розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 травня 2017 року у складі судді Андрієць Д. Д. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2017 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Обідіної О. І., Пікуля В. П.,

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року справу № 524/135/16-ц призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справу № 524/135/16-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини усіх видів доходу щомісячно до досягнення нею повноліття, а також аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини усіх видів доходу до досягнення донькою трьох років.

Позов мотивований тим, що спільну малолітню дитину позивач виховує самостійно, перебуваючи у безоплатній відпустці по догляду за дитиною.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 січня 2016 року до досягнення донькою повноліття, а також аліменти на ОСОБА_3 в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 12 січня 2016 року і до досягнення ОСОБА_5 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3.

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд зазначеного вище рішення за нововиявленими обставинами.

На обґрунтування заяви зазначив, що відповідно до наказу ПАТ "Платинум Банк" від 01 березня 2016 року ОСОБА_3 приступила до роботи на умовах повного робочого дня з посадовим окладом 4 200 грн на місяць, а тому на момент винесення судом рішення позивач не мала права на її утримання. Самостійний заробіток відповідача вважає істотною обставиною для об'єктивного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, просив суд скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 квітня 2016 року у справі № 524/135/16-ц ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в позові про стягнення аліментів.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2017 року, заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 квітня 2016 року у справі № 524/135/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів задоволено частково.

Скасовано рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 квітня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 січня 2016 року і до досягнення ОСОБА_5 повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісяця, починаючи з 12 січня 2016 року до 01 березня 2016 року та з 03 лютого 2017 року і до досягнення ОСОБА_5 трьох років. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами і ухвалюючи нове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що працевлаштування позивача і отримання нею заробітку у розмірі, що перевищує прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, позбавляв її права на отримання аліментів.

У липні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, у якій вона, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення районного суду, зазначивши період стягнення аліментів на ОСОБА_3 з 12 січня 2016 року і до досягнення ОСОБА_5 трьох років.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували положення частини четвертої статті 84 СК України, відповідно до якої вона має право на утримання незалежно від працевлаштування та незалежно від її матеріального становища.

Зазначає, що відповідач має можливість надавати їй матеріальну допомогу.

У серпні 2017 року ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу та просив судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 квітня 2016 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 січня 2016 року до досягнення донькою повноліття, а також аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 12 січня 2016 року і до досягнення ОСОБА_5 трьох річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно з довідкою ПАТ "Платинум банк" від 14 липня 2016 року № 252 ОСОБА_3 з 16 лютого 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (наказ від 19 січня 2015 року № 402-КВ).

З 01 березня 2016 року достроково приступила до роботи на умовах повного робочого дня. Посадовий оклад ОСОБА_3 складає 4 200 грн. на місяць.

Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_3 звільнена з 03 лютого 2017 року, у зв'язку зі зміною істотних умов праці за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Дані про працевлаштування після звільнення відсутні.

Відповідно до довідки про здійснені відрахування із заробітку ОСОБА_4, нарахована йому заробітна плата останнього з січня 2016 року по листопад 2016 року склала 78 338, 82 грн. З урахуванням утриманих податків і сум по виконавчим листам, середньомісячний дохід відповідача складає 3 622, 20 грн.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача аліментів, виключивши період часу, коли ОСОБА_3 була працевлаштована та отримувала власний дохід, який перевищував дохід відповідача.

Доказів того, що ОСОБА_4 мав об'єктивну можливість надавати матеріальну допомогу матері дитини під час її працевлаштування матеріали справи не містять.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними, викладеним ОСОБА_3 у апеляційній скарзі, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 травня 2017 року та ухвали апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2017 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2017 року залишити без змін.