2017 року у складі судді Лобановської С. М. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бровченка І. О., Кружиліної О. А.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2015 року приватне підприємство "Агро-Альянс 2007" (далі - ПП "Агро-Альянс 2007", підприємство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, у якому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку збитки у розмірі 246 199, 69 грн, з яких: майнова шкода в сумі 239 801,67 грн, витрати на правову допомогу - 4 000 грн та судовий збір - 2398,02 грн.

Позовна заява мотивовано тим, що за умовами договорів оренди від

01 листопада 2007 року, укладених між ПП "Агро-Альянс 2007" і

ОСОБА_3, земельні ділянки площами 7,0283 га та 6,8459 га, які розташовані на території Бурбулатівської сільської ради Близнюківського району Харківської області знаходились в користуванні ПП "Агро-Альянс 2007".

Восени 2013 року і навесні 2014 року підприємство на орендованих земельних ділянках провело сезонні сільськогосподарські роботи та посіяло насіння соняшнику на суму 27 648, 26 грн.

У травні 2014 року ОСОБА_6 за домовленістю зі своїм батьком ОСОБА_3 закультивував посіви соняшника на зазначених земельних ділянках, які вже були оброблені та в результаті своїх дій повністю знищив паростки соняшника. Як наслідок ПП "Агро - Альянс 2007" втратило врожай на площі 13,8742 га та недотримало дохід у розмірі 239 801, 67 грн.

У травні 2015 року ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов до ПП "Агро-Альянс 2007" про визнання недійсними договорів оренди землі.

Зустрічний позов мотивовано тим, що на підставі державних актів про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 є власником земельних ділянок площею 7,0283 га та 6,8459 га, які розташовані на території Бурбулатівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

13 червня 2005 року між ОСОБА_3 та ДП "Агро-Альянс" були укладені договори оренди землі за №141 на земельну ділянку площею 6, 8459 та № 142 на земельну ділянку площею 7, 0283 га, із строком дії 7 років.

02 жовтня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до відділу Держкомзему у Близнюківському районі Харківської області про надання інформації про наявність реєстрації вказаних договорів оренди.

Згідно отриманої інформації вищезазначені договори не були зареєстровані, але належним чином зареєстровані договори оренди землі від 01 листопада 2007 року з державною реєстрацією від 03 вересня 2012 року за №63068154001401 та №632068154001402, які укладені з іншою юридичною особою - ПП "Агро-Альянс 2007". ОСОБА_3 стверджує, що він, як власник земельних ділянок, у 2007 році жодних договорів оренди з ПП "Агро-Альянс 2007" не підписував, акти прийому-передачі та акти визначення меж в натурі до цих спірних договорів оренди, які надані до суду ПП "Агро-Альянс 2007", містять підпис іншої особи. Також, посилався на порушення умов укладання договорів оренди, оскільки в них не зазначено обов'язкові дані: план або схема земельної ділянки, її кадастровий план з відображенням обмежень, акт визначення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, акт приймання передачі земельної ділянки.

Посилаючись на наведене, позивач просив визнати вищевказані договори оренди земельних ділянок недійсними.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 21 червня 2017 року позов ПП "Агро - Альянс 2007" до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про відшкодування збитків, заподіяних пошкодженням посівів, задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ПП "Агро Альянс 2007" майнову шкоду в сумі 239 801 грн 67 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн та судовий збір у сумі 2 398 грн 02 коп., всього 246 199 грн 69 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем, у встановленому законом порядку були укладені договори оренди земельних ділянок від 01 листопада 2007 року та зареєстровані

03 вересня 2012 року строком на 7 років, тому у ПП "Агро-Альянс 2007" були законні підстави використовувати вказані земельні ділянки для посівів. У 2013 році підприємство на орендованих земельних ділянках провело польові роботи та засіяло насіння соняшника, а в травні 2014 року син орендодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на власному тракторі закультивував на цих же земельних ділянках посіви соняшника, чим знищив посіви.

Згідно довідки оцінки витрат на проведення сільськогосподарських робіт по посіву соняшника та розрахунку суми неотриманого доходу сільгосппідприємством ПП "Агро-Альянс-2007" у 2014 році від 25 грудня 2016 року, надану управлінням агропромислового розвитку Близнюківської районної державної адміністрації, розмір збитків заподіяних ПП "Агро-Альянс" у 2014 році становить 27 648,26 грн, та сума неотриманого доходу ПП "Агро-Альянс-2007" від вирощування соняшника в 2014 році становить 220 421,74 грн, що в сумі складає 248 070 грн.

