розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2016 року та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2016 року в складі судді Мельника Ю. П. та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2016 року в складі суддів: Михайлів Л. В., Барильської А. П., Ляховської І. Є.,

Пунктом 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ПАТ "Кривбасзалізрудком") про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві.

Позовна заява мотивована тим, що внаслідок праці в шкідливих умовах на підприємстві відповідача він отримав професійне захворювання.

Відповідно до витягів із актів огляду ЛТЕК від 8 червня 1995 року та від 30 липня 1996 року йому первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності по пиловому бронхіту, 25 % втрати професійної працездатності по радикулопатії та повторно встановлено 35 % втрати професійної працездатності по пиловому бронхіту, всього: 60 % втрати професійної працездатності.

Згідно з довідкою МСЕК від 21 червня 2005 року при повторному огляді позивачу з 1 липня 2005 року безстроково була встановлена 3 група інвалідності та 60 % втрати професійної працездатності (20 % по пиловому бронхіту та 40 % по радикулопатії).

Вважаючи причиною отримання професійних захворювань тривалу роботу в умовах важкої фізичної праці та шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, ОСОБА_4 просив стягнути з ПАТ "Кривбасзалізрудком" на його користь моральну шкоду в розмірі 793 728 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Кривбасзалізрудком" на користь ОСОБА_4 70 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

У решті позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Кривбасзалізрудком" на користь держави судовий збір у розмірі 700 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач з огляду на положення статей 173, 237-1 КЗпП України, статей 23, 1167, 1168 ЦК України як правонаступник ДВО "Кривбасруда" повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 70 тис. грн у зв'язку з отриманими останнім на виробництві професійними захворюваннями.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову частково.

Стягнуто з ПАТ "Кривбасзалізрудком" на користь ОСОБА_4 7 250 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ "Кривбасзалізрудком" на користь держави судовий збір у розмірі 487 грн 20 коп.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що виходячи з меж відшкодування моральної шкоди, яка визначається у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, розмір якої згідно з положеннями Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" (928-19) становить 1 450 грн, а також враховуючи засади розумності, виваженості і справедливості, розмір моральної шкоди слід визначити в сумі 7 250 грн (1 450 грн х 5 мінімальних зарплат).

Першотравневе РУ, шахти "Першотравнева-І", "Першотравнева-ІІ", "Першотравнева" як структурні одиниці не були виділені зі складу ДВО "Кривбасруда" у нові юридичні особи, а були ліквідовані, тому юридична особа ПАТ "Кривбасзалізрудком" як правонаступник ДВО "Кривбасруда" повинно нести перед ОСОБА_4, який працював у ліквідованих структурних одиницях ДВО "Кривбасруда", відповідальність за спричинену внаслідок ушкодження його здоров'я моральну шкоду.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду змінити в частині розміру відшкодування моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, стягнути з відповідача 793 728 грн на відшкодування моральної шкоди.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами були занижені суми на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

У вересні 2016 року ПАТ "Кривбасзалізрудком" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить ухвалені в справі рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Кривбасзалізрудком" просить ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ "Кривбасзалізрудком" не є правонаступником у відносинах з працівниками Першотравневого РУ, шахт "Першотравнева-І", "Першотравнева", "Першотравнева-Дренажна" і, як наслідок, не може нести відповідальність за дії адміністрації цих шахт.

29 січня 2018 справу Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судом установлено, що ОСОБА_4 з 11 липня 1979 року до 31 травня 1992 року виконував роботу відповідно до трудового договору за спеціальністю підземного електрослюсара по ремонту устаткування, дробильника, підземного прохідника та гірничого майстра на шахтах "Північна Вентиляційна" Першотравневого РУ та "Першотравнева-І" ВО "Кривбасруда".

31 травня 1992 року ОСОБА_4 був звільнений з підприємства за пунктом 5 статті 36 КЗпП України по переведенню в незалежну профспілку гірників України на виборну посаду.

Висновками Криворізького НДІ гігієни праці і профзахворювань від 30 травня 1995 року та від 18 липня 1996 року ОСОБА_4 встановлені професійні захворювання з відповідними діагнозами: 1) пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів першої ст.; 2) попереково-крижова полірадикулопатія з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом, у зв'язку з чим складено акти розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань від 5 червня 1995 року та від 5 серпня 1996 року.

Цими актами встановлено факт роботи позивача протягом тривалого часу (15 років) на ВО "Кривбасруда" в умовах підвищеної запиленості повітря робочої зони та важкої фізичної праці.

8 червня 1995 року та 30 липня 1996 року ОСОБА_4 первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності по пиловому бронхіту, починаючи з 1 червня 1995 року, та 25 % втрати професійної працездатності по радикулопатії. Повторно встановлено 35 % втрати професійної працездатності по пиловому бронхіту, всього: 60 % втрати професійної працездатності.

