розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Сумської області в складі колегії суддів: Левченко Т. А., Хвостика С. Г., Собини О. І., від 08 грудня 2017 року,

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Сумське науково виробниче об'єднання" (далі -ПАТ "Сумське науково виробниче об'єднання") про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що з 11 березня 2016 року вона перебувала у трудових відносинах з ПАТ "Сумське науково виробниче об'єднання" та 01 лютого 2017 року звільнена з посади інженера-програміста, у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. На день звільнення з роботи ПАТ "Сумське науково виробниче об'єднання" нарахувало їй заробітну плату за період з листопада 2016 року по день звільнення у розмірі 28 138,35 грн, проте виплатити її внаслідок відсутності грошових коштів відмовилося.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просила суд стягнути на її користь з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 28 138,35 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2017 року по 15 серпня 2017 року - 40 122,11 грн, компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати - 2 213,55 грн, усього - 70 474,01 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі у розмірі 28 137,35 грн.

Стягнуто з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 січня 2017 року по 15 серпня 2017 року включно у розмірі 40 122,11 грн, з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачу своєчасно при звільненні ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" не було виплачено заробітну плату, а тому є підстави для задоволення позову.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 08 грудня 2017 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 серпня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінено.

Стягнуто з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 22 926,92 грн, з утриманням з даної суми податків та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати скасовано й в цій частині ухвалено нове рішення про стягнення з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на користь ОСОБА_4 835,60 грн - компенсації втрати доходів за порушення строків виплати заробітної плати.

Вирішено питання про розподіл судового збору.

Апеляційний суд, змінюючи рішення місцевого суду виходив із того, що суд першої інстанції при обрахуванні середнього заробітку за час затримки розрахунку позивача припустився помилки, та виходив з п'ятиденного робочого тижня, оскільки позивач працював неповну робочу неділю, а саме три дні в тижні, відтак сумарне число робочих днів з 02 лютого 2017 року по 15 серпня 2017 року, становить 76 робочих днів, з відповідача за затримку розрахунку при звільненні підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 22 926,92 грн.

У січні 2018 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої частини в частині стягнення суми середнього заробітку та змінити його, виключивши слова "з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів".

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що позивач працював на умовах 5-денного робочого тижня, судом першої інстанції вірно обраховано розмір середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 40 122,11 грн, оскільки вона залучалася до роботи у додаткові дні. Разом із тим, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

21 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла вказана справа.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд установив, що позивач перебувала у трудових відносинах з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" з 11 березня 2016 року по

01 лютого 2017 року, та працювала на посаді інженера-програміста.

Відповідно до довідки № 16-07/672 від 21 червня 2017 року, виданої

ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" позивачу було нараховано, але не виплачено заробітну плату в розмірі 28 138,35 грн.

Статтями 116, 117 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту першого Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , з відповідними змінами (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом другим Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом, 3 та 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата: доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші. При обчисленні заробітної плати за останні два місяці, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до пункту восьмого Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.

З довідки від 21 червня 2017 року наданої ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 становила 301,67 грн.

Так, наказом генерального директора ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" від 21 березня 2014 року № 75 встановлено з 26 травня 2014 року для всіх працівників підприємства неповну робочу неділю з наступним режимом роботи, а саме, трьохденну робочу неділю, з наступними робочими днями: понеділок, вівторок, середа.

Тобто, на підприємстві діє неповний трьохденний робочий тиждень, установлений наказом від 26 травня 2014 року № 75. Триденний робочий тиждень, який діяв у тому числі і для позивача протягом листопада 2016 року - січень 2017 року, був установлений у зв'язку із виробничою необхідністю, за згодою з конкретними працівниками.

Таким чином, ураховуючи те, що сумарне число робочих днів за період з

02 лютого 2017 року по 15 серпня 2017 року, згідно з графіком роботи підприємства, встановленого наказом від 21 березня 2014 року № 75 становить 76 робочих днів, апеляційний суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні середній заробіток у розмірі 22 926,92 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.