Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго",

відповідач - ОСОБА_4,

відповідач -Комунальне підприємство "Сумижитло" Сумської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 вересня 2016 року, у складі головуючого-судді Клименко А. Я. та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 20 листопада 2017 року, у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" (далі - ПАТ "Сумиобленерго") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради (далі - КП "Сумижитло") про стягнення вартості необлікованої електроенергії .

Позовна заява мотивована тим, що 19 жовтня 2013 року під час проведення працівниками товариства перевірки дотримання Правил користування електричною електроенергією населенням, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) (далі - Правила) у квартирі АДРЕСА_1, в якій мешкає ОСОБА_4, виявлено самовільне підключення до мережі електропостачання, що не є власністю енергопостачальника, шляхом улаштування відкритої відпайки від вводу, що призвело до безоблікового використання електроенергії, про що складено відповідний акт.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь 3503,11 грн на відшкодування завданих матеріальних збитків та судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 вересня 2016 року позов ПАТ "Сумиобленерго" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Сумиобленерго" 3 503,11 грн вартості необлікованої електроенергії та 243,60 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки судом встановлено наявність вини ОСОБА_4 у безобліковому використанні електричної енергії, позовні вимоги ПАТ "Сумиобленерго" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2016 року скасовано рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 вересня 2016 року та ухвалено нове рішення про відмову ПАТ "Сумиоблнерго" в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, КП "Сумижитло" про стягнення вартості необлікованої електроенергії.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції помилково встановлено факт порушення ОСОБА_4 Правил, який зафіксований в акті, складеному з порушенням Правил та Методики, оскільки саме балансоутримувач будику - КП "Сумижитло", в якому розташований електричний щит та де було виявлено підключення до електричних мереж, що знаходяться на його балансі й технічному обслуговуванні, несе відповідальність у разі допущення правопорушень. Крім того, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, чи обертався при включеному навантаженні диск електролічильника і чи споживалася при цьому електроенергія та в якій частині квартири вона споживалася безобліково, тому не довів, що мав місце факт крадіжки електроенергії саме споживачем ОСОБА_4

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року рішення апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2016 року в частині позову ПАТ "Сумиобленерго" до ОСОБА_4 про стягнення вартості не облікованої електроенергії скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2016 року в частині позову ПАТ "Сумиобленерго" до КП "Сумижитло" про стягнення вартості не облікованої електроенергії скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.

Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції, зазначивши про те, що акт від 19 жовтня 2013 року складений з порушенням Правил та Методики, оскільки підписи від імені двох працівників ПАТ "Сумиобленерго" зроблені не ними, не врахував, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження такого факту і це є припущенням суду, що заборонено в силу частини четвертої статті 60 ЦПК України.

Також апеляційний суд, зазначивши про проведення 17 жовтня 2013 року представниками ПАТ "Сумиобленерго" контрольного огляду приладу обліку, не звернув уваги на те, що згідно з довідкою від 15 січня 2016 року в період з 24 грудня 2008 року (планова заміна приладу обліку) до 19 жовтня 2013 року (виявлення порушення Правил ОСОБА_4.) контрольний огляд приладу обліку не проводився.

Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували і не звернули уваги на те, що позовні вимоги юридичної особи - ПАТ "Сумиобленерго", до іншої юридичної особи - КП "Сумижитло" підлягають розгляду в порядку господарського судочинства (статті 1, 12 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 20 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів є незаконними та необґрунтованими, які ухвалені з порушенням вимог матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що суди не дали належної оцінки акту від 19 жовтня 2013 року № 002680 про порушення Правил, який був складений представниками ПАТ "Сумиобленерго" з грубим порушенням пункту 53 Правил, з порушенням Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та пунктів 4.5, 4.6, 4.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562 (z0782-06) (далі - Методика).

Так в акті не вказано, що лічильник електроенергії квартири № 99 встановлений не в квартирі відповідача, а на сходовій клітці житлового будинку де і було виявлено самовільне підключення до електричних мереж.

Крім того, судами не надана оцінка суперечливій і недостовірній інформації представника позивача. Так, у своїх поясненнях позивач зазначав, що в період з 24 грудня 2008 року (планова заміна приладу обліку) до 19 жовтня 2013 року контрольний огляд приладу обліку не проводився, але у розрахунку платежу по акту № 2680 на суму 3503,11 грн вказана дата попереднього обходу та контрольного огляду - 19 квітня 2013 року, тобто рівно 6 місяців з дня складення акту.

12 січня 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у цій справі.

У лютому 2018 року ПАТ "Сумиобленерго" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що 02 березня 2006 року між ОСОБА_4 та ПАТ "Сумиобленерго" укладений договір про користування електричною енергією № 1625099. У філії "Сумське МРВЕ" ПАТ "Сумиобленерго" відкритий особовий рахунок на споживача електроенергії ОСОБА_4

19 жовтня 2013 року під час перевірки дотримання Правил за адресою: АДРЕСА_2, представниками ПАТ "Сумиобленерго" було виявлено самовільне підключення до мережі електропостачання, шляхом улаштування відкритої відпайки від вводу, що призвело до використання необлікованої електроенергії. Виявлене порушення зафіксовано в акті від 19 жовтня 2013 року про порушення Правил, який складено в присутності споживача та підписано трьома представниками ПАТ "Сумиобленерго", оскільки ОСОБА_4 від підписання акта відмовилася, про що зазначено у самому акті.

