Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - Луначарська сільська радаБердянського районуЗапорізької області,

третя особа - ОСОБА_3,

представник третьої особи - ОСОБА_4,

третя особа - ОСОБА_5,

представник третьої особи - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника, ОСОБА_2, на рішення Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Спас О. В., Онищенка Е. А., Полякова О. З., від 15 червня 2016 року

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5, про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2006 року їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Згідно з пунктом 1 договору купівлі-продажу придбаний нею житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 2 100 кв. м. Така сама площа земельної ділянки зазначена і в пункті 1 експлікації земельної ділянки у технічному паспорті на житловий будинок. Попередній власник житлового будинку також користувався земельною ділянкою площею 0,21 га, про що зазначено у договорі купівлі-продажу від 12 жовтня 2006 року та у технічному паспорті на житловий будинок.

На підставі її заяви від 20 жовтня 2012 року про надання у власність шляхом приватизації земельної ділянки під житловий будинком по АДРЕСА_1 Луначарською сільською радою Бердянського району Запорізької області прийнято рішення від 21 листопада 2012 року № 07, згідно з яким їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту с. Луначарського для передачі у власність орієнтовною площею 0,25 га по АДРЕСА_1.

Сусідньому домоволодінню АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_3, ОСОБА_5, рішенням Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 02 жовтня 2003 року № 02 передано у приватну власність громадянам земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків (додаток № 3 до рішення), ОСОБА_3 - 0,04 га, ОСОБА_5 - 0,04 га.

Саме такі дані внесені і у земельно-шнурову книгу 1990 року під № 2015 та № 2016.

Сумарна площа земельної ділянки двох домоволодінь складає 0,2642 га, з них під домоволодінням АДРЕСА_2 - 0,04 га, під домоволодінням АДРЕСА_1 - 0,21 га.

На підставі вищезазначеного рішення сільської ради приватне підприємство "Азовгеопроект" виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Під час реєстрації відомостей про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та отримання відповідного витягу 18 грудня 2013 року на її адресу надійшов лист Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 05 грудня 2013 року про те, що 27 листопада 2013 року на тридцять п'ятій сесії сільської ради прийнято рішення № 10, яким встановлено спільну межу між її земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та суміжною земельною ділянкою по АДРЕСА_2, зменшено площу її земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з належних 0,21 га до 0,11 га, а земельну ділянку площею 0,10 га, яка знаходиться у її користуванні, передано до домоволодіння АДРЕСА_2 додатково до існуючої земельної ділянки площею 0,04 га. Підставами прийняття такого рішення є заява ОСОБА_3 і ОСОБА_5, рекомендації постійної комісії з питань агропропислового комплексу, земельних відносин, раціонального використання природних ресурсів Луначарської сільської радиБердянського району Запорізької області. До копії рішення сільської ради від 27 листопада 2013 року № 10 додано акт постійної комісії з питань агропропислового комплексу, земельних відносин, раціонального використання природних ресурсів Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 27 листопада 2013 року про встановлення спільної межі земельних ділянок.

З винесеним рішенням сільської ради від 27 листопада 2013 року № 10 вона не згодна, вважала, що воно прийнято з порушенням законів та підзаконних нормативних актів України та підлягає скасуванню.

12 січня 2014 року на її адресу надійшов лист виконавчого комітету Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 08 жовтня 2014 року про те, що 25 грудня 2013 року на тридцять шостій сесії сільської ради прийнято рішення № 13 про внесення змін до рішення сесії Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 21 листопада 2012 року № 07, згідно з пунктом 1 якого зазначено в пункті 1.3 слова "0,25 га" читати як "0,11 га".

Позивач вважала, що рішення тридцять шостої сесії Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 25 грудня 2013 року № 13, яке прийнято на підставі протиправного рішення №10 тридцять п'ятої сесії Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 27 листопада 2013 року, також є протиправним та підлягає скасуванню.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправними та скасувати рішення Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 27 листопада 2013 року № 10 та від 25 грудня 2013 року № 13 у повному обсязі.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення тридцять п'ятої сесії шостого скликання Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 27 листопада 2013 року № 10 "Про встановлення межі земельних ділянок".

Визнано незаконним та скасовано рішення тридцять шостої сесії шостого скликання Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 25 грудня 2013 року № 13 "Про внесення змін до рішення сесії Луначарської сільської ради від 21 листопада 2012 року № 07 "Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка буде передаватись у власність".

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що Луначарська сільська рада Бердянського району Запорізької області при прийнятті рішення від 27 листопада 2013 року № 10, погодивши позивачу акт визначення та погодження меж земельної ділянки площею 0,16 га в натурі від 25 лютого 2013 року, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,16 га, у порушення вимог статей 79, 79-1, 107, 116, 118, 155, 158 ЗК України, статей 25, 30 Закону України "Про землеустрій" без затвердження попередньо розробленої технічної документації про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) фактично встановила нові межі суміжних земельних ділянок, лише на підставі заяв третіх осіб та рекомендації комісії.

