Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, Державна казначейська служба України,

третя особа - прокуратура Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 31 жовтня 2017 року у складі судді Жукової О. Є. та постанову апеляційного суду Запорізької області від

18 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУНП в Запорізькій області), Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Запорізької області, про стягнення шкоди, спричиненої бездіяльністю посадових осіб, та злочином.

Позовна заява мотивована тим, що 29 травня 2016 року на ОСОБА_4 було здійснено розбійний напад. Внаслідок злочину йому були заподіяні тілесні ушкодження, а також було зірвано золоті прикраси на загальну суму щонайменше 108 262,5 грн.

За даним фактом відкрито кримінальне провадження № 12016080020001843. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється СВ Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Досудове розслідування триває близько 15 місяців, тобто понад розумний строк. По кримінальному провадженню невідкладні слідчі дії не виконувалися більше трьох місяців. ОСОБА_4 неодноразово звертався зі скаргами до різних органів та посадових осіб. Вважав, що посадовою особою ГУНП України в Запорізькій області - працівниками кримінального розшуку та слідчим Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області порушені його законні права та йому заподіяна моральна шкода.

Внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків працівниками поліції ОСОБА_4 позбавлений можливості відшкодувати завдану йому злочином матеріальну шкоду шляхом стягнення її із злочинців. Оскільки через неправомірну бездіяльності службових осіб національної поліції злочинців не було встановлено, на думку позивача, ця шкода має бути відшкодована за рахунок Державного бюджету України.

ОСОБА_4 просив на підставі статей 1167, 1174, 1177 ЦК України стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн та на відшкодування матеріальної шкоди 108 262,50 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 31 жовтня

2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ГУНП в Запорізькій області, Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Запорізької області, про стягнення шкоди, спричиненої бездіяльністю посадових осіб, та злочином відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому майнової та моральної шкоди внаслідок протиправних дій (бездіяльності) посадових осіб органів досудового розслідування та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та отриманою шкодою.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 18 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 31 жовтня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

16 січня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового звязку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 31 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18 грудня 2017 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки доказам, якими чітко встановлюється, що досудове слідство провадилося не у відповідності з приписами КПК (4651-17) , тобто не велося належним чином. А те що станом на 10 серпня 2017 року не здійснено жодної слідчої чи процесуальної дії, направленої на встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, безумовно свідчить про грубе порушення слідчим вимог статті 28 КПК України стосовно розумних строків здійснення слідчих дій, що було встановлено компетентними та повноважними перевірками вищестоящих органів.

Посилання суду першої та другої інстанцій на те що, відсутній спеціальний закон про відшкодування за рахунок Державного бюджету України не заслуговує на увагу, оскільки цим використовується правова казуїстика для того, щоб не виконувати зобов'язання щодо відшкодування ОСОБА_4, як потерпілому, збитків, яких він зазнав в результаті позбавлення майна, на яке має право в розумінні статті 1177 ЦК України.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Жовтневого районного суду міста Запоріжжя цивільну справу № 331/5901/17 за позовом ОСОБА_4 до ГУНП в Запорізькій області, Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Запорізької області, про стягнення шкоди, спричиненої бездіяльністю посадових осіб та злочином.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та додані до неї документи, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 26 березня 2018 року.

06 березня 2018 року справа № 331/5901/17 надійшла до Верховного Суду.

12 березня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

25 березня 2018 року ГУНП в Запорізькій області через засоби поштового звязку подало до Верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 31 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 18 грудня 2017 року залишити без змін.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Олександрівським ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016080020001843, внесеному до ЄРДР 29 травня 2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 186 КК України.

Згідно витягу із ЄРДР, 29 травня 2016 року невстановлені особи, діючи за попередньою змовою між собою, знаходячись біля пятого під'їзду будинку № 24 по вулиці Леппіка в місті Запоріжжі, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрали майно, яке належить ОСОБА_4, чим завдали йому значну матеріальну шкоду.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, жодній особі не повідомлено про підозру.

ОСОБА_4 є стороною кримінального провадження, має процесуальний статус потерпілого.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від

25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Частиною другою статті 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій зробили висновок про безпідставність заявлених позовних вимог ОСОБА_4

Зважаючи на те, що досудове розслідування триває, рішення про закриття кримінального провадження слідчим не приймалося, строки притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності не сплинули, ОСОБА_4 не позбавлений права відповідно до вимог статті 128 КПК України пред'явити цивільний позов під час кримінального провадження. Передбачених законом підстав для покладання на державу обов'язку відшкодувати потерпілому шкоду, завдану злочином, не має. А тому висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є обґрунтованим.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 31 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 18 грудня 2017 року залишити без змін.