розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області та ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 01 липня 2016 року у складі колегії суддів: Яремка В. В., Перепелюк І. Б., Савчук М. В.,

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_2, третя особа - Вижницька державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_3, з яким вона перебувала у незареєстрованому шлюбі з лютого 2005 року по день його смерті.

18 лютого 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н. В., згідно з яким все майно заповів у рівних частках їй та сину ОСОБА_2

У травні 2015 року вона звернулась із заявою до Вижницької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини й дізналася про наявність заповіту від 10 березня 2015 року, яким ОСОБА_3 заповів все своє майно на користь ОСОБА_2 Заповіт посвідчено секретарем Вашківецької міської ради МарянчукН. В.

Посилаючись на те, що заповіт підписано не ОСОБА_3, а іншою особою, а також на відсутність волевиявлення спадкодавця, порушення порядку посвідчення заповіту, позивачка просила визнати заповіт недійсним.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 09 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 до Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області задоволено.

Заповіт, складений від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 від 10 березня 2015 року, посвідчений секретарем Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області Марянчук Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 49, визнано недійсним.

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до Вашківецької міської ради Чернівецької області, суд першої інстанції виходив із доведеності факту підписання заповіту не спадкодавцем, а іншою особою.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 01 липня 2016 року рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 09 листопада 2015 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Заповіт, складений від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 від 10 березня 2015 року, посвідчений секретарем Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області Марянчук Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 49, визнано недійсним.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 доведені належними та допустимими доказами у справі, зокрема судом встановлено, що заповіт підписано не спадкодавцем, а іншою особою. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, апеляційний суд виходив із того, що міська рада є неналежним відповідачем у справі.

У липні 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу в якій просив скасувати рішення апеляційного суду Чернівецької області від 01 липня 2016 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що висновок експерта Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 16 березня 2016 року № 172-К з дослідження підписів на який посилається суд має некатегоричний характер, а тому рішення суду ґрунтується на припущеннях.

У липні 2016 року Вашківецька міська рада Вижницького району Чернівецької області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу в якій просила рішення апеляційного суду Чернівецької області від 01 липня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області мотивовано тим, що висновки проведених у справі почеркознавчих експертиз не свідчать про те, що під час підписання оспорюваного заповіту волевиявлення спадкодавця не було вільним, оскільки не є категоричним.

16 вересня та 15 листопада 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційні скарги ОСОБА_2 та Вашківецької міської рада Вижницького району Чернівецької області в яких посилається на те, що суди дослідивши докази у справі, зокрема висновки трьох проведених у справі почеркознавчих експертиз, достовірно встановили, що підпис в заповіті від 10 березня 2015 року, яким ОСОБА_3 заповів все своє майно на користь ОСОБА_2, посвідченого секретарем Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області Марянчук Н. В. виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою. За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання оспорюваного заповіту недійсним, підстави для скасування рішення суду відсутні.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

29 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, який 18 лютого 2015 року склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н. В., зареєстровано в реєстрі за № 188. Згідно з заповітом ОСОБА_3 все своє майно де б воно не знаходилось із чого б не складалось і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 з якою проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу та сину ОСОБА_2, по 1/2 частці кожному.

10 березня 2015 року ОСОБА_3, складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Вашківецької міської ради, Вижницького району Чернівецької області Марянчук Н. В., зареєстровано в реєстрі за №49, згідно яким, все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право, він заповів сину ОСОБА_2 Заповіт записаний секретарем виконавчого комітету Вашківецької міської ради, Вижницького району Чернівецької області зі слів ОСОБА_3, прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 і власноручно підписаний ним у присутності секретаря о 10-45 год. У зв'язку з хворобою заповідача ОСОБА_3, заповіт посвідчено за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1.

03 квітня 2015 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та видачу свідоцтва на спадщину за заповітом від 10 березня 2015 року звернувся син ОСОБА_3 - ОСОБА_2

15 травня 2015 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та видачу свідоцтва на спадщину за заповітом від 18 лютого 2015 року до державного нотаріуса звернулась ОСОБА_1

Судом також встановлено, що згідно з довідкою Вашківецької амбулаторії від 20 липня 2015 року та довідкою Вижницької Центральної районної лікарні (далі - ЦРЛ) ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, перебував на "Д" обліку при Вашківецькій амбулаторії, з 06 листопада 2014 року до 12 листопада 2014 року знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КУ "Вижницька ЦРЛ" Вашківецька філія.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов'язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).

Згідно з висновком криміналістичної експертизи з дослідження підписів за матеріалами справи від 15 жовтня 2015 року № 2894 підпис від імені ОСОБА_3 розташований в графі "Підпис" в заповіті від 10 березня 2015 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Відповідно до висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління МВС України у Чернівецькій області від 16 березня 2016 року № 172-К, додаткового висновку від 20 травня 2016 року № 900-К підписи від імені ОСОБА_3, розташовані в графі "Підпис" у двох примірниках заповіту від 10 березня 2015 року, в рядку під № 49 реєстру для реєстрації нотаріальних дій Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області за 2015 рік виконані не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням його підпису.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заповіт від 10 березня 2016 року, посвідчений секретарем Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, зареєстрований в реєстрі за № 49 та в рядку № 49 в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій Вашківецької міської ради не відповідав волі спадкодавця, а тому відповідно до положень частини другої статті 1257 ЦК України він є недійсним.

Доводи касаційних скарг про те, що висновок експерта Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 16 березня 2016 року № 172-К про виконання підпису на оспорюваному заповіті не заповідачем має некатегоричний характер, необґрунтовані.

Інші доводи касаційних скарг вже були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та мотивовано ним відхилені, зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, апеляційним судом, повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подані касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.