, крім того суди не врахували доводи щодо того, що він не розумів змісту укладеного спірного правочину з урахуванням наявної хвороби та не застосували статтю 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

В іншій частині судові рішення першої та апеляційної інстанції не оскаржуються, а тому не переглядаються.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2016 року у справі № 619/3478/15-ц відкрито касаційне провадження.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) ) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) справа № 619/3478/15-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 26 липня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний Банк "Дельта", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 009-20501-260710. З умовами договору ОСОБА_2 ознайомлений належним чином, про свідчить його підпис.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта від 27 травня 2016 року № 422 ОСОБА_2 за своїм психічним станом розуміє значення своїх дій та керує ними. Під час підписання договору за своїм психічним станом він був здатний розуміти значення своїх дій та керувати ними.

У абзаці 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Встановивши, що ОСОБА_2 не довів підстав, передбачених статтею 230 ЦК України, для визнання недійсним договору № 009-20501-260710 від 26 липня 2010 року, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні цієї частини позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення у оскарженій частині постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення у оскарженій частині без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04 жовтня 2016 року в оскарженій частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 26 липня 2010 року № 009-20501-260710 залишити без змін.