Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ",

представник відповідача - Бикова Марія Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області у складі судді Карпенко О. М. від 14 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області у складі колегії суддів: Дундар І. О., Корчистої O. І., Тимченко О. О., від 02 листопада 2016 року

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" (далі - ПАТ "СК "ІНГОССТРАХ") про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що 04 квітня 2007 року між ним та ПАТ "СК "ІНГОССТРАХ"був укладений договір особистого страхування № TH3LK00320070. 15 жовтня 2010 року він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), у результаті якої отримав тяжкі тілесні ушкодження. Внаслідок даних травм йому була встановлена третя група інвалідності. Після того, як його виписали з лікарні, він звернувся до представника ПАТ "СК "ІНГОССТРАХ", який знаходився у м. Краматорську, із заявою про виплату страхової суми, але виплати не отримав. 09 вересня 2015 року він направив на адресу відповідача лист з проханням повідомити його про розгляд питання щодо виплати суми страхового відшкодування. 20 листопада 2015 року на його адресу надійшов лист від 13 листопада 2015 року № 13-11/02-03 у якому зазначено, що у виплаті страхового відшкодування відмовлено у зв'язку з тим, що відповідно до пункту 4.2. умов страхування його випадок не визнається страховим випадком. З даними правилами страхування позивач ознайомлений не був, також він не може ознайомитись з ними і зараз, так як в даний час вже діють інші правила страхування. Вважав, що втрата працездатності та отримання інвалідності внаслідок ДТП є підставою для виплати страхового відшкодування.

З урахуванням викладеного,ОСОБА_2просив суд стягнути з відповідача 37 680 грн страхового відшкодування.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 14 вересня

2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області

від 02 листопада 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що відсутність складу злочину або відсутність адміністративного правопорушення не означає відсутності вини для цивільно-правової відповідальності, тому у виплаті страхового відшкодування відмовлено на законних підставах.

У листопаді 2016 рокуОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження оскаржуваних судових рішень, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що йому була встановлена третя група інвалідності, що є підставою для отримання страхового відшкодування. Факт встановлення йому групи інвалідності та отримання травми підтверджується медичними довідками.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

30 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 04 квітня 2007 року між ПАТ "СК "ІНГОССТРАХ" та ОСОБА_2 укладено договір особистого страхування № KTH3LK00320070, за яким страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві, а страхувальник зобов'язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови страхування.

Згідно з статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

15 жовтня 2011 року сталася ДТП за участю автомобіля, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок якої він отримав тяжкі тілесні ушкодження у зв'язку з чим, його визнано інвалідом спочатку другої, а в подальшому третьої групи.

Пунктом 7.1 договору особистого страхування, укладеного між сторонами передбачено перелік страхових випадків, в якому під № 277 зазначено стійка втрата працездатності (встановлення інвалідності) внаслідок нещасного випадку.

Листом від 13 листопада 2015 року № 13-11/02-03 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 4.2 умов страхування, оскільки нещасний випадок стався внаслідок порушення застрахованою особою норм та правил безпеки праці та правил дорожнього руху.

Положеннями статті 991 ЦК України визначено випадки відмови від здійснення страхової виплати, а саме: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасне повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявність інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до пункту 4.2 умов страхування, які є невід'ємною частиною договору особистого страхування не визнаються страховими випадками, в тому числі: стійка втрата застрахованою особою працездатності (встановлення інвалідності) внаслідок нещасного випадку, які відбулися внаслідок порушення застрахованою особою норм та правил безпеки праці та правил дорожнього руху.

Встановлено, що згідно з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 16 січня 2012 року відбулася ДТП, внаслідок якої ОСОБА_2 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. З технічної точки зору, в даній дорожній обстановці в діях ОСОБА_2 під час ДТП вбачається невідповідність вимогам пунктів 10.1, 10.4 правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з настанням події ДТП.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК 2004 року, встановивши, що постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 16 січня 2012 року встановлено, що в діях позивача під час ДТП вбачається невідповідність вимогам пунктів 10.1, 10.4 правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з настанням події ДТП, у результаті якої ОСОБА_2 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим йому призначено третю групу інвалідності безстроково, враховуючи те, що він за умовами пункту 4.2 умов страхування, які є невід'ємною частиною договору особистого страхування не визнається страховим випадком стійка втрата застрахованою особою працездатності (встановлення інвалідності) внаслідок нещасного випадку, які відбулися внаслідок порушення застрахованою особою норм та правил безпеки праці та правил дорожнього руху, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 14 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 02 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.