розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2016 року, у складі головуючого-судді Черенкової Н. П., та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2016 року, у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М.,

У квітні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з вказаним позовом до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвої І. М. (далі - приватний нотаріус Матвєєва І. М.) про визнання безпідставною відмови нотаріуса у видачі дублікату правовстановлюючого документу та зобов`язання до вчинення дії.

Позовна заява мотивована тим, що заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2009 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, який розташований за адресою: м. Миколаїв, Залізничне селище, 807, що належить на праві власності ОСОБА_6 Позивачу надано право на продаж вказаного будинку та отримання дублікатів документів.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що для продажу будинку необхідний правовстановлюючий документ, на підставі якого за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на будинок, яким є договір купівлі-продажу, посвідчений 7 вересня 2007 року за реєстровим № 929, ПАТ КБ "ПриватБанк" вимушено було звернутися до приватного нотаріуса Матвєєвої І. М. із заявою про видачу дублікату зазначеного договору.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22 квітня 2016 року приватний нотаріус Матвєєва І. М. відмовила у видачі дублікату договору купівлі-продажу.

На підставі вищевикладеного позивач просив визнати незаконною відмову відповідача у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язати приватного нотаріуса видати позивачу дублікат договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, посвідченого 7 вересня 2007 р. за реєстровим № 929.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутність договору купівлі-продажу будинку у позивача не свідчить про втрату або зіпсування документу, що згідно Закону України "Про нотаріат" (3425-12) є підставою для видачі нотаріусом дублікату договору. Крім того, позивачем не надано суду документів, які б свідчили про те, що ОСОБА_6, яка є власником нерухомого майна, переданого в іпотеку, і відповідно стороною за договором купівлі-продажу, надавала повноваження банку для отримання дублікату договору купівлі-продажу.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2016 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що видача нотаріусом дублікату документа, посвідченого або виданого нотаріусом, передбачена лише у разі втрати або зіпсуванні такого документа.

Між тим, з наданих позивачем доказів не вбачається, що договір купівлі-продажу житлового будинку, за видачею дублікату якого останній звертався до нотаріуса, було зіпсовано або втрачено.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення у справі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги вимоги статті 53 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, а, отже, і право на отримання правовстановлюючих документів.

Крім того суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що Закон України "Про іпотеку" (898-15) у цих правовідносинах є спеціальним, який прийнято пізніше, а тому дійшов помилкового висновку про застосування Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та про те, що банк не є тією особою, яка має право на отримання дублікатів правовстановлюючих документів у нотаріуса.

04 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

29 січня 2018 року справу № 490/4429/16-ц та матеріали касаційного провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 5 квітня 2018 року справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до приватного нотаріуса Матвєєва І.М. про визнання безпідставною відмови нотаріуса у видачі дублікату правовстановлюючого документу та зобов`язання до вчинення дії, призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147а-19) "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ), Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення судів відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_6, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 7 вересня 2007 року № NKIPG104040053, було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_6 надала в іпотеку банку житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 квітня 2009 року задоволено позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернуто стягнення на житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 50.2 кв. м, житловою площею 34,7 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "Приватбанк", з укладанням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанку" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_6 із вищезазначеного будинку, зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Миколаєва.

20 квітня 2016 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до відповідача з заявою про видачу дублікату договору купівлі-продажу вказаного вище житлового будинку.

Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвої І. М. від 22 квітня 2016 року відмовлено ПАТ КБ "ПриватБанк" у видачі дублікату договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М. від 7 вересня 2007 року за № 929.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністра Юстиції України, нормативними актами обласних, Київської міських державних адміністрацій. Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних угод.

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.

У відповідності до частини 8 статті 8 Закону України "Про нотаріат" довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов'язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.

Статтею 49 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить чинному законодавству.

Згідно зі статтею 53 Закону України "Про нотаріат", у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п'ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа. Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або зданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого або зіпсованого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання.

Пунктом 1.1. глави 22 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) (далі - Порядок) передбачено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що правовстановлюючий документ - договір купівлі-продажу будинку, який є предметом іпотеки, втрачено чи зіпсовано.

Відсутність договору купівлі-продажу будинку у позивача не свідчить про втрату або зіпсування документа, що згідно Закону України "Про нотаріат" (3425-12) є підставою для видачі нотаріусом дубліката договору.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року № 61-3229св18.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не взяли до уваги вимоги статті 38 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, а, отже, і право на отримання правовстановлюючих документів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначений закон не зобов'язує нотаріуса видати банку дублікат договору купівлі-продажу.

Доводи касаційної скарги про те, що суд не звернув уваги на вимоги Закону України "Про іпотеку" (898-15) , який у цих правовідносинах є спеціальним, і його прийнято пізніше, а тому суд дійшов помилкового висновку про застосування Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та про те, що банк не є тією особою, яка має право на отримання дублікатів правовстановлюючих документів у нотаріуса, не заслуговують на увагу, оскільки нотаріус у своїй діяльності щодо видачі дублікатів нотаріально посвідчених документів керується саме Законом України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядком.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.