Верховний Суд
Постанова
Іменем України
21 березня 2018 року
м. Київ
справа № 523/17367/16-ц
провадження № 61 - 950 св 17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В., учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "ФІНРОСТБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК",
представник позивача - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2017 року у складі судді Сувертак І. В. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство "ФІНРОСТБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК" Красюка І.І. (далі - ПАТ "ФІНРОСТБАНК") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на транспортний засіб та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що у ПАТ "ФІНРОСТБАНК" була розпочата процедура ліквідації строком на один рік з 16 жовтня 2014 року по 16 жовтня 2015 року включно за постановою Правління Національного банку України від 16 жовтня 2014 року № 660 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ФІНРОСТБАНК".
У ході інвентаризації майна ПAT "ФІНРОСТБАНК" було з'ясовано, що одинадцять транспортних засобів, належних банку, відсутні та встановити їх місцезнаходження неможливо. Усі транспортні засоби були оголошені у розшук.
За інформацією, отриманою товариством від регіонального сервісного центру в Одеській області, автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER, 2013 року випуску було перереєстровано 3 грудня 2014 року у відділі реєстраційно-екзаменаційної роботи № 7 Державної автомобільної інспекції у м. Києві на ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунку виданої 2 грудня 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю "Спецавтогруп" (далі - ТОВ "Спецавтогруп"), проте товариство не отримувало жодних грошових коштів за продаж автомобіля, а тому вважало, що автомобіль вибув з власності ПAT "ФІНРОСТБАНК" без його волі. На час звернення з позовом, спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_2 згідно з даними Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України.
Ураховуючи викладене, ПАТ "ФІНРОСТБАНК" просило суд визнано за ним право власності на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER, 2013 року випуску, зобов'язати ОСОБА_2 передати ПАТ "ФІНРОСТБАНК" вказаний транспортний засіб разом з оригіналом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та комплектом ключів і стягнути з ОСОБА_2 на свою користь сплачений судовий збір.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2017 року позов ПАТ "ФІНРОСТБАНК" задоволено.
Визнано за ПАТ "ФІНРОСТБАНК" право власності на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER, 2013 року випуску.
Зобов'язано ОСОБА_2 передати ПАТ "ФІНРОСТБАНК" транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER, 2013 року випуску разом з оригіналом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та комплектом ключів.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ФІНРОСТБАНК" сплачений судовий збір у розмірі 1 500 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач був власником автомобіля VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER, 2013 року випуску, однак автомобіль вибув з власності поза його волею, тому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави на час розгляду справи заволоділа ним, у порядку статті 387 ЦК України.
Ухвалою апеляційногосуду Одеської області від 30 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Апеляційний суд вказав, що спірний автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER, 2013 року випуску, дійсно вибув з володіння власника - ПAT "ФІНРОСТБАНК", не з його волі, оскільки відповідно до листа регіонального сервісного центру в Одеській області, вказаний автомобіль було перереєстровано 3 грудня 2014 року на ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунок виданої 2 грудня 2014 року ТОВ "Спецавтогруп", а у подальшому 24 листопада 2015 року - на ОСОБА_2
У грудні 2017 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували того, що він є добросовісним набувачем спірного автомобіля та позивач не має права витребувати автомобіль, враховуючи положення статті 330 ЦК України. Крім того, вказує, що він є не першим власником спірного автомобіля після ПАТ "ФІНРОСТБАНК" та суди не дослідили належним чином обставини, за яких автомобіль перейшов у власність від позивача до іншої особи. Вважає, що оскільки правочин, за яким було відчужено автомобіль від ПАТ "ФІНРОСТБАНК" до ТОВ "Спецавтогруп", не визнаний судами недійсним, то вимога про витребування цього майна від добросовісного набувача є передчасною.
