Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного

цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2016 року у складі колегії суддів: Тропак О. В., Приколоти Т. І., Федоришина А. В.,

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 26 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1301/0308/71-035, за умовами якого позичальник отримав 89 600 доларів США під 11,9 % річних з кінцевим терміном повернення до 25 березня 2038 року. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 26 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1301/0308/71-035-Р, за яким поручитель зобов'язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки. 28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") було укладено договір факторингу. Цього ж дня між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" також було укладено договір факторингу. Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора і ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором від 26 березня 2008 року № 1301/0308/71-035. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 01 березня 2015 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 106 934,6 доларів США, що еквівалентно 2 968 921 грн 42 коп., з яких: 78 046 доларів США, що еквівалентно 2 166 800 грн 46 коп., - заборгованість за кредитом, 22 757,64 доларів США, що еквівалентно 631 823 грн 9 коп., - заборгованість за відсотками, 6 133,96 доларів США, що еквівалентно 170 297 грн 87 коп., - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків (за рік). Враховуючи викладене, ТОВ "Кредитні ініціативи" просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь указану заборгованість у гривневому еквіваленті та понесені судові витрати.

11 червня 2015 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ "ФК "Вектор Плюс", ТОВ"Кредитні ініціативи", Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" (далі - ПАТ "Омега Банк") про визнання частково недійсним договору факторингу.На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що у ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" відсутні ліцензії на право здійснення факторингових послуг і на здійснення валютних операцій, що свідчить про незаконність оскаржуваних договорів факторингу в частині передачі прав вимоги за кредитним договором №1301/0308/71-035 від 26 березня 2008 року. Враховуючи викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати частково недійсним договір факторингу, укладений між ПАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк", та ТОВ "ФК "Вектор Плюс", а також - визнати недійсним договір факторингу, укладений між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" в частині відступлення права вимоги за його зобов'язаннями за кредитним договором.

05 листопада 2015 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Кредитні Ініціативи" про визнання поруки припиненою. На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на час переходу прав вимоги від ТОВ "Вектор Плюс" до ТОВ "Кредитні ініціативи" за зобов'язаннями за кредитним договором у позичальника утворилася заборгованість, оскільки останній платіж він здійснив 14 грудня 2012 року. Виходячи з умов кредитного договору, погашення кредиту і процентів було визначено графіком. У зв'язку з несплатою чергових платежів до 20 числа кожного місяця починається перебіг позовної давності для пред'явлення вимог до боржника та обчислення шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя. 20 січня 2014 року кредитор дізнався про те, що його права порушуються позичальником та поручителем, однак до суду з позовом не звертався. Скориставшись правом на дострокове повернення кредиту, ТОВ "Кредитні ініціативи" надіслало йому вимогу 19 червня 2014 року, надавши 37 днів для погашення заборгованості. Таким чином, останнім днем виконання зобов'язання слід вважати 26 липня 2014 року. Кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості лише 20 березня 2015 року, тобто з пропуском шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя. Тому просив задовольнити свій зустрічний позов.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 18 травня 2016 року у складі судді Чорної С. З. позов ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" 2 968 921 грн 42 коп. заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2008 року № 1301/0308/71-035 та 3 654 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Узадоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 В до ТОВ "ФК "Вектор Плюс", ТОВ "Кредитні ініціативи", ПАТ "Омега Банк" про визнання частково недійсним договору факторингу відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано поруку, яка встановлювалася договором поруки, укладеним 26 березня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_3, припиненою.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок укладення договорів факторингу відбулася заміна кредитора, ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором від 26 березня 2008 року, позичальником/боржником згідно з яким є ОСОБА_1 Оформляючи відступлення права вимоги, банк і фактор не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав та обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тому до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Кредитним договором чітко та однозначно визначено механізм повернення позики та сплати відсотків шляхом перерахування коштів на відкриті рахунки. Позов ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд виходив з того, що ТОВ "Кредитні ініціативи" і ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на підставі свідоцтв про реєстрацію фінансових установ мають право надавати фінансові послуги без отримання ліцензій або дозволів. Ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладанні кредитного валютного договору, а в даному випадку було укладено договори відступлення права вимоги. Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 про припинення поруки, суд дійшов висновку про те, що ТОВ "Кредитні ініціативи" втратило своє суб'єктивне право на звернення до суду з вимогами до поручителя, оскільки позивач пропустив шестимісячний строк, визначений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 травня 2016 року в частині часткового задоволення позову ТОВ "Кредитні ініціативи" скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2008 року № 1301/0308/71-035 в розмірі 2 242 897 грн 93 коп. та судові витрати в розмірі 2 466 грн 15 коп. У решті рішення Сихівського районного суду міста Львова залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що про заміну первісного кредитора ПАТ "Сведбанк" на нового - ТОВ "Кредитні ініціативи" ОСОБА_1 стало відомо після отримання ним письмової вимоги про дострокове повернення кредиту, направленої позивачем 19 червня 2014 року. Оскільки невиконання позичальником кредитного зобов'язання у період з 28 листопада 2012 року по 19 червня 2014 року сталося з вини кредитора, то наявні підстави для зменшення розміру збитків та неустойки. Поряд з цим, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду в частині вирішених ним зустрічних позовів, так як рішення суду в цій частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим.

