розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Чельник О. І., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., від 16 листопада 2017 року

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи: Новгородківська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Вершино-Кам'янська сільська рада Новгородківського району Кіровоградської області, про визнання договору оренди землі поновленим.

Позовна заява мотивована тим, що 30 січня 2007 року між ним та Новгородківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області укладено договір оренди землі, за умовами якого він прийняв у строкове платне користування на п'ять років земельну ділянку площею 30,00 га, яка знаходиться на території Вершино-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, договір зареєстрований 15 лютого 2007 року за № 21. 20 грудня 2009 року укладено додаткову угоду до договору оренди землі, в якій строк дії договору змінено на десять років, внесено зміни до пунктів 9, 10 договору щодо розміру та порядку обчислення орендної плати, а саме збільшено розмір орендної плати до 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік. Усі інші умови договору, залишились без змін.

Маючи намір поновити дію договору оренди землі, він звернувся до Центру надання адміністративних послуг Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської областіз листом-повідомленням на ім'я начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області щодо поновлення договору оренди строком на сім років та встановлення орендної плати у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік, з урахуванням коефіцієнтів індексації визначених законодавством. 9 червня 2016 він отримав відповідь про те, що відповідач не заперечує щодо внесення змін до договору оренди землі в частині встановленні розміру орендної плати на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. При цьому у вказаному листі-повідомленні відсутні будь-які відомості щодо погодження або заперечення поновлення договору строком на сім років.

7 вересня 2016 року він повторно звернувся до відповідача та просив внести зміни до договору, а саме встановити орендну плату у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік, з урахуванням коефіцієнтів індексації визначених законодавством, та строк дії договору продовжити на сім років.

16 грудня 2016 року укладено додаткову угоду до договору оренди землі, згідно з якою орендна плата вноситься у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.

5 січня 2017 року, тобто більш ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, він знову звернувся до відповідача та просив поновити договір строком на сім років, однак протягом 30 днів відповідач не надав відповідь на лист-повідомлення відповідно до умов частини п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив судвизнати договір оренди землі від 30 січня 2007 поновленим на той самий строк - десять років, і на тих самих умовах, що передбачені договором.

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області у складі судді Рачкелюка Ю. В. від 6 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано поновленим договір оренди землі, укладений 30 січня 2007 року між ОСОБА_1 та Новгородківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зареєстрований у Новгородківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 15 лютого 2007 року за № 21, на земельну ділянку площею 30, 00 га, яка знаходиться на території Вершино-Кам"янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області на той самий строк - десять років, і на тих самих умовах, що передбачені договором.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач належно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, своєчасно сплачував орендну плату, на час звернення з вимогою про визнання договору оренди поновленим продовжував користуватися спірною земельною ділянкою на умовах, визначених у договорі, тому після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому як орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, ОСОБА_1 повідомив про це орендодавця за 30 днів до спливу строку договору оренди землі, проте відповідач не надіслав орендарю у встановлений законом строк відмови в поновленні договору на новий строк, тому договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2017 року апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_2 задоволено. Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 6 червня 2017 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, виходив із того, що земельна ділянка площею 30,00 га ріллі, яка перебувала в оренді у ОСОБА_1 до 15 лютого 2017 року, була поділена й у результаті її поділу утворено земельні ділянки площею 2,0000 га, які передано у власність іншим особам, зокрема, ОСОБА_2

Разом з тим, оскільки переважне право на поновлення договору оренди виникає лише у разі подальшого перебування земельної ділянки в оренді та при наявності інших осіб, які претендують на оренду цієї ж земельної ділянки, то при передачі орендодавцем земельної ділянки особі (особам) у власність інститут переважного права застосовуватись не може навіть при виконанні усіх передбачених законодавством та договором оренди умов попереднім орендарем.

12 грудня 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду справи, не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а всупереч вимогам частин першої та другої статті 303 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, долучив до справи та надав оцінку новим доказам, які є недопустимими, оскільки не були надані до суду першої інстанції без поважних причин, а саме: лист відповідача ОСОБА_1 від 9 лютого 2017 року, лист-повідомлення від 17 лютого 2017 року, докази направлення листа-повідомлення від 17 лютого 2017 року.

При цьому у апеляційній скарзі відповідач не зазначив обставини, які перешкоджали йому подати докази до початку розгляду справи по суті, як це передбачено статтею 131 ЦПК України у зазначеній редакції.

Також протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди землі, а саме до 15 березня 2017 року, відповідач не звертався до ОСОБА_1 із запереченням у поновленні договору оренди землі, а позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, тому з 15 березня 2017 року договір оренди землі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", а прийняття відповідачем будь-яких рішень відносно спірної земельної ділянки після цієї дати є неправомірним.

Крім того, апеляційний суд, вказавши про фактичне припинення існування первинної земельної ділянки площею 30,00 га, не врахував, що на даний час вказана земельна ділянка має статус архівної.

У січні 2018 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що 30 січня 2007 року між ОСОБА_1 та Новгородківською районною державною адміністрацією Кіровоградської областіукладено договір оренди землі, за умовами якого він прийняв у строкове платне користування на п'ять років земельну ділянку площею 30,00 га, яка знаходиться на території Вершино-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області. Нормативна грошова земельної ділянки становить 313 157 грн, орендна плата встановлена в розмірі 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік з урахуванням коефіцієнтів індексу інфляції. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір зареєстровано 15 лютого 2007 року за № 21.

20 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та Новгородківською районною державною адміністрацією Кіровоградської областіукладено додаткову угоду до договору оренди землі, в якій строк дії договору змінено на десять років, внесено зміни до пунктів 9, 10 договору щодо розміру та порядку обчислення орендної плати, а саме збільшено розмір орендної плати до 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік. Усі інші умови договору, залишились без змін.

