розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Кепітал Груп" і товариства з обмеженою відповідальністю "Елліко" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 червня 2017 року у складі судді Котельви К. О. та рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року,

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Кепітал Груп" (далі - ТОВ "Естейт Кепітал Груп") і товариства з обмеженою відповідальністю "Елліко" (далі - ТОВ "Елліко") про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Позовна заява мотивована тим, що його мати - ОСОБА_5 - була власником нерухомого майна по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2.

У 2007 році між відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - ВАТ "Кредобанк") і ОСОБА_6 були укладені три кредитні договори: від 27 червня 2007 року на суму 373 521,00 євро, від 4 вересня 2007 року на суму 1 230 000,00 євро і від 25 жовтня 2007 року на суму 2 575 000,00 євро.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаними договорами, між ВАТ "Кредобанк" і ОСОБА_5 були укладені договори іпотеки: від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року і від 25 жовтня 2007 року, за умовами яких в іпотеку банку було передано нежитлові приміщення 1-го поверху від 2-3 по 2-6 загальною площею 42,1 кв. м, нежитлові приміщення 3в-1, 3в-2, 3в-3 загальною площею 100,3 кв. м, нежитлові приміщення 3в-4, 3в-5 загальною площею 67,4 кв. м у будинку АДРЕСА_1; квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 у будинку АДРЕСА_1; будинок АДРЕСА_2; земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану на території Розлуцької сільської ради Турківського району Львівської області.

Рішеннями Личаківського районного суду м. Львова від 2 грудня 2009 року розірвано кредитні договори від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року, від 25 жовтня 2007 року та стягнуто заборгованість за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на вищевказане нерухоме майно, передане в іпотеку ОСОБА_5, на підставі іпотечних договорів від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року, від 25 жовтня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати - ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, відповідно до заповіту від 22 квітня 2005 року він є єдиним спадкоємцем.

У серпні 2011 року він звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте на даний час, з незалежних від нього причин, свідоцтво про право на спадщину не отримав.

Йому стало відомо, що 29 листопада 2011 року між публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк"), яке є правонаступником ВАТ "Кредобанк", і товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (далі - ТОВ "ФК "Приватні інвестиції") укладено договір факторингу, за умовами якого до TOB "ФК "Приватні інвестиції" перейшло право вимоги за кредитними договорами від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року, від 25 жовтня 2007 року, а 16 грудня 2011 року між вказаними товариствами укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року, від 25 жовтня 2007 року.

У подальшому TOB "ФК "Приватні інвестиції" переуступило право вимоги за кредитними і іпотечними договорами від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року і від 25 жовтня 2007 року, укладеними відповідно з ОСОБА_6 і ОСОБА_5, товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Омега" (далі - ТОВ "ФК "Омега").

Відповідно до інформаційної довідки, отриманої з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна від 1 квітня 2016 року власниками нерухомого майна по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, які належали його матері та були предметом іпотеки й увійшли до складу спадщини, стали ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які це майно внесли до статутного капіталу ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко".

Вважав, що зазначене нерухоме майно вибуло з його володіння без його волі та за відсутності будь-яких договорів, укладених між ним та ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко", тому просив суд витребувати це майно з чужого незаконного володіння і визнати за ним право власності на вказане майно.

Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1, 30 грудня 2016 року ТОВ "Естейт Кепітал Груп" та 30 грудня 2016 року ТОВ "Елліко" подали до суду зустрічні позови до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном.

Зустрічний позов ТОВ "Естейт Кепітал Груп" мотивований тим, що товариство є власником наступного майна: квартир НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 по АДРЕСА_1; нежитлових приміщень 3в-1, 3в-2, 3в-3, 3в-4, 3в-5, розташованих по АДРЕСА_1; будинку АДРЕСА_2; земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої по АДРЕСА_2.

Вказуючи на те, що товариство фактично позбавлено можливості розпоряджатися цим майном, оскільки ОСОБА_1 використовує його у своїй господарській діяльності, однак жодних договорів між ними укладено не було, а тому ТОВ "Естейт Кепітал Груп" просило суд зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні вказаним майном.

