розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 6 травня 2016 року у складі судді Кравціва В. І., та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 3 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Приколоти Т.І.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором у розмірі 123 632,72 грн.

Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору від 5 липня 2007 року, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, остання отримала кредит у розмірі 50 500 грн на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру, з кінцевим терміном повернення до 4 липня 2022 року. Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка станом на 23 грудня 2015 року склала 123 632,72 грн та добровільно сплачена не була.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 6 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем порушений порядок надіслання вимоги про дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів та штрафних санкцій. Матеріали справи не містять відомості про надіслання такого повідомлення позичальнику в порядку, передбаченому пунктом 7.2 заключних положень кредитного договору. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для звернення із позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 3 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що пред'явлення позову в суд без вручення письмової вимоги є передчасним та не відповідає умовам договору та вимогам цивільного законодавства, що регулює зазначені правовідносини.

У касаційній скарзі, поданій 16 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та безпідставно позбавлено позивача, як кредитора, права на задоволення своїх грошових вимог за рахунок дострокового стягнення боргу з позичальника за неналежне виконання умов кредитного договору.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 5 липня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 10 000 доларів США, що еквівалентно 50 500 грн на умовах, визначених договором, з кінцевим терміном повернення до 4 липня 2022 року.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено свободу договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

У пункті 4.5 кредитного договору сторони погодили, що уразі невиконання (ненадежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.8., 3.3.9. цього договору, протягом більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, шо сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Пунктом 7.2 заключних положень кредитного договору визначено, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача.

Тобто сторонами погоджено порядок повідомлення сторін за цим кредитним договором.

Мотивуючи позовну заяву, ПАТ "Укрсоцбанк" посилається на невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором з кінцевим терміном повернення до 4 липня 2022 року та на те, що станом на 23 грудня 2015 року останній допустив заборгованість.

За змістом частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Суд проаналізував умови кредитного договору та прийшов до висновку, що кредитором не дотримано вимог щодо дострокового повернення кредиту, а саме до пред'явлення позову позичальнику не було надіслано вимоги про дострокове повернення частини позики, що залишилася неповернутою, сплати процентів та штрафних санкцій, як того вимагає пункт 7.2 заключних положень кредитного договору.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права (статті 3, 5, 13 ЦПК України).

Відмовляючи ПАТ "Укрсоцбанк" у задоволенні позову про стягнення заборгованості, суд не врахував, що останнє є кредитором та відповідно до статті 1054 ЦК України має право на повернення кредиту та сплату процентів.

Суд не навів правової норми, на підставі якої відмовив банку у захисті його права в обраний ним спосіб, у той час як факт невиконання позичальником зобов'язання останнім не оспорюється.

Крім того, суд не з'ясував, чи поширюється дія пункту 7.2 заключних положень кредитного договору на положення пункту 4.5 кредитного договору, у якому сторони погодили порядок дострокового повернення коштів та визначили умови такого повернення коштів.

Недотримання порядку про направлення письмового повідомлення не позбавляє банк права на звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 6 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 3 жовтня 2017 року скасувати.