У ході розгляду справи представник позивача вказував на те, що розрахунок збитку, зазначений в позовних вимогах (239 801,67 грн) є меншим, ніж сума зазначена у довідці (248 070 грн), однак позивач не бажає збільшувати розмір позовних вимог та просить стягнути суму, вказану в позовній заяві.

На підставі статей 22, 1214 ЦК України суд першої інстанції задовольнив позов ПП "Агро-Альянс 2007" та стягнув з відповідачів на користь підприємства суму збитків, зазначену у позові.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів оренди землі, суд першої інстанції виходив з того, що посилання ОСОБА_3 на відсутність у договорах істотних умов не приймаються до уваги, оскільки всі необхідні істотні дані, на відсутність яких посилається ОСОБА_3, містяться в додатках до договорів.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваних ОСОБА_3 договорів земельних ділянок недійсними, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження доводів ОСОБА_3 непідписання ним та наявність у договорах не його підпису, суду не надано.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, належним чином дослідив надані сторонами докази у їх сукупності, повно встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Згідно висновків апеляційного суду право оренди земельної ділянки виникло у ПП "Агро-Альянс 2007" з моменту державної реєстрації договорів оренди, тому підприємство на законних підставах використовувало вказані земельні ділянки для посівів. ОСОБА_3 не довів обставини, на які він посилався, як на підставу визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року поштовим засобом зв'язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та переданої у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_6, ОСОБА_3, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять скасувати ухвалені у справі рішення з ухваленням нового рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили усіх обставин справи та обмежилися дослідженням недопустимих доказів, які отримано з порушенням порядку, встановленого законом.

ПП "Агро-Альянс 2007" не надав належні та допустимі докази обставинам, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, що ОСОБА_6, ОСОБА_3 підприємству дійсно завдано збитки, не доведено й розмір збитків. Також не доведено, що соняшник було дійсно засіяно на земельних ділянках ОСОБА_3, що соняшник зійшов і мало місце пошкодження посівів.

Комісія для визначення розміру збитків Близнюківською районною державною адміністрацією не створювалася, акту про визначення розміру збитків не складала.

Касаційна скарга містить посилання на те, що ПП "Альянс-Агро 2007" не було надано до суду проекту заходів для приведення у стан, придатний для використання за цільовим призначенням земельних ділянок, наданих у тимчасове користування, та кошторис витрат на це; документи про вартість робіт з приведення в попередній стан зіпсованих або пошкоджених земель. Задовольняючи позов ПП "Агро-Альянс 2007", суди безпідставно послалися на частину першу статті 1214 ЦК України, оскільки ця правова норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судами не з'ясовано наявність у відповідача можливості провести роботи по відновленню попередньої якості землі, скільки якщо така можливість є, суд може відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням думки позивача, зобов'язати відповідача відшкодувати шкоду в натурі, встановивши для цього відповідний строк.

Крім того, судами не враховано, що ОСОБА_3 неодноразово звертався до ПП "Агро-Альянс 2007" з письмовими вимогами повернути земельні ділянки, оскільки не визнавав існування спірних договорів, але усі звернення було залишено ПП "Агро-Альянс 2007" поза увагою, а своїми діями ПП "Агро-Альянс 2007" також сприяли виникненню шкоди з підстав, на які підприємство посилається, що є підставою для зменшення розміру відшкодування шкоди.

Крім того, стягуючи на користь ПП "Агро-Альянс 2007" витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн, суди не звернули уваги на їх недоведеність, оскільки ПП "Агро-Альянс 2007" не надало договору про надання правової допомоги, укладеного з адвокатом.

ПП "Агро-Альянс 2007" не надано розрахунок витрат на правову допомогу із якого б вбачалося, кількість витраченого адвокатом часу на участь у судових засіданнях, які дії ним проводилися поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язані із наданням правової допомоги у цій справі, який розмір компенсації витрат брався адвокатом за основу під час розрахунку витрат на правову допомогу.

Щодо неправильності судових рішень в частині вирішення вимог зустрічного позову, ОСОБА_3 посилався на те, що був позбавлений судом можливості на призначення судово-почеркознавчої експертизи для визначення неналежності йому підпису.

