Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",

представник позивача - Грицюк Вячеслав Петрович,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє через представника ОСОБА_6, на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Мацунича М. В.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 18 квітня 2008 року між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання на придбання автомобіля Skoda Octavia Tour отримала кредит у розмірі 113 356,00 грн зі сплатою 15,5 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту до 17 квітня 2015 року.

12 грудня 2012 року між ПАТ "Промінвестбанк" і ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ "Кредитні ініціативи" було передано право грошової вимоги за вказаним кредитним договором від 18 квітня 2008 року.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору від 18 квітня 2008 року станом на 01 листопада 2016 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 173 488,69 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 70 540,55 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 102 948,14 грн, яку ТОВ "Кредитні ініціативи" просило стягнути з ОСОБА_5

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 квітня 2017 року у складі судді Даруди І. А. в задоволенні позову ТОВ "Кредитні ініціативи" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущено встановлений статтею 257 ЦК України строк позовної давності, оскільки про порушення свого права ТОВ "Кредитні ініціативи" дізналося у 2012 році, після укладення договору відступлення прав вимоги, а з позовом до суду звернулося у 2016 році.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено. Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 квітня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову ТОВ "Кредитні ініціативи".

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 18 квітня 2008 року у загальному розмірі 173 488,69 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 70 540,55 грн і заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 102 948,14 грн, та судовий збір у розмірі 5 464,93 грн.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до статей 526, 530 ЦК зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору, тому, встановивши, що основне зобов'язання за кредитними договорами не виконано, суд стягнув заборгованість за цими договорами з позичальника. Встановивши, що в кредитному договорі від 18 квітня 2008 року сторонами збільшено позовну давність до 10 років, суд дійшов висновку про додержання позивачем позовної давності.

У касаційній скарзі, поданій 08 грудня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не встановлені всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не надано оцінки довідці відділення ПАТ "Промінвестбанк" у м. Рахові Закарпатської області від 28 квітня 2009 року, в якій зазначено, що 27 квітня 2009 року позичальник повністю погасила кредит за договором від 18 квітня 2008 року. Крім того, апеляційний суд не звернув увагу, що ПАТ "Промінвестбанк" вже скористався своїм правом на стягнення заборгованості, звернувшись у червні 2012 року до суду з відповідним позовом, який рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2012 року було задоволено. А ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2014 року в справі за заявою ОСОБА_5 про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами зазначено, що судом при ухваленні рішення не було встановлено, що на погашення заборгованості за кредитним договором від 18 квітня 2008 року ОСОБА_5 було реалізовано автомобіль Skoda Octavia Tour, придбаний за кредитні кошти, а відповідно до довідки відділення ПАТ "Промінвестбанк" у м. Рахові Закарпатської області від 28 квітня 2009 року заборгованість за цим договором погашено. Вказане свідчить, що апеляційний суд Закарпатської області вже двічі досліджував одні й ті самі докази, однак суд дав їм різну оцінку.

Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У пункті 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, встановивши, що основне зобов'язання за кредитним договорами від 18 квітня 2008 року відповідачем належним чином не виконано, апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення з нього цієї заборгованості на користь нового кредитора - ТОВ "Кредитні ініціативи".

Відповідно до статей 256, 257, 259 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом установлено, що в пункті 6.8 кредитного договору від 18 квітня 2008 року сторони встановили строк позовної давності тривалістю у 10 (десять) років, а із позовом до суду ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося у листопаді 2016 року, тобто в межах позовної давності, встановленої сторонами у договорі.

Доводи касаційної скарги, що первісний кредитор - ПАТ "Промінвестбанк" вже скористалося своїм правом на стягнення заборгованості, звернувшись у червні 2012 року до суду з відповідним позовом, на правильність висновків судів не впливають, оскільки ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 серпня 2015 року вказану позовну заяву було залишено без розгляду, після чого ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду із цим позовом.

Також безпідставними є доводи, що ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2014 року були встановлені обставини погашення заборгованості за кредитним договором від 18 квітня 2008 року, оскільки суд ці обставини не встановлював, а вони зазначені як доводи заявника, які необхідно перевірити суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Крім того, переглядаючи справу, апеляційний суд з метою перевірки доводів відповідача витребував матеріали кредитної справи для огляду їх у судовому засіданні, і встановив, що оригінал довідки від 28 квітня 2009 року, на яку посилається відповідач, у матеріалах кредитної справи відсутні. На підставі вказаного, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що надана відповідачем копія цієї довідки не є належним і допустимим доказом на підтвердження погашення кредитної заборгованості за договором від 18 квітня 2008 року.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє через представника ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.