розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2016 року в складі судді Лисенко П. П.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2015 року в складі судді Бойко Л. Л. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2016 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2015 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 294 ЦПК України; причини, з яких цей строк був пропущений, апеляційним судом визнані неповажними.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить ухвалу апеляційного суду скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що представник банку Сафір Ф. О. не був присутнім у судовому засіданні при проголошенні рішення, копія рішення особисто йому судом не направлялася.

Відзив на касаційну скаргу не подавався.

30 січня 2018 року справу Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

ПАТ КБ "ПриватБанк" 10 грудня 2015 року подало апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку. Банк посилався на те, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки заочне рішення на його адресу не надсилалося.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" на заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2015 року залишено без руху та надано заявникові тридцятиденний строк для надання заяви про поновлення строку із зазначенням інших причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ПАТ КБ "ПриватБанк" надіслало заяву про усунення недоліків, в якій як на підставу поважності причин пропущення строку посилалося на те, що копію судового рішення було направлено за місцем знаходження юридичної особи, а не філії банку в м. Миколаєві.

Апеляційний суд вважав наведені причини пропущення строку неповажними з огляду на те, що в позовній заяві зазначено адресу для листування: АДРЕСА_1, отже, суд першої інстанції надіслав копію судового рішення рекомендованим повідомленням саме за цією адресою.

Копію зазначеного рішення було направлено сторонам, зокрема, на юридичну адресу ПАТ КБ "ПриватБанк": вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ (а. с. 27), та отримано банком 27 жовтня 2015 року, про що свідчить штамп на зворотному повідомлені про отримання поштового відправлення (а. с. 30).

Крім того, 17 листопада 2015 року представник ПАТ КБ "ПриватБанк" Бондар І. П. звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу копії судового рішення, яке отримав 19 листопада 2015 року (а. с. 31).

Зазначені обставини спростовують твердження позивача про те, що заочне рішення взагалі на його адресу не надсилалося та отримано ним не було.

Aпеляційну скаргу на заочне рішеня місцевого суду подано лише 10 грудня 2015 року з пропущенням строку на апеляційне оскарження.

Частиною третьою статті 297 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційним судом, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

За обставин, викладених вище, апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Посилання в касаційній скарзі про те, що представник банку СафірФ. О. не був присутнім у судовому засіданні при проголошенні рішення, копія рішення особисто йому судом не направлялася є безпідставним, оскільки в позовній заяві зазначено адресу для листування: АДРЕСА_1, отже, суд першої інстанції надіслав копію судового рішення рекомендованим повідомленням саме за цією адресою. Адреса представника Сафіра Ф. О. співпадає з адресою ПАТ КБ "ПриватБанк". Копію судового рішення було направлено за місцем знаходження юридичної особи, а не філії банку в м. Миколаєві.

Частиною першою статті 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.