Зустрічний позов ТОВ "Елліко"мотивований тим, що товариство є власником наступного майна: нежитлових приміщень першого поверху від 2-3 до 2-6 загальною площею 42,1 кв. м по АДРЕСА_1; квартирами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 по АДРЕСА_1.

Вказуючи на те, що товариство фактично позбавлено можливості розпоряджатися цим майном, оскільки ОСОБА_1 використовує його у своїй господарській діяльності, однак жодних договорів між ними укладено не було, а тому ТОВ "Елліко" просило суд зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні вказаним майном, звільнити займані приміщення та забезпечити до них доступ.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2017 року зустрічні позови ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко" прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Витребувано з незаконного володіння ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і передано власнику ОСОБА_1:

квартири НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 у будинку АДРЕСА_1;

нежитлові приміщення 3в-1, 3в-2, 3в-3, позначені на плані земельної ділянки літерою № А-3, загальною площею 100,3 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1;

нежитлові приміщення 3в-4, 3в-5, позначені на плані земельної ділянки літерою № А-3, загальною площею 67,4 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1;

будинок АДРЕСА_2;

земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована на території Розлуцької сільської ради Турківського району Львівської області (місцезнаходження - АДРЕСА_2), цільове призначення - для обслуговування житлового будинку;

Витребувано з незаконного володіння ТОВ "Елліко" і передано власнику ОСОБА_1:

нежитлові приміщення 1-го поверху від 2-3 до 2-6, загальною площею 42,1 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1;

квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 у будинку АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом від 22 квітня 2005 року на нерухоме майно, що належало ОСОБА_5, а саме:

квартири НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 у будинку АДРЕСА_1;

будинок АДРЕСА_2;

нежитлові приміщення 1-го поверху від 2-3 до 2-6, загальною площею 42,1 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1;

квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 у будинку АДРЕСА_1.

Стягнуто з ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко" на користь держави по 551 грн 20 коп. судового збору.

У задоволенні зустрічних позовів ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача без його волі та за відсутності будь-яких договорів,укладених між ним і відповідачами, тому це майно підлягає витребування від кінцевих власників. У зв'язку із задоволенням позову ОСОБА_1, суд відмовив у задоволенні зустрічних позовів за їх безпідставністю.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року апеляційні скарги ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко" задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 червня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічних позовів ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко".

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що умовами іпотечних договорів від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року, від 25 жовтня 2007 року, укладених між ВАТ "Кредобанк" і ОСОБА_5, передбачено, що іпотекодержатель після набуття права вимоги має право звернути стягнення на предмет іпотеки, у тому числі, шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені. Обставини набуття права вимоги за основним зобов'язанням встановлені судовими рішеннями, якими стягнуто заборгованість за кредитними договорами від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року, від 25 жовтня 2007 року.

Згідно з частиною п'ятою статті 38 Закону України "Про іпотеку" дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Враховуючи вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що воля власника майна - ОСОБА_5 - на відчуження спірного майна чітко виражена у договорах іпотеки, а тому відсутні підстави вважати, що майно вибуло не з волі власника.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовів ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко", апеляційний суд виходив із того, що товариствами у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надано належних і допустимих доказів того, що діями ОСОБА_1 порушуються їх права власності чи законного володіння.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірне нерухоме майно протиправно вибуло з його володіння, а тому підлягає витребуванню від відповідачів. Крім того, порушено порядок реалізації іпотечного майна, оскільки ТОВ "ФК "Омега" перед продажем цього майна ОСОБА_7 і ОСОБА_8, повинно було зареєструвати своє право власності на предмет іпотеки і тільки після цього продавати його від свого імені. При цьому жодних договорів між ним і відчужувачем не укладалося, а тому згоди на вибуття майна з його володіння він не давав. Стверджує, що договір факторингу від 29 листопада 2011 року порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення розрахунку між сторонами за цим договором.