20 лютого 2018 року ПAT "ФІНРОСТБАНК" подало до Верховного Судувідзив на касаційну скаргу, в якому вказують, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанції, які правильно встановили, що спірний транспортний засіб вибув з володіння товариства без його волі, іншим шляхом.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
При вирішенні справи суди виходили з того, що ПАТ "ФІНРОСТБАНК" на праві власності належав автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER, 2013 року випуску, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацією транспортного засобу.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16 жовтня 2014 № 660 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ФІНРОСТБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 жовтня 2014 року № 113 "Про початок процедури ліквідації АТ "ФІНРОСТБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно яким було розпочато процедуру ліквідації ПAT "ФІНРОСТБАНК" строком на 1 рік з 16 жовтня 2014 року по 16 жовтня 2015 року включно.
У ході інвентаризації майна ПAT "ФІНРОСТБАНК" було з'ясовано, що одинадцять транспортних засобів, належних банку, відсутні та встановити їх місцезнаходження неможливо. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "ФІНРОСТБАНК" подано відповідну заяву до Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в м. Одесі, яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом). З цього приводу всі транспортні засоби оголошені у розшук.
За інформацією, отриманою ПAT "ФІНРОСТБАНК" від регіонального сервісного центру в Одеській області, автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER, 2013 року випуску було перереєстровано 3 грудня 2014 року у відділі реєстраційно-екзаменаційної роботи № 7 Державної автомобільної інспекції у м. Києві за ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунку виданої 2 грудня 2014 року ТОВ "Спецавтогруп".
На час розгляду справи спірний автомобіль 24 листопада 2015 року зареєстровано за ОСОБА_2 та знаходиться у його користуванні, що підтверджується довідкою регіонального сервісного центру в Одеській області Міністерства внутрішніх справ України.
З урахуванням наведених обставин, суди вважали, що автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER, 2013 року випуску вибув з володіння ПAT "ФІНРОСТБАНК" не з його волі, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.
Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У статті 212 ЦПК України 2004 року визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в їх прийнятті.
Частиною першою статті 57 ЦПК України 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 58 ЦПК України 2004 року).
Згідно з положеннями частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звернувшись до суду із даним позовом, посилаючись на те, що спірний автомобіль вибув із власності ПAT "ФІНРОСТБАНК" не з волі товариства, позивач не надав судам відповідних доказів, а для застосування статей 387, 388 ЦК України суду слід довести підстави вибуття майна від його власника й якими документами право власності підтверджується.
Отже, судами не було взято до уваги вказаного та не встановлено, на якій правовій підставі спірний автомобіль був перереєстрований з ПAT "ФІНРОСТБАНК" за ОСОБА_4, який у подальшому відчужив автомобіль відповідачу, що унеможливлює встановити наявність підстав для витребувати автомобіля від ОСОБА_2, як від добросовісного набувача, передбачених положеннями частини першої статті 388 ЦК України.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 6 квітня 2017 року судом були витребувані докази, необхідні для правильного вирішення справи, зокрема, витребувано від Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України належним чином завірені копії документів, на підставі яких 2-3 грудня 2014 року був перереєстрований з АТ "ФІНРОСТБАНК" на ОСОБА_4 транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER, 2013 року випуску; витребувано від ТОВ "Спецавтогруп" належним чином завірені копії матеріалів, що стали підставою для видачі ОСОБА_4 довідки-рахунку серії ВІА № 630854 від 2 грудня 2014 року на автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER.
Ухвала у вказаній частині виконана не була та суд першої інстанції розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Проте саме позивач, а не суд, має довести підстави позову, надати докази, суд лише сприяє в цьому (частина четверта статті 10 ЦПК України 2004 року).
Апеляційний суд, переглядаючи справу, не звернув увагу на вказане, не виправив недоліків розгляду справи судом першої інстанції та помилково залишив без змін його рішення.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212- 214, 303, 316 ЦПК України 2004 року належним чином не встановили усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
Д. Д. Луспеник
О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
С. Ф. Хопта
Ю. В.Черняк