розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 29 лютого 2016 року у складі судді Калюжної В. В. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2016 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Спас О. В., Онищенко Е. А.,

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивна тим, що 27 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інвестиційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 40 923 долари США, що еквівалентно за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день укладення договору 206 661 грн 15 коп., зі сплатою 12,5 % річних, строком до 26 лютого 2013 року.

ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконав, допустив утворення заборгованості, яка станом на 31 липня 2015 року становить 592 640 грн 47 коп.

08 грудня 2011 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно з умовами якого останній набув права вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 592 640 грн 47 коп., судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 29 лютого 2016 року позов ПАТ "Дельта банк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 79 134 грн 01 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 791 грн 34 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Рішення районного суду мотивоване тим, що до щомісячних платежів за кредитним договором за період з 12 березня 2007 року до 10 серпня 2012 року підлягає до застосування позовна давність, про застосування якої звернувся із заявою відповідач, а тому в цій частині позов не підлягає до задоволення. При цьому суд дійшов висновку про стягнення заборгованості за період з 10 серпня 2012 року до 16 листопада 2015 року у розмірі 79 134 грн 01 коп., оскільки позов в цій частині є обґрунтованим.

18 травня 2016 року ухвалою апеляційного суду Запорізької області рішення Орджонікідзевського районного міста Запоріжжя від 29 лютого 2016 року залишено без змін.

Погоджуючись з рішенням першої інстанції, апеляційний суд посилався на те, що початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення, а тому районний суд правильно відмовив у задоволенні позову щодо повернення заборгованості за період з 12 березня 2007 року до 10 серпня 2012 року за закінченням строку позовної давності.

У вересні 2016 року Карпишин Я. М. - представник ПАТ "Дельта Банк" подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить змінити рішення районного суду і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У касаційній скарзі Карпишин Я. М. - представник ПАТ "Дельта Банк" посилається на те, що при вирішенні спору суд не надав належної правової оцінки умовам кредитного договору, зокрема пункту 9.5, згідно з яким строк дії договору встановлюється з дня укладення цього договору і до повного погашення суми кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій та/або пені у разі її нарахування. А також судом не враховано вимоги частини четвертої статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), якою передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що 27 лютого 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1112287700, згідно з умовами якого банк надав останньому кредитні кошти у розмірі 40 923 долари США, що еквівалентно за курсом НБУ на день укладання договору 206 661 грн 15 коп. зі сплатою 12,5 % річних, строком до 26 лютого 2013 року.

Пунктами 1.2.2 та 1.3.4 кредитного договору передбачено, що строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає 10 (12) числа кожного місяця.

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно з умовами якого до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги за кредитним договором від 27 лютого 2007 року, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1

ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконав, допустив утворення заборгованості, яка станом на 31 липня 2015 року становить 592 640 грн 47 коп. та складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі: 466 256 грн 11 коп., заборгованості за процентами у розмірі 126 384 грн 36 коп.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 подав до районного суду заяву, в якій просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову (а. с. 56).

Висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо позовної давності міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13.

Відповідно до цього висновку для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252- 255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року (справа № 6-160цс14).

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 10 (12) числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Оскільки ПАТ "Дельта Банк" звернулося до суду за захистом своїх прав у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору 25 серпня 2015 року, тобто після закінчення строку дії договору ( 26 лютого 2013 року), однак в межах трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України), суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за період з 10 серпня 2012 року до 16 листопада 2015 року в розмірі 79 134 грн 01 коп. та про відмову в задоволенні іншої частини позовних вимог.

При цьому слід зазначити, що суд касаційної інстанції перевірив рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги ПАТ "Дельта Бнак" щодо застосування судами положень статтей 256, 267 ЦПК України (частина перша статті 400 ЦПК України). ОСОБА_1 судові рішення в касаційному порядку не оскаржив.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Дельта Бнак" необґрунтовані, зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судами повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 29 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2016 року залишити без змін.