Він, як спадкоємець ОСОБА_5, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, вправі захищати свої порушені права та користуватися спадковим майном відповідно до Глави 29 ЦК України (435-15) та ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК, а апеляційний суд його порушені права не захистив та безпідставно відмовив у задоволенні позову.

У лютому 2018 року ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко" подали відзиви на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим, а доводи заявника є такими, що не пов'язані з предметами спору і доказування та містять посилання на підстави задоволення позову, які не були заявлені в суді першої інстанції, крім того, передбачають повторне дослідження та встановлення обставин, які вже були встановлені судами під час розгляду справи.

Оскільки апеляційним судом не встановлено факт незаконного, без відповідної правої підстави, заволодіння відповідачами спірним майном і вибуття цього майна з володіння позивача не з його волі, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у витребуванні майна на користь позивача.

У касаційних скаргах, які є ідентичними за своїм змістом, ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять судові рішення в частині відмови у задоволенні їх зустрічних позовів скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог, в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Касаційні скарги мотивовані тим, що ОСОБА_1, не будучи власником спірного нерухомого майна, що правильно встановлено апеляційний судом, стверджує, що це майно є його власністю та використовує в своїй діяльності, чим порушує право товариств на вільне володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні зустрічних позовів з тих підстав, що товариствами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, оскільки ці обставини визнаються і не заперечуються ОСОБА_1

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційні скарги ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко", вказуючи на те, що майно з його володіння вибуло у незаконний спосіб та наполягає на задоволенні його позовних вимог про витребування майна з підстав, зазначених у його позові та касаційній скарзі.

Крім того, вказує, що відповідно до актів опису і арешту майна державного виконавця від 25 листопада 2010 року, від 26 листопада 2010 року та від 8 грудня 2010 року спірне нерухоме майно було передано йому на відповідальне зберігання, а тому він з метою утримання приміщень у належному стані здійснював ремонтно-відновлювальні роботи.

Касаційні скарги ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко" необхідно задовольнити, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що ОСОБА_5 була власником нерухомого майна, а саме: квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, нежитлових приміщень 1-го поверху від 2-3 по 2-6 загальною площею 42,1 кв. м, нежитлових приміщень 3в-1, 3в-2, 3в-3 загальною площею 100,3 кв. м, нежитлових приміщень 3в-4, 3в-5 загальною площею 67,4 кв. м у будинку АДРЕСА_1; будинку АДРЕСА_2; земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована на території Розлуцької сільської ради Турківського району Львівської області (АДРЕСА_2), з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку.

Вказане нерухоме майно, яке належало на праві власності ОСОБА_5, було предметом іпотеки на підставі договорів іпотеки від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року, від 25 жовтня 2007 року, укладених між ВАТ "Кредобанк" і ОСОБА_6, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 2 грудня 2009 року у справі № 2-732/2009 розірвано кредитний договір від 27 червня 2007 року і стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на користь ВАТ "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2007 року у розмірі 2 787 118 грн 55 коп. і 71 417 грн 27 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлові приміщення 1-го поверху від 2-3 по 2-6 загальною площею 42,1 кв. м, нежитлові приміщення 3в-1, 3в-2, 3в-3 загальною площею 100,3 кв. м, нежитлові приміщення 3в-4, 3в-5 загальною площею 67,4 кв. м у будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 2 грудня 2009 року у справі № 2-752/2009 розірвано кредитний договір від 04 вересня 2007 року і стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на користь ВАТ "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором від 04 вересня 2007 року у розмірі 15 369 536 грн 60 коп. і 804 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 у будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 2 грудня 2009 року у справі № 2-782/2009 розірвано кредитний договір від 25 жовтня 2007 року і стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_9 на користь ВАТ "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором від 25 жовтня 2007 року у розмірі 2 807 584 грн 39 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 у будинку АДРЕСА_1; будинок АДРЕСА_2; земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована на території Розлуцької сільської ради Турківського району Львівської області (АДРЕСА_2), з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, а також обладнання для професійного аудіо- та відеозапису (всього 118 найменувань) згідно з актом перевірки наявності та оцінки майна, що передається в заставу від 25 жовтня 2007 року.