Акт від 19 жовтня 2013 року розглянуто комісією ПАТ "Сумиобленерго", що складалася з п'яти представників ПАТ "Сумиобленерго", у присутності ОСОБА_4 За результатами засідання комісії складено протокол від 8 листопада 2013 року та встановлено, що нанесені товариству збитки складають 4 057,54 грн.

01 квітня 2014 року відбулося повторне засідання комісії з розгляду складеного акта від 19 жовтня 2013 року за участю ОСОБА_4 Під час засідання комісії встановлено, що самовільне підключення до електромережі було зроблено алюмінієвим проводом, переріз якого становить 2,0 кв. мм. У зв'язку з цим, зроблений перерахунок вартості та обсягу необлікованої електроенергії та складений протокол від 1 квітня 2014 року, яким внесено відповідні зміни до протоколу від 8 листопада 2013 року та вказана вартість необлікованої електроенергії у розмірі 3 503,11 грн.

Від підписання протоколу та його отримання ОСОБА_4 відмовилась, тому копію протоколу з розрахунком платежу направлено на адресу споживача листом від 4квітня 2014 року № 57-12/2038.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, статтями 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами та Методикою.

Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачу) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про електроенергетику" енергія - це електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 37 Правил, енергопостачальник має право перевіряти справність засобів обліку, знімати покази відповідно до умов договору та проводити обстеження електроустановок побутових споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза засобами обліку.

Згідно з пунктом 42 вказаних Правил споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

У пункті 48 Правил зазначено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за порушення Правил користування електричною енергією, за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Крім того, порядок складання актів про порушення споживачем правил користування електричною енергією передбачений пунктом 53 Правил, відповідно до якого у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

На підставі акта енергопостачальник має право відключити споживача від електропостачання, а також визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача. Розмір відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику внаслідок користування електричною енергією, обчислюється відповідно до Методики.

Пункт 4 Порядка визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 року № 122 (122-2006-п) , встановлює, що обсяг електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем Правил, визначається за величиною розрахункового споживання електричної енергії протягом періоду порушення на підставі акта виявлених порушень, складеного відповідно до Методики.

Визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил користування електричною енергією побутовими споживачами регламентується розділом ІІІ Методики.

З акта від 19 жовтня 2013 року № 002680 про порушення Правил користування електричною енергією для населення, складеного працівниками позивача, за участю ОСОБА_4 вбачається, що під час перевірки дотримання Правил користування електроенергією споживачем АДРЕСА_3, що належить відповідачу, було виявлено порушення пункту 48 Правил, а саме: самовільне підключення до електромережі, шляхом улаштування відкритої відпайки від вводу. Зазначений акт підписаний працівниками ПАТ "Сумиобленерго", в ньому зазначено, що споживач ОСОБА_4 відмовилась від підпису. У додатку до вказаного акта зображено схему електропостачання споживача та зазначено точку самовільного підключення.

Відповідно до пункту 3.1 Методики вона застосовується у разі самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника або іншого споживача (власника мереж) з порушенням схеми обліку.

Пунктом 3.5 Методики передбачено, що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у пункті 3.1 Методики, добовий обсяг споживання електричної енергії через проводи, якими здійснене самовільне підключення або підключення поза приладом обліку, визначається за формулою 2.7 Методики.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У частини другої статті 59 ЦПК України 2004 року передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4, як споживач електричної енергії, допустила порушення Правил, внаслідок чого мало місце розкрадання електроенергії й завдано збитків позивачу.

До такого висновку суди дійшли без порушень норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що засіб обліку електроенергії знаходиться в електрощитовій загального користування, доступ до якої є вільним для будь-яких осіб, а тому ОСОБА_4 ніяким чином не втручалася в електропроводку, не спростовує висновку суду про порушення нею Правил, а є лише намаганням уникнути відповідальності.

Крім того доводи касаційної скарги про те, що акт від 19 жовтня 2013 року складений з порушенням Правил, Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та Методики, є безпідставними, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року.

Також доводи касаційної скарги про те, що представник позивача надав суду суперечливу і недостовірну інформацію відносно того, що у період з 24 грудня 2008 року по 19 жовтня 2013 року контрольний огляд приладу обліку не проводився, не заслуговують на увагу і спростовуються довідкою позивача від 15 січня 2016 року, згідно з якою, у період з 24 грудня 2008 року (планова заміна приладу обліку) до 19 жовтня 2013 року (виявлення порушення Правил ОСОБА_4.) контрольний огляд приладу обліку не проводився, а проводилось лише контрольне знімання показів електролічильника (т. 1, а.с. 111).

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.