розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року у складі судів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_2 звернувся 07 травня 2013 року до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" (далі - ПАТ "Ідея Банк"), про визнання особи добросовісним набувачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 квітня 2013 року ОСОБА_2 придбав у відповідача ОСОБА_3 за 140 000,00 грн автомобіль марки "Toyota" моделі "Rav 4", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. 16 квітня 2013 року РЕВ № 8 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області йому видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

22 квітня 2013 року при оформленні довіреності на право керування транспортним засобом від нотаріуса стало відомо про наявність в реєстрі запису від 29 жовтня 2012 року про реєстрацію договору застави від 28 вересня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ "Ідея Банк" для забезпечення зобов'язань ОСОБА_4 перед ПАТ "Ідея Банк" за кредитним договором від 28 вересня 2012 року на суму кредиту 190 292,20 грн.

Позивач зазначив, що ОСОБА_4 без відома ПАТ "Ідея Банк" зняв транспортний засіб з реєстраційного обліку та продав його ОСОБА_3, остання ж приховала інформацію щодо застави, продаючи транспортний засіб ОСОБА_2 За заявою ПАТ "Ідея Банк" стосовно ОСОБА_4 слідчим Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області порушено кримінальне провадження №12013170500001996. Посилаючись на вказані обставини, належність транспортного засобу на час його придбання ОСОБА_3, добросовісність набуття ним транспортного засобу, позивач просив, на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), визнати ОСОБА_2 добросовісним набувачем транспортного засобу автомобіля марки "Toyota" моделі "Rav 4", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 липня 2013 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 добросовісним набувачем автомобіля TOYOTA RAV4 2007 року випуску, сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішення мотивоване тим, що відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. ОСОБА_2 придбав автомобіль TOYOTA RAV4 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у ОСОБА_3, яка мала право на його відчуження, оскільки була його власником на законних підставах, тому ОСОБА_2 слід визнати добросовісними набувачем, який законно набув право власності на спірний автомобіль.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 липня 2013 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи ПАТ "Ідея Банк", про визнання особи добросовісним набувачем відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Ідея Банк" судові витрати в сумі 1 504,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що зобов'язання за кредитним договором № 910.17115 від 07 серпня 2012 року не виконано, застава транспортного засобу, який переданий ПАТ "Ідея Банк" для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, є чинною. ПАТ "Ідея Банк" як заставодержателем згода на відчуження предмета застави не надавалась. Обтяження та відповідне право застави на спірний автомобіль виникло у ПАТ "Ідея Банк" з моменту укладення договору застави, договір застави є чинним, відомості про обтяження не виключені з реєстру обтяжень. На час реалізації транспортного засобу ОСОБА_2 існувало обтяження, яке припинено не було.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що ОСОБА_2 набув рухоме майно, що було відчужене ОСОБА_4 як заставодавцем без згоди ПАТ "Ідея Банк" як заставодержателя та за наявності обтяження. Відповідно, ОСОБА_3 при відчуженні рухомого майна була особою, яка не мала на це права. Рухоме майно вибуло поза волею в інший спосіб ПАТ "Ідея Банк" як заставодержателя, майно може бути витребувано у ОСОБА_2, тому, правові підстави для набуття в порядку статті 330 ЦК України права власності на транспортний засіб ОСОБА_2 як добросовісним набувачем відсутні.

У грудні 2017 року ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_5, звернувся із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року, в якій просить оскаржене рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відомості про обтяження спірного автомобіля внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна тільки 29 жовтня 2012 року. Тому ОСОБА_3, придбавши автомобіль 20 жовтня 2012 року, є добросовісним набувачем спірного автомобіля. ОСОБА_2 вказує, що суд апеляційної інстанції не дослідив коли саме ОСОБА_4 чи його представник зняли автомобіль TOYOTA RAV4 2007 року випуску з реєстрації, коли цей автомобіль було продано ОСОБА_3 і чи були на цей момент відомості про обтяження спірного автомобіля внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У лютому 2018 року ПАТ "Ідея Банк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Відзив мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції належним чином встановлено обставини укладення між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_4 кредитного договору, договору застави транспортного засобу, і зроблено правильний висновок про відсутність правових підстав для визнання позивача добросовісним набувачем спірного автомобіля.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судами встановлено, що між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №910.17115 від 07 серпня 2012 року, за яким надано в кредит 190 292,20 грн на 48 місяців для купівлі транспортного засобу автомобіля марки "Toyota" моделі "Rav 4", 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, та фінансування страхового платежу.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_9, яка діяла від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої 08 серпня 2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тихоновою В. Є. за реєстровим № 1049, укладено договір застави транспортного засобу №910.17115 від 28 вересня 2012 року, за яким передано в заставу транспортний засіб автомобіль марки "Toyota" моделі "Rav 4", 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 02 серпня 2012 року, належний заставодавцю ОСОБА_4 згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області. Договір застави посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я. 28 вересня 2012 року за реєстровим № 4768.

29 жовтня 2012 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі договору застави внесено обтяження приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я. як реєстратором, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 29 жовтня 2012 року 09:33:11 за № 38496098 Львівської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5, виданого РЕВ-8 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 16 квітня 2013 року, власником транспортного засобу марки "Toyota" моделі "Rav 4", 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, вказано ОСОБА_2

ОСОБА_2 позовні вимоги про визнання його добросовісним набувачем автомобіля марки "Toyota" моделі "Rav 4", 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, заявив з підстав статей 330, 388 ЦК України.

Системний аналіз частини третьої статті 9, частини першої статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" дозволяє зробити висновок, що у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача, обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Позивач може бути добросовісним набувачем лише за умови, якщо на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу був відсутній відповідний запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відчуження майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, а тому вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі договору застави транспортного засобу № 910.17115 від 28 вересня 2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я. як реєстратором внесено запис про обтяження 29 жовтня 2012 року.

Встановивши, що на момент відчуження спірного автомобіля ОСОБА_3 16 квітня 2013 року, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано обтяження, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки транспортний засіб є предметом застави.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.