05 вересня 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі з'ясували обставини справи, не надали належної оцінки усім доказам в їх сукупності. У повідомленні про заміну первісного кредитора ПАТ "Сведбанк" на нового - ТОВ "ФК "Вектор Плюс", яке було надіслано на його адресу, чітко зазначено, що станом на 28 листопада 2012 року до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором на суму 9 045 доларів США. Доказів того, що до ТОВ "Кредитні ініціативи" перейшло право вимоги на суму 106 934,6 доларів США, яку позивач просив з нього стягнути, немає. Позивач не надав йому можливості виконувати умови кредитного договору, оскільки не відкрив спеціальних рахунків для повернення позики та сплати процентів. Відсутність у ТОВ "ФК "Вектор Плюс" і ТОВ "Кредитні ініціативи" ліцензії на здійснення валютних операцій та на здійснення факторингової діяльності свідчить про укладення ними правочинів без відповідної цивільної правоздатності. Договори факторингу можуть бути укладенні виключно щодо прав грошової вимоги до боржників - суб'єктів господарювання. ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не отримало попереднього письмового дозволу (погодження) Спостережної Ради ПАТ "Сведбанк" для наступного відступлення позивачу права вимоги заборгованості за кредитним договором.

06 вересня 2016 року ТОВ "Кредитні ініціативи" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2016 року, та залишити в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що невиконання позичальником кредитних зобов'язань у період з 28 листопада 2012 року по 19 червня 2014 року сталося з вини кредитора, є необґрунтованим. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги до нового кредитора, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення такої заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. При цьому, розрахунком заборгованості підтверджується, що 04 грудня 2012 року відповідач здійснив часткову оплату заборгованості в сумі 10 тис. грн первісному кредитору. У подальшому ці кошти були перераховані ТОВ "Кредитні ініціативи". Наведені апеляційним судом розрахунки заборгованості є неправильними.

24 жовтня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, а 28 листопада 2016 року - за касаційною скаргою ТОВ "Кредитні ініціативи".

16 грудня 2016 року ТОВ "Кредитні ініціативи" подало до суду заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просило відмовити у задоволенні скарги у зв'язку з її безпідставністю. Внаслідок укладення договорів факторингу ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло статусу нового кредитора за кредитним договором, укладеним 26 березня 2008 року між ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 Товариство зареєстроване як фінансова установа, а тому має право надавати послуги факторингу без отримання ліцензії чи будь-яких дозволів. Позивач не має генеральної ліцензії на здійснення операцій з іноземною валютою, так як не здійснює таких операцій. Позов був заявлений у національній грошовій одиниці України - гривні.

24 січня 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи", в якому просив відмовити у задоволенні скарги у зв'язку з її безпідставністю. Позивач як новий кредитор не надав йому можливості виконувати умови кредитного договору, оскільки не відкрив спеціальних рахунків для повернення позики та сплати процентів. Невиконання ним кредитного зобов'язання у період з 28 листопада 2012 року по 19 червня 2014 року сталося з вини кредитора. Доказів того, що до ТОВ "Кредитні ініціативи" перейшло право вимоги на суму 106 934,6 доларів США, яку позивач просить з нього стягнути, немає.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

01 лютого 2018 року справу № 464/2872/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ТОВ "Кредитні ініціативи" підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Судами встановлено, що 26 березня 2008 року між ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1301/0308/71-035, за умовами якого позичальник отримав 89 600 доларів США під 11,9 % річних на строк до 25 березня 2038 року. Графіком погашення кредиту та сплати відсотків визначено порядок внесення коштів.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 01 березня 2015 року складає 106 934,6 доларів США, що еквівалентно 2 968 921 грн 42 коп., з яких: 78 046 доларів США, що еквівалентно 2 166 800 грн 46 коп., - заборгованість за кредитом, 22 757,64 доларів США, що еквівалентно 631 823 грн 9 коп., - заборгованість за відсотками, 6 133,96 доларів США, що еквівалентно 170 297 грн 87 коп., - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків (за рік).