6 травня 2016 року позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської областіта подав лист-повідомлення відповідачу, у якому просив поновити договір строком на сім років та встановити орендну плату у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. До листа-повідомлення був доданий підписаний позивачем проект додаткової угоди, копія договору оренди та копії його паспорту та ідентифікаційного номеру. Лист-повідомлення з додатками був прийнятий та зареєстрований за № 388.

9 червня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області складений лист-повідомлення, у якому зазначено, що за результатами перевірки поданих матеріалів встановлено, що договір оренди землі, зареєстрований 21 лютого 2007 року за № 21 (зі змінами до договору оренди, зареєстрованими 23 грудня 2009 року) дійсний до 21 лютого 2017 року. Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не заперечувало щодо внесення змін до договору оренди землі в частині встановленні розміру орендної плати на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

7 вересня 2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Центру надання адміністративних послуг Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської області та подав заяву начальнику Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з проханням внести зміни до договору, а саме встановити орендну плату у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та строк дії договору продовжити на сім років. До заяви були повторно додані усі документи, передбачені законодавством, зокрема, статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Заява була прийнята та зареєстрована за № 1231.

16 грудня 2016 року укладено додаткова угода до договору, згідно з якою орендна плата вноситься у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.

5 січня 2017 року, тобто більш ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, позивач знову звернувся до Центру надання адміністративних послуг Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської областіта подав лист-повідомлення начальнику Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, у якому просив поновити договір оренди землі строком на сім років. До заяви були додані усі документи, передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Лист-повідомлення був прийнятий Центром надання адміністративних послуг 5 січня 2017 року та зареєстрований за № 3.

У подальшому позивачеві було направлено Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області лист-повідомлення від 17 лютого 2017 року, у якому зазначено, що у зв'язку з недосягненням істотних умов договору відповідач прийняв рішення щодо заперечення в поновленні дії договору оренди землі. До листа-повідомлення було додано акт приймання-передачі земельної ділянки для підписання.

Згідно з частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, судом вірно встановлено, що позивачем дотримано усі умови, передбачені частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі"для поновлення договору оренди землі. Належних доказів на підтвердження направлення позивачеві листа від 9 лютого 2017 року щодо погодження істотних умов договору відповідач суду не надав.

Разом з тим переважне право - це встановлене законом або договором право учасника цивільних відносин на переважне перед іншими особами вчинення дій (правочинів), спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто переважне право на поновлення договору оренди землі виникає лише у разі подальшого перебування земельної ділянки в оренді та при наявності інших осіб, які претендують на оренду цієї ж земельної ділянки.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановлених законодавством певної процедури і строків.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до частини дев'ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з актом обстеження від 25 жовтня 2017 року, складеного головою постійної комісії Вершино-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області з питань агропромислового комплексу, екології, раціонального використання ресурсів на предмет задоволення звернення ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, земельна ділянка площею 30,00 га ріллі, яка перебувала в оренді ОСОБА_1, до 15 лютого 2017 року була поділена, в результаті чого утворено земельні ділянки площею 2,0000 га.

Відповідно до листа відділу у Новгородківському районі Головного управління Держгеокадастру від 9 листопада 2017 року № 537/116-17 земельна ділянка площею 30,00 га ріллі, яка знаходиться на території Вершино-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, має статус архівної, оскільки відносно неї здійснено поділ, в результаті якого сформувалися нові земельні ділянки з іншими кадастровими номерами, наданими згідно з наказами Головного управління Держгеокадастру учасникам АТО у власність (а.с. 5, т. 2).

Таким чином, зазначені обставини свідчать про фактичне припинення існування первинної земельної ділянки площею 30,00 га, яка знаходилась на території Вершино-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, право на оренду якої просить поновити позивач.

Крім того, оскільки переважне право на поновлення договору оренди землі виникає лише в разі подальшого перебування земельної ділянки в оренді та при наявності інших осіб, які претендують на оренду цієї ж земельної ділянки, то при передачі орендодавцем земельної ділянки особі (особам) у власність інститут переважного права застосовуватись не може навіть при виконанні усіх передбачених законодавством та договором оренди умов попереднім орендарем.

Згідно з роз'ясненнями, наданими судам в абзаці 4 пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) в разі закінчення зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене статтею 33 Закону від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV "Про оренду землі", поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Отже, порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України: від 10 червня 2010 року № 6-70цс15, від 25 лютого 2015 року № 6-10цс15, від 18 березня 2015 року № 6-3цс15 та № 6-4цс15, в яких були встановлені подібні правовідносини.

Судом установлено, що матеріали справи не містять доказів того, що орендодавець спірні земельні ділянки передав в оренду іншим особам.

Разом з тим 29 березня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надало дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Вершино-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області орієнтовного розміру 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджуються майнові права вказаних вище осіб на відведені їм земельні ділянки.

Таким чином, висновки апеляційного суду про те, що орендодавець відповідно до статті 319 ЦК України прийняттям рішення про передачу земельних ділянок у власність прав позивача на оренду спірної земельної ділянки не порушив, відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а наданим суду доказам дана належна правова оцінка.

Доводи касаційної скарги щодо недопустимості доказів, а саме: листа відповідача ОСОБА_1 від 9 лютого 2017 року, листа-повідомлення від 17 лютого 2017 року та доказів його направлення, є безпідставними, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову в позові на підставі інших доказів, зазначивши при цьому, що позивачем дотримано усі умови, передбачені частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" для поновлення договору оренди землі, а належного доказу направлення позивачеві листа від 9 лютого 2017 року щодо погодження істотних умов договору відповідач суду не надав. При цьому відмовою у позові є саме припинення існування первинної земельної ділянки.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.