Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року автогаражний кооператив "Автолюбитель-9" (далі - АГК "Автолюбитель-9") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що АГК "Автолюбитель-9" утворений рішенням Бабушкінської районної ради народних депутатів

м. Дніпропетровська № 462 від 13 квітня 1979 року. Рішенням цього

ж виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів

м. Дніпропетровська йому у користування виділено земельну ділянку

у Червоноповстанській балці у м. Дніпропетровську. Рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів у

м. Дніпропетровську № 1001 від 24 грудня 1987 року, гараж з інвентарним НОМЕР_1 у АГК "Автолюбитель-9", переоформлено з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 Після смерті ОСОБА_4 гаражем продовжував користуватися її син ОСОБА_5, який не був ні членом кооперативу, ні власником цього гаража. У лютому 2015 року позивачу стало відомо про смерть ОСОБА_5 ОСОБА_2 самовільно, без будь-яких правових підстав, зайняв гараж і відмовляється його звільнити. Позивач зазначає, що

ОСОБА_5 не мав права власності на гараж, тому не міг його заповідати. ОСОБА_2 до кооперативу із письмовою заявою про набуття членства не звертався, не є членом кооперативу, а тому користується гаражем незаконно.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив усунути перешкоди АГК "Автолюбитель-9" у користуванні та розпорядженні гаражем НОМЕР_2 на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу незаконно встановлених навісного та гвинтового замків на гаражі; зобов'язати ОСОБА_2 звільнити цей гараж від його речей.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року (у складі судді Литвиненка І. Ю.) позов задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні АГК "Автолюбитель-9" власністю гаражем НОМЕР_2 на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу незаконно встановлених на гаражі навісного та гвинтового замків.

Зобов'язано ОСОБА_2 припинити дію, яка порушує право АГК "Автолюбитель-9" на користування та розпорядження гаражем НОМЕР_2 на АДРЕСА_1 шляхом звільнення гаражу від його речей. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що АГК "Автолюбитель-9" є власником гаражу НОМЕР_2 на АДРЕСА_1. Колишній член кооперативу, померла ОСОБА_4, яка була користувачем цього гаражу, у встановленому чинним законодавством України порядку права власності на нього не набула. Позивач має право на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні своєю власністю. Відповідач добровільно, на вимогу власника, не звільняє нежитлове приміщення, яким користується безпідставно, і чинить позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні ним його приватною власністю, право позивача на користування та розпорядженні своєю приватною власністю порушено, а тому підлягає захисту.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року рішення місцевого суду скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, щогараж НОМЕР_2 на АДРЕСА_1 не належить АГК "Автолюбитель-9" на праві власності. Позивач не подав до суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджує його право власності на цей гараж.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, АГК "Автолюбитель-9" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не з'ясував, за яких обставин набувається право володіння гаражним боксом. Апеляційним судом залишено поза увагою, що право користування гаражем відповідно до Статуту АГК "Автолюбитель-9" залежить виключно від членства у ньому. ОСОБА_5 не був власником гаража НОМЕР_2, згідно інформаційної довідки щодо відомостей про об'єкт нерухомого майна. Відповідач членом автогаражного кооперативу ніколи не був, прав володіння, користування і розпорядження на гараж не має.

21 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що АГК "Автолюбитель-9" утворений рішенням Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 462 від 13 квітня 1979 року.

Рішенням цього ж виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська йому у користування виділено земельну ділянку у Червоноповстанській балці у м. Дніпропетровську.

Згідно з довідкою Бабушкінської районної ради народних депутатів у м. Дніпропетровську від 04 січня 1988 року рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів у м. Дніпропетровську № 1001 від 24 грудня 1987 року, гараж з інвентарним НОМЕР_1 у АГК "Автолюбитель-9", переоформлено з ОСОБА_3 на ОСОБА_4

Після смерті ОСОБА_4 право користування гаражем перейшло до її сина ОСОБА_5

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Установлено, що згідно із заповітом, усе своє майно покійний ОСОБА_5 (син ОСОБА_4) заповідав ОСОБА_6

Відповідач по справі є батьком ОСОБА_6, який, як встановлено судами попередніх інстанцій, користується спірним гаражем.

ОСОБА_2, батько спадкоємиці, свідоцтво про право на спадщину та інші правовстановлюючі документи не оформив.

Звертаючись до суду з позовом АГК "Автолюбитель-9" враховуючи вищевикладені обставини, вважав що у ОСОБА_2 відсутні правові підстави для володіння та користування гаражем.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частинами третьою, четвертою статті Закону України "Про кооперацію" (1087-15) встановлено, що кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої, передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, що не заборонені законом; володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, що визначена статутом кооперативу.

У пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" (v0005740-14) судам роз'яснено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до: положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК України), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Згідно із статтею 19 Закону України "Про кооперацію" визначено майно кооперативу та джерела його формування.

Для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.

Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Згідно з пунктом 7.4 Статуту АГК "Автолюбитель-9" споруди, які побудовані членами кооперативу, за їх приватні трудові доходи, які складають кошти кооперативу, є кооперативною власністю.

Пунктом 7.6 Статуту передбачено, що члени кооперативу, являючись власниками боксу, зі згоди загальних зборів членів кооперативу, можуть передавати свій пай і право користування гаражним боксом родичам. При цьому оформлення право власності відбувається в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 7.7 Статуту пай померлого члена кооперативу переходить його спадкоємцям, родичам за заповітом або переоформлення відбувається в установленому законом порядку на нового власника.

Установлено апеляційним судом, що ОСОБА_4 оформила право власності в установленому законом порядку.

Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що вказаний гараж не належить АГК "Автолюбитель-9".

Позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння (стаття 391 ЦК України), є негаторним.

Статтею 60 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи судами, на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки у позивача відсутні будь-які докази щодо права власності або володіння на гараж НОМЕР_2, який розташований за адресою АДРЕСА_1.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 до кооперативу із письмовою заявою про набуття членства не звертався, не є членом кооперативу, а тому користується гаражем незаконно є безпідставними, оскільки апеляційним судом враховано, що рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів у м. Дніпропетровську спірний гараж було переоформлено з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 Пунктом 7.6 Статуту передбачено, що члени кооперативу, являючись власниками боксу, зі згоди загальних зборів членів кооперативу, можуть передавати свій пай і право користування гаражним боксом родичам. При цьому оформлення права власності відбувається в установленому законом порядку.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі суд апеляційної інстанції не порушив норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального закону, то рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому це рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.