розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2016 року у складі суддів: Гірник Т. А., Бакуса В. Я., Левика Я. А.,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин, визнання права на спадкування.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що вона є дочкою ОСОБА_8 - двоюрідного брата ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Зазначала, що після смерті ОСОБА_9 залишилося спадкове майно.

Уважаючи, що вона є родичкою покійної ОСОБА_9 та спадкоємцем п'ятої черги за законом, має право на прийняття спадщини, при цьому пропустила встановлений законом строк на подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин - перебування у цей період за кордоном, просила суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_9 та нею, а саме, що вона є донькою двоюрідного брата ОСОБА_9, визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 та визнати за нею право на спадкування майна ОСОБА_9 Посилалась також на те, що відсутність документів про підтвердження її родинних стосунків зі спадкодавцем є перешкодою для оскарження рішення суду, яким право спадкування за законом четвертої черги визнано за ОСОБА_5

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено фактів родинних відносин зі спадкодавцем та поважності причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2016 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково: встановлено юридичний факт родинних відносин між ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_4, а саме, що позивач є донькою двоюрідного брата ОСОБА_9; визначено ОСОБА_4 строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили; в решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 з кожного по 133 грн 98 коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_9 та позивачем підлягають задоволенню на підставі наданих позивачем доказів на підтвердження родинних зв'язків зі спадкодавцем, які суд першої інстанції в порушення норм процесуального права вважав недостатніми. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про визначення їй додаткового

строку для подання указаної заяви, апеляційний суд виходив із того, що позивачем надано докази пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, які свідчать про поважність причин його пропуску, які залишились поза увагою суду першої інстанції. Враховуючи, що вирішено питання про визначення позивачу додаткового строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про визнання за позивачем права на спадкування.

У липні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2016 року, у якій він просить скасувати рішення суду апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку на прийняття спадщини є незаконним, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права на спадкування рішення апеляційного суду не оскаржується, а тому предметом касаційного перегляду не є.

21 вересня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі.

3 листопада 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2016 року.

Заперечення ОСОБА_4 мотивовані тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 червня 2017 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Друга Львівська

державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин, визнання права на спадкування призначено до судового розгляду.

Статтею 338 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10 січня 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою та другою статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_9, і на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 відкрилася спадщина.

Заповіт померла не склала.

26 березня 2014 року до Другої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_5 як спадкоємець четвертої черги майна померлої ОСОБА_9 на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 травня 2014 року, яким в порядку окремого провадження встановлено юридичний факт його спільного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем з грудня 2007 року до часу відкриття спадщини.

4 березня 2015 року ОСОБА_4 як спадкоємець за законом п'ятої черги звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримала роз'яснення, що у зв'язку із пропуском установленого законом строку для прийняття спадщини має право звернення до суду з відповідним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову про встановлення юридичного факту, суд першої інстанції, посилаючись виключно на Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296, не врахував, що при встановленні обставин наявності родинного зв'язку між спадкоємцем і спадкодавцем є помилковим застосування до спірних правовідносин лише норм, що регулюють діяльність нотаріусів.

Апеляційний суд, детально проаналізувавши надані ОСОБА_4 докази про те, що її батько ОСОБА_8 був двоюрідним братом ОСОБА_9, оскільки батько ОСОБА_8 та мати ОСОБА_9 були рідними братом і сестрою як народжені від одних і тих же батьків, - дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заявлених вимог про встановлення факту родинних зв'язків між позивачем і спадкодавцем.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Позивач звернулася до суду з даним позовом як спадкоємець п'ятої черги за наявності спадкоємця четвертої черги.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом указаної норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Позивач в обгрунтування пропуску строку для прийняття спадщини поважною причиною зазначає її перебування з 27 серпня 2013 року по 16 грудня 2014 року за кордоном України - в Ізраїлі у зв'язку з роботою.

Указана позивачем причина пропуску строку для прийняття спадщини не є поважною причиною у розумінні статті 1272 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції, визначаючи ОСОБА_4 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в цій частині, оскільки обставини, на які посилалась позивач, не дають підстав уважати їх об'єктивними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення передбачених законом дій для прийняття спадщини.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині визначення ОСОБА_4 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Висновок суду апеляційної інстанції у цій частині вирішення позовних вимог не ґрунтуються на нормах матеріального права, у зв'язку з чим і відповідно до положень частини першої статті 412 ЦПК України оскаржуване судове рішення в частині визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 412, 416, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2016 року в частині визначення ОСОБА_4 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2016 року в частині встановлення юридичного факту родинних відносин між ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_4 залишити без змін.