Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - прокурор Катеринопільського району Черкаської області в інтересах держави в особі комунального підприємства "Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство" Катеринопільської селищної ради, відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 21 жовтня 2016 року в складі суддів: Новікова О. М., Качана О. В., Фетісової Т. Л.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2016 року прокурор Катеринопільського району Черкаської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівниками під час виконання трудових обов'язків.

Позовна заява обґрунтована тим, що за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності комунального підприємства "Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство" Катеринопільської селищної ради (далі - КП "Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство") виявлено порушення вимог статті 1 Закону України "Про оплату праці" та статті 94 КЗпП України.

З 1 червня 2010 року до 30 квітня 2013 року начальник підприємства ОСОБА_4 видавав накази, згідно з якими проводились безпідставні нарахування та виплати щомісячних доплат за виконання обов'язків економіста працівникам підприємства: головному бухгалтеру ОСОБА_5, бухгалтеру ОСОБА_6 та бухгалтеру ОСОБА_7, в результаті було виплачено зайву заробітну плату, чим підприємству заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 54 999 грн 38 коп.

З урахуванням положень статей 133, 136 КЗпП України прокурор Катеринопільського району Черкаської області звернувся до суду та просив в рахунок відшкодування заподіяної шкоди стягнути з відповідальних посадових осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь підприємства середньомісячний заробіток, а саме: з ОСОБА_4 - 3 260 грн 24 коп.; з ОСОБА_5 - 4 499 грн 12 коп.

Прокурор просив поновити строк звернення до суду, зважаючи на поважність причин його пропуску. Зокрема, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були надані копії прибуткових касових ордерів про погашення заподіяної шкоди, які створили помилкове уявлення про погашення ними заборгованості перед підприємством, в той час, як заподіяна шкода фактично ними не відшкодовувалась. Факт порушення норм трудового законодавства та неповернення коштів директором та бухгалтером КП "Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 став відомий лише 7 липня 2014 року.

Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 4 березня 2015 року в складі судді Зінченка М. Г. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурором пропущено встановлений частиною третьою статті 233 КЗпП річний строк звернення до суду.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 21 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано.

Поновлено прокурору Катеринопільського району Черкаської області строк звернення до суду.

Позов прокурора Катеринопільського району Черкаської області задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП "Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство" шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов'язків, у розмірі 3 260 грн 24 коп. та судовий збір у розмірі 153 грн 47 коп. в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь КП "Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство" шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов'язків, у розмірі 4 499 грн 12 коп. та судовий збір у розмірі 211 грн 93 коп. в дохід держави.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що 7 серпня 2013 року Звенигородською міжрайонною державною фінансовою інспекцією за результатами ревізії начальнику КП "Катеринопільке селищне житлово-комунальне господарство" направлено лист-вимогу щодо усунення порушення фінансової дисципліни.

На виконання цього листа, начальником та головним бухгалтером КП "Катеринопільке селищне житлово-комунальне господарство" - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 19 вересня 2013 року надано копії прибуткових касових ордерів про сплату фінансових порушень, виявлених в результаті ревізії.

На виконання доручення голови Катеринопільської районної державної адміністрації від 16 червня 2014 року № 23-Д Катеринопільською районною державною адміністрацією проведено перевірку фінансово-господарської діяльності КП "Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство". За результатами перевірки складено довідку від 7 липня 2014 року, в якій зазначено, що шкода, завдана підприємству на суму 54 999 грн 38 коп., фактично не відшкодована, оскільки начальником та головним бухгалтером підприємства - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, умисно виготовлено завідомо неправдиві офіційні документи щодо надходження грошових коштів до каси підприємства.

Ця довідка Катеринопільською районною державною адміністрацією Черкаської області 9 липня 2014 року направлена прокурору Катеринопільського району Черкаської області, який її отримав 10 липня 2014 року.

За цим фактом прокуратурою Катеринопільського району до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості від 4 серпня 2014 року № 420142500180000010 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.