Також при прийнятті рішення від 25 грудня 2013 року № 13 Луначарською сільською радою Бердянського району Запорізької області були проігноровані положення ст. 79-1 ЗК України щодо формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" щодо проведення державної реєстрації земельної ділянки.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 квітня 2016 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1відмовлено.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, виходив із того, що судом скасовано рішення Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області, яким ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виділено земельні ділянки площею 0,15 га по АДРЕСА_2, чим вирішено питання щодо права на отримання земельної ділянки у власність у визначеному цим рішенням розмірі. Проте ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не брали участь у справі в якості відповідачів, незважаючи на те, що фактично судом вирішується питання про прав та охоронювані законом інтереси вказаних осіб на отримання земельної ділянки у визначеному цим рішенням розмірі.

У липні 2016 року ОСОБА_1 та її представник, ОСОБА_2, подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просили скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що треті особи були позбавлені процесуальних прав, передбачених статтею 31 ЦПК 2004 року, не відповідають обставинам справи, тому що ОСОБА_3 і ОСОБА_7 наділені правом пред'явлення позову з усіма процесуальними правами позивача, що передбачено положеннями статті 34 ЦПК України 2004 року. Отже, висновок апеляційного суду помилковий, оскільки суд першої інстанції не позбавляв їх такого права, а треті особи не забажали ним скористатись.

Крім того, апеляційна скарга не містить доводів щодо спростування висновків суду першої інстанції про порушення Луначарською сільською радою Бердянського району Запорізької області земельного законодавства при прийнятті рішень від 27 листопада 2013 року № 10 та від 25 грудня 2013 року № 13, вимоги апеляційної скарги стосувались підстав, які не були заявлені в суді ні позивачем, ні третіми особами в порядку статей 34 - 35 ЦПК України 2004 року.

Також хибним є висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 оспорюваними рішеннями органу місцевого самоврядування виділено земельні ділянки площею 0,15 га, оскільки жодним з цих рішень земельні ділянки їм не виділялись, а висновки суду зроблені виключно на припущеннях та спростовуються доказами, які є в матеріалах справи.

У вересні 2016 року ОСОБА_3 в особі представника, ОСОБА_4, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначила, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

13 березня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Суд встановив, що ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 12 жовтня 2006 року придбала житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 2 100 кв. м, яка знаходиться у віданні Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області.

Згідно з довідкою від 27 вересня 2006 року № 2206 для ведення і обслуговування житлового будинку та господарських будівель попередні співвласники, які продали житловий будинок ОСОБА_1, мали у користуванні земельну ділянку площею 0,21 га, яка не приватизована. Рішенням тридцять п'ятої сесії Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 27 листопада 2013 року № 10 "Про встановлення межі земельних ділянок" встановлено спільну межу (тилову) між земельними ділянками згідно з генеральним планом с. Луначарського: 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 та 0,11 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 25 грудня 2013 року № 13 "Про внесення змін до рішення сесії Луначарської сільської ради від 21 листопада 2012 року № 07 "Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка буде передаватись у власність" внесено зміни до рішення сесії Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 21 листопада 2012 року № 07, згідно з пунктом 1 якого зазначено в пункті 1.3 слова "0,25 га" читати як "0,11 га".

Відповідно до положень частини першої статті 33 ЦПК України 2004 року суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

У пункті 2 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року передбачено, що позовна заява повинна містити ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі.

Згідно з пунктом 2 частиною шостою статті 130 ЦПК України 2004 року саме на суд першої інстанції покладений обов'язок визначення складу осіб, які беруть участь у справі.

Отже, позивач повинна була зазначити належних відповідачів згідно з її позовними вимогами, а у порядку статті 33 ЦПК України 2004 року суд першої інстанції мав вирішити питання про залучення до участі у справі співвідповідачів: ОСОБА_5, ОСОБА_3, які на даний час позбавлені рішенням суду права на отримання земельної ділянки площею 0,15 га, не маючи при цьому статусу відповідачів у справі, та були позбавлені можливості користуватися наданими статтею 31 ЦПК України 2004 року процесуальними правами сторони у справі, у тому числі права на пред'явлення зустрічного позову.

Таким чином, висновки апеляційного суду про те, що до участі в справі не залучено належних відповідачів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, наданим суду доказам дана належна правова оцінка.

Посилання касаційної скарги на те, що права ОСОБА_1 порушені, а оспорювалося рішення Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області безпідставні, оскільки рішенням сільської ради, яке скасовано, виділено земельні ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Доводи касаційної скарги про те, щоб отримати статус осіб, які беруть участь у справі, позивачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 треба було пред'явити позов, суперечить нормам та принципам цивільного процесуального права, оскільки саме ОСОБА_1, пред'явивши позов, який безпосередньо стосується прав та обов'язків певних осіб, повинна була зазначити їх відповідачами, які й мають відповідати за позовом.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

При цьому ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись до суду на загальних підставах, зазначивши осіб, які мали брати участь у справі в якості відповідачів.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника, ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Запорізької областівід 15 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.