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 26 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1301/0308/71-035-Р, за яким поручитель зобов'язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (стаття 1078 ЦК України).

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" було укладено договір факторингу № 15, за умовами якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі. Після переходу прав вимоги заборгованості фактор має право нараховувати, як новий кредитор, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі відносно боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

На підтвердження виконання умов даного договору факторингу між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" були складені акти прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників, персональних даних в електронному вигляді, прийому-передачі інформації згідно з реєстром заборгованості боржників в електронному вигляді.

Пунктом 2.6 вищевказаного договору факторингу передбачено, що наступне відступлення фактором прав вимоги до боржників можливе лише з дозволу Спостережної ради ПАТ "Сведбанк".

Випискою з протоколу засідання Спостережної ради ПАТ "Сведбанк" від 20 листопада 2012 року № 19 (пункт 4 протоколу), яку суди правильно оцінили як належний доказ, підтверджується, що Спостережною радою було надано дозвіл компанії групи "Укрборг" (до складу якої входить ТОВ "ФК "Вектор Плюс"), що придбає права вимоги згідно з даним рішенням, на наступний продаж (відступлення) прав вимоги заборгованості до боржників (як в цілому так і будь-якої її частини) ТОВ "Кредитні ініціативи".

У подальшому 28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір факторингу, за умовами якого клієнт (ТОВ "ФК "Вектор Плюс") відступає фактору (ТОВ "Кредитні ініціативи") свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі. Після переходу прав вимоги заборгованості фактор має право нараховувати, як новий кредитор, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі відносно боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

Договір факторингу між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТзОВ "Кредитні ініціативи" від 28 листопада 2012 року є укладеним і виконаним, ТОВ "ФК "Вектор Плюс" здійснило розрахунок з ПАТ "Сведбанк", а ТОВ "Кредитні ініціативи" - з ТОВ "ФК "Вектор Плюс" за придбані права вимоги, зокрема за спірним кредитним договором.

Враховуючи викладене, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що усі права первісного кредитора за вищевказаним кредитним договором перейшли до ТОВ "Кредитні ініціативи".

Відповідачем ОСОБА_1 заявлено зустрічний позов з тих підстав, що договори факторингу були укладені між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс", а також між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" і ТОВ "Кредитні ініціативи" без відповідного дозволу (ліцензії).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Установлено, що ТОВ "Кредитні ініціативи" зареєстроване як фінансова установа на підставі розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18 вересня 2008 року № 1121 за реєстраційним № 13102248, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 15 вересня 2011 року.

Згідно з додатком до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 214 ТОВ "Кредитні ініціативи" надано право здійснювати фінансові послуги без отримання ліцензії та/або дозволів відповідно до законодавства, зокрема таких, як факторинг. ТОВ "ФК "Вектор Плюс" є аналогічною фінансовою установою відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії ФК № 357 від 16 листопада 2012 року.

Отже, правильними є висновки судів про те, що ТОВ "ФК "Вектор Плюс" і ТОВ "Кредитні ініціативи" є фінансовими установами, мають право здійснювати без отримання ліцензії та/або дозволів фінансові послуги, зокрема факторинг, що відповідає положенням пункту 11 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а також - про те, що ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного договору, а в даному випадку між ПАТ "Сведбанк" і ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та в подальшому між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" і ТОВ "Кредитні ініціативи" були укладені договори факторингу, що не передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Крім того, ТОВ "Кредитні ініціативи" пред'явило позов до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором в українській національній валюті - гривні за її офіційним курсом до валюти кредитного договору на час звернення до суду, що у повній мірі відповідає положенням статті 533 ЦК України, за змістом якої грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Незалежно від валюти боргу, тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання, валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання, є національна валюта України - гривня.