29 листопада 2011 року між ПАТ "Кредобанк", яке є правонаступником ВАТ "Кредобанк" і ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", було укладено договір факторингу, за умовами якого банк продав та відступив новому кредитору права вимоги, визначені у додатку № 1 до цього договору, зокрема, за кредитними договорами від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року, від 25 жовтня 2007 року. 16 грудня 2011 року між ПАТ "Кредобанк" і TOB "ФК "Приватні інвестиції" укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року, від 25 жовтня 2007 року, на підставі якого до TOB "ФК "Приватні інвестиції" перейшло правом вимоги за вказаними договорами іпотеки.

15 квітня 2014 року між ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" і ТОВ "ФК "Омега" укладено договори факторингу №№ 132/О, 133/О, 134/О, за умовами якого на користь ТОВ "ФК "Омега" відступлено право вимоги за кредитними та іпотечними договорами від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року, від 25 жовтня 2007 року.

Отже, згідно з положеннями статей 512, 514, 1077 ЦК України новим кредитором за кредитними і іпотечними договорами від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року, від 25 жовтня 2007 року, укладеними відповідно з ОСОБА_6 і ОСОБА_5, стало TOB "ФК "Омега".

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо незаконності укладених правочинів про заміну кредитора є безпідставними, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). При цьому ОСОБА_1 зазначені договори не оспорив.

3 грудня 2014 року між TOB "ФК "Омега" і ОСОБА_7 укладено договори купівлі-продажу предмета іпотеки, за умовами яких ОСОБА_7 придбав нежитлові приміщення першого поверху від 2-3 по 2-6, нежитлові приміщення 3в-1, 3в-2, 3в-3, 3в-4, 3в-5 по АДРЕСА_1, вартістю 2 172 689 грн та квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 по АДРЕСА_1, вартістю 5 495 068 грн.

25 грудня 2014 року між TOB "ФК "Омега" і ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки, за умовами якого ОСОБА_10 придбав будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану на території Розлуцької сільської ради Турківського району Львівської області (АДРЕСА_2), з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, вартістю 735 862 грн.

12 березня 2016 року майно, придбане на підставі договору купівлі-продажу від 3 грудня 2014 року, на підставі акта передачі-приймання майна як внеску (майнового вкладу) учасника було передано ОСОБА_7 до статутного капіталу ТОВ "Елліко".

12 березня 2016 року майно, придбане на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2014 року, на підставі акта передачі-приймання майна як внеску (майнового вкладу) учасника було передано ОСОБА_8 до статутного капіталу ТОВ "Естейт Кепітал Груп" .

У позовній заяві ОСОБА_1 стверджував, що спірне майно, яке увійшло до складу спадщини після смерті його матері - ОСОБА_5, право власності на яке він з незалежних від нього причини не оформив, вибуло з володіння не з його волі іншим шляхом, тому просив витребувати його із чужого незаконного володіння ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко".

Проте апеляційний суд вірно з такими доводами не погодився.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_5 Відповідно до заповіту, складеного 22 квітня 2005 року, ОСОБА_1 є спадкоємцем всього майна, що належало ОСОБА_5

ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину в установленому законом порядку не отримав.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України від 23 січня 2013 року у справі № 6-142цс12, у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, ОСОБА_1, як спадкоємець, у силу закону став новим іпотекодавцем за іпотечними договорами від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року, від 25 жовтня 2007 року, укладеними між ВАТ "Кредобанк" і ОСОБА_5

У зв'язку з цим доводи ОСОБА_1 про відсутність між ним і кредитором правовідносин є безпідставними й такими, що не відповідають вимогам закону.

У пункті 5.1 іпотечних договорів від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року, від 25 жовтня 2007 року, укладених між ВАТ "Кредобанк" і ОСОБА_5, визначено, що право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває, зокрема, якщо у момент настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні в установлений кредитним договором термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті в установлені кредитним договором строк.