З позовом до суду прокурор звернувся 30 жовтня 2014 року.

З метою відшкодування спричиненої державі шкоди, беручи до уваги встановлені судом протиправні дії відповідачів, які злочинним шляхом намагалися уникнути відшкодування ними заподіяної шкоди, вводили в оману державні органи, апеляційний суд вважав ці обставини поважною причиною пропущення строку, поновив строк звернення до суду і задовольнив позов прокурора.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення апеляційного суду в частині стягнення з нього 4 499 грн 12 коп. скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про стягнення з нього 2 816 грн 55 коп.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно розраховано суму, яка підлягає стягненню з нього, оскільки він 11 квітня 2014 року звільнився, отже, стягненню підлягає 2 816 грн 55 коп.

У січні 2018 року КП "Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на те, що судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судом установлено, що ОСОБА_4 на підставі контракту від 10 червня 2010 року призначено на посаду начальника КП "Катеринопільке селищне житлово-комунальне господарство". На посаду головного бухгалтера підприємства призначено ОСОБА_5

За результатами ревізії фінансово-господарської діяльності КП "Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство" за період з 1 червня 2010 року до 30 квітня 2013 року, проведеної Звенигородською міжрайонною державною фінансовою інспекцією, встановлено зайве нарахування та виплата щомісячної доплати за виконання обов'язків економіста бухгалтером підприємства, які фактично не виконувались, що завдало підприємству матеріальної шкоди на загальну суму 54 999 грн 38 коп.

Акт підписано 29 липня 2013 року начальником та головним бухгалтером підприємства.

Відповідно до частини першої статті 133 КЗпП України обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям. Пленум Верховного Суду України у пункті 6 постанови від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" (v0014700-92) роз'яснив, що на підставі пункту 2 статті 133 КЗпП України за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, матеріальну відповідальність у межах прямої дійсної шкоди, але не більше від середнього місячного заробітку, несуть винні в цьому директори, начальники й інші керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, керівники (їх заступники) будь-яких структурних підрозділів, передбачених статусом підприємства, установи, організації чи іншим відповідним положенням.

До зайвих грошових виплат відносяться, зокрема, суми стягнення штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівникові у зв'язку із затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, неправильним формулюванням причини звільнення тощо.

Касаційний суд погоджується з висновком апеляційного суду про обґрунтованість позовних вимог прокурора, проте не погоджується із сумою стягнення з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат заостанні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з довідкою КП "Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство" нарахована заробітна плата ОСОБА_5 складала: за листопад 2013 року - 5 891 грн 91 коп., за грудень 2013 року - 2 815 грн 20 коп., за січень-березень 2014 року - 2 816 грн 55 коп., за квітень 2014 року - 9 837 грн 95 коп.

Отже, середня заробітна плата за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата (лютий-березень 2014 року, оскільки у квітні 2014 року ОСОБА_5 звільнився та повний місяць не відпрацював), становить 2 816 грн 55 коп. і саме ця сума підлягає стягненню на користь КП "Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство".

Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки апеляційним судом правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, однак неправильно визначено період обчислення середньомісячної заробітної плати ОСОБА_5, рішення апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позову прокурора.

У іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується та відповідно в касаційному порядку не переглядається.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року зупинено виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 21 жовтня 2016 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити виконання (дію) цього рішення в частині позову до ОСОБА_4

Керуючись статтями 400, 409, 412, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 21 жовтня 2016 року в частині позову прокурора Катеринопільського району Черкаської області до ОСОБА_5 скасувати, прийняти нову постанову.

Позов прокурора Катеринопільського району Черкаської області до ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь комунального підприємства "Катеринопільське селищне житлово-комунальне господарство" Катеринопільської селищної ради шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов'язків, у розмірі 2 816 грн 55 коп.

Поновити виконання (дію) рішення апеляційного суду Черкаської області від 21 жовтня 2016 року в частині позову до ОСОБА_4.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.