Висновком МСЕК від 21 червня 2005 року ОСОБА_4 підтверджено встановлення 60 % втрати професійної працездатності, з них: 20 % - по пиловому бронхіту та 40 % - по радикулопатії безстроково, починаючи з 1 липня 2005 року, та встановлено 3 групу інвалідності.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 та стягуючи на його користь з ПАТ "Кривбасзалізрудком" моральну шкоду в сумі 70 тис. грн, суд першої інстанції керувався положеннями статей 173, 237-1 КЗпП, статей 23, 1167, 1168 ЦК України й виходив з обов'язку відповідача як правонаступника ДВО "Кривбасруда" відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими на виробництві професійними захворюваннями.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про стягнення з ПАТ "Кривбасзалізрудком" на користь ОСОБА_4 7 250 грн, зазначав наступне.

Згідно з витягами із актів огляду ЛТЕК позивачу втрату професійної працездатності по отриманим ним на виробництві професійним захворюванням первинно встановлено 8 червня 1995 року та від 30 липня 1996 року. Саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, з вини якого її було заподіяно, тому спір з приводу відшкодування моральної шкоди повинен вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого такого права.

Визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про їх врегулювання відповідно до положень статті 237-1 КЗпП України в редакції від 13 січня 2000 року та статей 23, 1167, 1168 ЦК України в редакції 2003 року, тобто за нормами матеріального права, чинними не на момент первинного встановлення потерпілому втрати професійної працездатності, а на момент звернення його до суду з цим позовом, виходячи з триваючого характеру спірних правовідносин та реалізації права на судовий захист після набрання чинності ЦК України (435-15) .

Правовідносини з відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконання трудових обов'язків, регулюються законодавством, чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування такої шкоди, яке настає з дня встановлення потерпілому стійкої втрати професійної працездатності.

Зазначене передбачалося як пунктом 38 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) (далі - Правила), які діяли до 11 липня 2001 року, так і пунктом 1 частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28 грудня 2014 року № 77-VIII (77-19) внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) й викладено його в новій редакції, яка й діє станом на цей час.

ОСОБА_4 первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності 8 червня 1995 року в розмірі 40 % по пиловому бронхіту та 30 липня 1996 року - первинно 25 % втрати професійної працездатності по радикулопатії, отже правовідносини сторін повинні регулюватися законодавством, чинним на час встановлення стійкої втрати професійної працездатності.

Статтею 12 Закону України "Про охорону праці" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, на власника підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган, передбачалося й Правилами.

Згідно з пунктом 11 Правил в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Актами розслідування хронічних професійних захворювань від 5 червня 1995 року та від 5 серпня 1996 року встановлено, що професійні захворювання позивач отримав внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах праці на ВО "Кривбасруда".

Оскільки роботодавець не створив безпечних та нешкідливих умов праці на підприємстві, на якому працював позивач, що стало причиною отримання останнім професійних захворювань, апеляційний суд дійшов висновку, що ВО "Кривбасруда" є винним у заподіянні моральної шкоди позивачу.

З огляду на викладені обставини, виходячи з меж відшкодування моральної шкоди, яка визначається у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, який згідно з положеннями Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" (928-19) становить 1 450 грн, а також враховуючи засади розумності, виваженості і справедливості, апеляційний суд вважав, що розмір моральної шкоди слід визначити в сумі 7 250 грн (1 450 грн х 5 мінімальних зарплат), стягнувши його з відповідача ПАТ "Кривбасзалізрудком" на користь позивача.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 про необхідність визначення розміру моральної шкоди у кратному співвідношенні з неоподаткованим мінімумом доходів громадян є помилковими, оскільки редакція пункту 11 Правил, яка передбачала, що розмір відшкодування моральної шкоди не міг перевищувати 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, була змінена постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 року № 1100 "Про внесення змін і доповнень до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" (1100-97-п) .Ця редакція пункту 11 Правил почала діяти після встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності й не має зворотної дії в часі. Такий висновок щодо застосування норми права викладено в постанові Верховного Суду України від 16 травня 2012 року № 6-27цс12.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Кривбасзалізрудком" про те, що останнє не є правонаступником у відносинах з працівниками Першотравневого РУ, шахт "Першотравнева-І", "Першотравнева", "Першотравнева-Дренажна" і, як наслідок, не може нести відповідальність за дії адміністрації цих шахт є безпідставним з огляду на таке.

ОСОБА_4 тривалий час працював у шкідливих умовах праці, а саме: з 11 липня 1979 року до 1 грудня 1980 року - підземним електрослюсарем по ремонту устаткування на шахті "Північна Вентиляційна" Першотравневого РУ, з 1 грудня 1980 року до 31 травня 1992 року - підземним дробильником, підземним кріпильником, підземним прохідником, гірничим майстром на шахті "Першотравнева-І".

На підставі наказу виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом "Кривбасруда" від 20 вересня 1989 року № 349, зміни у який внесено наказом від 1 листопада 1989 року № 423, з 1 жовтня 1989 року Першотравневе РУ, на шахті "Північна Вентиляційна" якого з 11 липня 1979 року працював позивач, ліквідовано. Цим же наказом створено у складі об'єднання наступні структурні одиниці - шахти "Першотравнева-І" та "Першотравнева-ІІ".