Крім того, вказував на те, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Зазначав, що на момент державної реєстрації оспорюваних договорів оренди землі у них відсутні такі істотні умови: кадастровий номер об'єкта оренди, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Агро-Альянс 2007" не погодилось з її доводами, посилаючись на законність і обґрунтованість ухвалених судами першої та апеляційної інстанції судових рішень.

Заперечуючи проти доводів касаційної скарги,ПП "Агро-Альянс 2007" посилається на те, що матеріалами справи підтверджується факт самовільного заняття земельних ділянок, переданих в користування підприємству на умовах оренди та пошкодження посівів соняшника. Необхідність створення комісії передбачена статтею 157 ЗК України та регулюється Постановою Кабінету міністрів України від 19 квітня 1993 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" (284-93-п) , проте вказані нормативні акти передбачають відшкодування збитків за правомірні дії і є певними гарантіями для землекористувачів, а тому взагалі не можуть бути застосовані у даному випадку.

У даному випадку відповідачі вчинили земельне правопорушення, тому підлягають відшкодуванню земельно-правові збитки, як спосіб цивільно-правової відповідальності. Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов'язку підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики.

Щодо вимог зустрічного позову ПП "Агро-Альянс 2007" у відзиві на касаційну скаргу послалося на те, що договори оренди земельних ділянок містять усі істотні умови, передбачені законом. Укладання договорів здійснювалося відповідно до Типової форми договору оренди, затвердженою Кабінетом Міністрів України від 03 березня 2004 року. В пункті 43 договорів вказано, що невід'ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі на місцевості; акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Посилання в касаційній скарзі на позбавлення права на призначення судової почеркознавчої експертизи ПП "Агро-Альянс 2007" вважає безпідставним, оскільки справа розглядалася тривалий період часу, з квітня 2015 до червня 2017 року, однак відповідач своїм правом не скористався, а в судовому засіданні 18 липня 2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відмовилася від заявлення клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи.

Інші учасники судового процесу не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником двох земельних ділянок площею 7,0283 га та 6,8456 га, які розташовані на території Бурбулатівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

01 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та приватним підприємством "Агро-Альянс 2007" укладено договори оренди земельних ділянок, згідно яких приватному підприємству "Агро-Альянс 2007" передано в оренду зазначені земельні ділянки загальною площею 7,0283 га та 6,8459 га строком на 7 років.

Договори оренди зареєстровані відділом Держкомзему у Близнюківському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 вересня 2012 року за № 632068154001401 та № 632068154001402.

Додатки до зазначених договорів оренди земельних ділянок містять всі суттєві умови, які передбачені законом, а саме: план (схема) земельної ділянки, її кадастровий план з відображенням обмежень, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, між сторонами підписано акти приймання - передачі земельної ділянки.

У 2013 році ПП "Агро-Альянс 2007" на вказаних орендованих земельних ділянках провело польові роботи та засіяло насіння соняшника на суму 27 648,26 грн.

У травні 2014 року син орендодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на власному тракторі закультивував засіяний соняшник, чим знищив посіви.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Необхідною умовою доведення наявності упущеної вигоди є встановлення, насамперед, самих збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника й збитками потерпілої сторони. При цьому потрібно довести, що протиправна дія або бездіяльність особи, яка порушила право, є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, є слідством такої протиправної поведінки.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише тоді, коли особа могла реально отримати вигоду, якби не протиправна поведінка відповідача.

Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Земельний кодекс України (2768-14) та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року (284-93-п) , (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати,

представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 156 ЗК, ст. 1166 ЦК України така шкода відшкодовується у повному обсязі.

При пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ПП "Агро-Альянс 2007" про стягнення збитків, виходив із довідки про оцінку витрат на проведення сільськогосподарських робіт по посіву соняшника та розрахунку суми не отриманого доходу приватним підприємством "Агро-Альянс-2007" в 2014 році, яка надана управлінням агропромислового розвитку Близнюківської районної державної адміністрації від 25 грудня 2016 року.

Залишаючи без змін ухвалене місцевим судом рішення, суд апеляційної інстанції належним чином доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 не перевірив та не звернув увагу на вищезазначені вимоги закону, не дослідив належних та допустимих доказів на підтвердження розміру упущеної вигоди, визначеної Порядком; не з'ясував, чи створювалась відповідна комісія, чи визначався нею розмір збитків ПП "Агро-Альянс", яке рішення прийнято; не з'ясував чи проводився повторний посів агрокультур на орендованих позивачем земельних ділянках замість пошкоджених посівів соняшника та чи відшкодовувались йому такі витрати відповідачами.