Отже, позивачем не здійснювалися валютні операції, на проведення яких необхідна ліцензія Національного банку України.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням усіх обставин справи, встановивши, що ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло право вимоги за кредитним договором від 26 березня 2008 року і що відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у ТОВ "Кредитні ініціативи" як нового кредитора виникло право вимагати повернення кредиту та інших передбачених договором платежів.

Поряд з цим, скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення позову ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та частково задовольняючи позов у цій частині, апеляційний суд помилково виходив з того, що невиконання позичальником кредитного зобов'язання у період з 28 листопада 2012 року по 19 червня 2014 року сталося з вини кредитора, а тому наявні підстави для зменшення розміру збитків та неустойки на підставі частини першої статті 616 ЦК України (якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника).

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони не відповідають вимогам матеріального права.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість. Тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора без застосування статті 616 ЦК України, оскільки неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Суд першої інстанції встановив усі обставини справи, надав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та ухвалив у вищевказаній частині законне і обґрунтоване рішення.

Тому рішення апеляційного суду в означеній частині підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого суду.

Наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи про те, що у повідомленні про заміну первісного кредитора ПАТ "Сведбанк" на нового - ТОВ "ФК "Вектор Плюс", яке було надіслано на його адресу, чітко зазначено, що станом на 28 листопада 2012 року до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором на суму 9 045 доларів США, і доказів того, що до ТОВ "Кредитні ініціативи" перейшло право вимоги на суму 106 934,6 доларів США, яку позивач просив з нього стягнути, немає, не заслуговують на увагу.

Як зазначалося вище, умовами договорів факторингу передбачено, що після переходу прав вимоги заборгованості фактор має право нараховувати, як новий кредитор, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі відносно боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

Оскільки після відступлення права грошової вимоги ТОВ "Кредитні ініціативи" договірні зобов'язання продовжували існувати, боржником не виконувалися умови кредитного договору, то позивач мав право у подальшому нараховувати проценти та інші обов'язкові платежі за цим договором, а також змінити строк виконання зобов'язання в цілому на підставі частини другої статті 1050 ЦК України.

Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 про те, що позивач не надав йому можливості виконувати умови кредитного договору, так як не відкрив спеціальних рахунків для повернення позики та сплати процентів. Відповідач не був позбавлений можливості погашати заборгованість первісному кредитору і таке виконання було б належним. Підтвердженням цьому є факт сплати ОСОБА_1 04 грудня 2012 року, тобто після переходу права вимоги до позивача, 10 тис. грн. заборгованості первісному кредитору - ПАТ "Сведбанк".

Посилання ОСОБА_1 на те, що договори факторингу можуть бути укладенні виключно щодо прав грошової вимоги до боржників - суб'єктів господарювання, є безпідставним.

Глава 73 розділу ІІІ книги п'ятої ЦК України (435-15) не обмежує передачу прав кредитора у зобов'язанні за договором факторингу категорією боржників, право вимоги до яких відступається за цим договором.

Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231 (z0373-09) "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг" (далі - Розпорядження № 231), на недотримання якого посилався відповідач як на підставу недійсності договорів факторингу, прийнято у відповідності з пунктом 6 частини першої статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", за яким Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України дає висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг.

Тобто підпункт 2 пункту 1 Розпорядження № 231 (z0373-09) операцію щодо набуття відступленого права грошової вимоги до боржників - суб'єктів господарювання віднесено до фінансової послуги факторингу (набуття відступленого права грошової вимоги до боржників - суб'єктів господарювання є фінансовою послугою факторингу, а не будь-якою іншою фінансовою послугою).

Поняття "факторингу" не обмежується, а доповнюється вчиненням операцій з фінансовими активами, що визначені пунктом 1 вказаного розпорядження.

Враховуючи викладене, Розпорядження № 231 (z0373-09) не встановлює вимог, які мали бути додержані сторонами спірних договорів факторингу при їх вчиненні.

Крім того, пункт 1 Розпорядження № 231 (z0373-09) виключено на підставі розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 (z0342-14) .

Інші наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ТОВ "Кредитні ініціативи" сплатило 4 969 грн 44 коп., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2016 року в частині часткового задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат скасувати, рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 травня 2016 року в цій частині залишити в силі.

В решті рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 липня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" 4 969(чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 44 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.