Про ліквідацію Першотравневого РУ до трудової книжки позивача внесено відповідний запис, при цьому останній залишився працювати на посаді гірничого майстра на шахті "Першотравнева-І" до 31 травня 1992 року.

Після звільнення позивача, наказом виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом "Кривбасруда", правонаступником якого є ПАТ "Кривбасзалізрудком", від 26 грудня 1994 року № 169 шахти "Першотравнева-І" та "Першотравнева-ІІ" ліквідовані і для доробки підготовлених запасів родовища утворена шахта "Першотравнева" на правах структурної одиниці виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом "Кривбасруда", правонаступником якого є ПАТ "Кривбасзалізрудком".

Наказом виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом "Кривбасруда" від 5 січня 1998 року № 1, правонаступником якого є ПАТ "Кривбасзалізрудком", з 1 січня 1998 року ліквідовано шахту "Першотравнева" як структурну одиницю об'єднання.

Отже, Першотравневе РУ, шахти "Першотравнева-І", "Першотравнева-ІІ" та "Першотравнева" не були виділені зі складу ДВО "Кривбасруда" у нові юридичні особи, а були ліквідовані.

Наказом ДВО "Кривбасруда" від 20 січня 1998 року № 12 із структури ДВО "Кривбасруда" виділено нові структурні одиниці - шахти "Першотравнева-Дренажна" та "Гігант-Дренажна".

Відомостей щодо правонаступництва новими структурними одиницями, які виділені зі складу ДВО "Кривбасруда", раніше ліквідованих структурних одиниць, а саме: Першотравневого РУ, шахт "Першотравнева-І", "Першотравнева-ІІ", "Першотравнева" наказ, як і чинне на той час законодавство, не містять.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 року № 258 "Про спеціальний режим реструктуризації гірничо-рудних підприємств Кривбасу, гірничо-хімічних підприємств Яворівського і Роздольського " (258-98-п) Сірка" та Стебницького "Полімінерал" Львівської області", пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 263 Державне виробниче об'єднання по видобутку руд підземним способом "Кривбасруда" було перейменовано у Державне підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат".

Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 263 правонаступником перейменованого Державного виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом "Кривбасруда" було призначене Державне підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат". Управління "Кривбазгідрозахист" є правонаступником створених структурних одиниць - шахт "Першотравнева-Дренажна" та "Гігант-Дренажна".

Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 12 липня 1999 року № 248 "Про реорганізацію Криворізького державного залізорудного комбінату" та наказу Державної акцiонерної компанiї "Укррудпром" від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат" шляхом реорганізації було перетворено у Дочірнє підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат" Державної акцiонерної компанiї "Укррудпром", Дочірнє підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат" є правонаступником реорганізованого Державного підприємства "Криворізький державний залізорудний комбінат".

Відповідно до спільного наказу Державного комітету промислової політики України та Фонду державного майна України від 19 лютого 2001 року № 66/245 "Про реорганізацію Дочірнього підприємства "Криворізький державний залізорудний комбінат" та наказу Державної акцiонерної компанiї "Укррудпром" від 30 липня 2001 року № 290 Дочірнє підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат" Державної акцiонерної компанiї "Укррудпром" шляхом реорганізації було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків Дочірнього підприємства.

Отже, правонаступником усіх прав та обов'язків Державного виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом "Кривбасруда", у структурних одиницях якого працював позивач, є ПАТ "Кривбасзалізрудком".

При цьому всі структурні одиниці ДВО "Кривбасруда", а саме: Першотравневе РУ, новостворені з 1 жовтня 1989 року шахти "Першотравнева-І" та "Першотравнева-ІІ", новостворена з 1 січня 1995 року шахта "Першотравнева", не були самостійними юридичними особами, тобто були створені як структурні одиниці без права юридичної особи, оскільки питання про їх відокремлення зі складу юридичної особи із визначенням правонаступників в передбаченому законодавством порядку не вирішувалось.

Відповідно до пункту 1.1 розділу "Загальні положення" Статуту ПАТ "Кривбасзалізрудком", затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ "Кривбасзалізрудком" від 30 березня 2011 року № 1/2011 (державна реєстрація 4 квітня 2011 року), ВАТ "Кривбасзалізрудком" змінив найменування на ПАТ "Кривбасзалізрудком" та є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ "Кривбасзалізрудком" (офіційний сайт ПАТ "Кривбасзалізрудком" у мережі Інтернет).

За таких обставин висновки судів про необхідність відшкодування моральної шкоди саме із ПАТ "Кривбасзалізрудком" відповідають вимогам матеріального права, а висновок апеляційного суду щодо розміру відшкодування ураховує суть позовних вимог, характер умов праці на підприємстві, на якому особі заподiяно шкоду, фiзичні та моральні страждання, а також інші негативні наслідки та відповідає принципам розумності, добросовісності і справедливості.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.