Згідно з пунктом 5.4.2 цих договорів у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Обставини щодо набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки встановлені преюдиційними рішеннями Личаківського районного суду м. Львова від 2 грудня 2009 року у справах №№ 2-732/2009, 2-782/2009, 2-752/2009.

Тому з урахуванням положень статті 38 Закону України "Про іпотеку" та іпотечного застереження, яке міститься в іпотечних договорах від 27 червня 2007 року, від 4 вересня 2007 року, від 25 жовтня 2007 року, укладених між ВАТ "Кредобанк" і ОСОБА_5, ТОВ "ФК "Омега" як новий іпотекодержатель мало право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу від свого імені третім особам.

У силу частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року вказані обставини, встановлені судовим рішенням, не підлягають доказуванню.

У свою чергу ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які придбали спірне майно у ТОВ "ФК "Омега" на підставі договорів купівлі-продажу від 3 грудня 2014 року і від 25 грудня 2014 року, реалізуючи свої право, закріплене у статті 41 Конституції України, розпорядилися своє власністю та внесли його до статутного капіталу ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко", які й стали добросовісними набувачами цього майна.

На підставі вказаного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що з урахуванням положень іпотечних договорів, укладених матір'ю позивача, та у зв'язку з переходом до ОСОБА_1 прав і обов'язків іпотекодавця за цими договорами, відсутні підстави вважати, що спірне майно вибуло з володіння позивача не з його волі іншим шляхом, тому підстав для витребування майна від добросовісних набувачів немає.

Крім того, Верховним Судом України у постанові від 8 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 висловлена правова позиція, згідно з якою аналіз статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.

Відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно не позбавляє кредитора звернутися до такого спадкоємця, що зволікає з отриманням свідоцтва з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки.

Твердження ОСОБА_1, що ТОВ "ФК "Омега" перед продажем спірного майна ОСОБА_7 і ОСОБА_8 повинно було зареєструвати своє право власності на предмет іпотеки і тільки після цього продавати його від свого імені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 38 Закону України "Про іпотеку" дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателемна на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення в указаній частині відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо зустрічних позовних вимог.

Встановивши, що ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко" є добросовісними набувачами спірного майна, апеляційний суд відмовив у задоволенні їхніх зустрічних позовів, фактично залишивши спір, який виник між сторонами, не вирішеним, не захистив порушене право власника.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Переглядаючи справу, апеляційний суд не звернув увагу, що обставини щодо перешкоджання ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко" у користуванні спірним майном ОСОБА_1 визнані, не заперечується, оскільки він пояснював і в позові, і в скаргах до суду апеляційної та касаційної інстанцій, що використовує майно, здійснює ремонт у спірних приміщеннях для збереження майна. Але це майно йому не належить.

Отже, у силу частини першої статті 61 ЦПК України 2004 року визнані стороною у справі обставини доказуванню не підлягають.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення чим переоцінки фактичних обставин справи, ухвалене у справі рішення апеляційного суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко" підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення вказаних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ТОВ "Естейт Кепітал Груп" і ТОВ "Елліко" документально підтверджені судовівитрати, понесені за подання апеляційної скарги у розмірі 1 515,80 грн кожному та за подання касаційної скарги у розмірі 1 653,60 грн кожному.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Кепітал Груп" і товариства з обмеженою відповідальністю "Елліко" задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року в частині вирішення зустрічних позовів товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт КепіталГруп" і товариства з обмеженою відповідальністю "Елліко" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном скасувати.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Кепітал Груп" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні товариством з обмеженою відповідальністю "Естейт Кепітал Груп" квартирами НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 по АДРЕСА_1; нежитловими приміщеннями 3в-1, 3в-2, 3в-3, 3в-4, 3в-5, розташованими по АДРЕСА_1; будинком АДРЕСА_2; земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,25 га, розташованою по АДРЕСА_2.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Елліко" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні товариством з обмеженою відповідальністю "Елліко" нежитловим приміщенням першого поверху від 2-3 до 2-6 загальною площею 42,1 кв. м по АДРЕСА_1; квартирами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 по АДРЕСА_1.