Суд апеляційної інстанції не перевірив правильність розрахунку завданих позивачу збитків, відповідність цих розрахунків спеціальним нормам у сфері землекористування, без наведення мотивів ухвалив передчасне рішення про залишення без змін рішення суду першої інстанції про стягнення збитків та упущеної вигоди, без встановлення обов'язкових умов і обставин, необхідних для відшкодування таких збитків. Апеляційний суд обмежився посиланням на розмір збитків і розрахунок, наданий позивачем, та фактично усунувся від обов'язку перевірити цей розрахунок на предмет його належності і допустимості і з'ясувати дійсний розмір заподіяної позивачу шкоди.

Оскільки розрахунок суми збитків (упущеної вигоди), заявлених до стягнення позивачем, не був предметом дослідження суду апеляційної інстанції, при цьому Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості з'ясувати здійснення правильності такого розрахунку грошових вимог.

Апеляційним судом не перевірено правових підстав позову ПП "Агро-Альянс 2007", зокрема чи ґрунтуються вимоги відшкодування шкоди на доводах про знищення посівів, або на доводах про самовільне зайняття відповідачами земельної ділянки, користується позивач, доказування яких може здійснюватися на підставі доказів, визначених Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25 липня 2007 року (963-2007-п) .

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги

ОСОБА_3, не визначився з правовими нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким до правовідносин про стягнення збитків застосовано норму статті 1214 ЦК України, та не врахував, що відшкодування збитків, завданих внаслідок знищення посівів соняшника, заявлено позивачем на підставі норм статей 22, 1166 ЦК України про деліктну відповідальність, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. Наявність усіх цих елементів не перевірено, при тому, що за відсутності хоча б одного з них цивільна відповідальність не настає.

Апеляційний суд не врахував, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідачів лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності, у зв'язку із чим належним чином не з'ясував обставин справи, не перевірив вини кожного з відповідачів окремо у спричиненні позивачу збитків, в чому саме полягає ця вина, та який вид цивільно-правової відповідальності розповсюджується на дії відповідачів (солідарна чи дольова).

У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо встановлення обставин та оцінки доказів, які не були встановлені та досліджені судом, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо недослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів в частині позову ПП "Агро-Альянс 2007" про стягнення збитків та наявності у зв'язку з цим підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України для скасування ухвали апеляційного суду у цій частині з направленням справи до цього ж суду на новий розгляд в частині позовних вимог ПП "Агро-Альянс 2007".

Також, з урахуванням наведеного, підлягає скасуванню ухвала апеляційного суду в частині стягнення з відповідачів на користь підприємства 4000 грн витрат на правову допомогу, питання щодо стягнення яких має бути вирішено за результатами нового апеляційного розгляду.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6, ОСОБА_3 щодо неправильності вирішення судами зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання договорів оренди недійсними не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Так, оспорювані ОСОБА_6 договори оренди земельних ділянок зареєстровані в установленому законом порядку, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи від 03 вересня 2012 року, додатки до зазначених договорів оренди земельних ділянок містять усі істотні умови, які передбачені законом, а саме: план (схема) земельної ділянки, її кадастровий план з відображенням обмежень, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відповідач ОСОБА_3 не довів належними і допустимими доказами своїх посилань про те, що договори оренди ним не підписувалися. Від призначення відповідної експертизи відмовився його представник в процесі розгляду справи місцевим судом, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, жодного процесуального права ОСОБА_3, як щодо призначення експертизи, так і на подання зустрічного позову, судом не порушено.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про недоведеність вимог зустрічного позову та відсутність правових підстав для визнання договорів оренди недійсними.

При вирішенні даної справи в частині вимог зустрічного позову судами першої та апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, у зв'язку із чим, ухвалені ними рішення у цій частині, відповідно до статті 410 ЦПК України слід залишити без змін.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги та відзиву на неї предмет законності судового рішення виключно в межах які безпосередньо стосуються правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги у переважній більшості є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі ОСОБА_3, які в частині доводів щодо задоволення позову ПП "Агро-Альянс 2007" належним чином не перевірені апеляційним судом.

Керуючись статтями 400, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року в частині позовних вимог приватного підприємства "Агро-Альянс 2007" до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про відшкодування збитків та витрат на правову допомогу скасувати.

Справу у цій частині направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 21 червня

2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 до приватного підприємства "Агро-Альянс 2007" про визнання договорів оренди недійсними залишити без змін.