розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2017 року у складі судді Рагозіної С. О. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Папоян В. В.,

У серпні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" (далі - ТОВ "Бета-Агро-інвест") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, приватного підприємства "Ясинуватський хлібозавод" (далі - ПП "Ясинуватський хлібозавод"), у якому просило:

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 11,51га, розташованої на території Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, укладений ІНФОРМАЦІЯ_1 року між ОСОБА_7 та ПП "Ясинуватський хлібозавод";

визнати за ТОВ "Бета-Агро-Інвест" право оренди земельної ділянки загальною площею 11,51 га, розташованої на території Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що належить на праві власності ОСОБА_7 з 05 вересня 2022 року на наступних умовах:

- строк оренди: 49 (сорок девять) років;

- орендна плата в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 9 870,32 грн. Орендна плата вноситься у такі строки - з 1 листопада по 31 грудня кожного року, починаючи з моменту державної реєстрації права оренди;

- розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається;

- земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

- всі інші істотні умови права оренди визначити на умовах, які були передбачені умовами договору оренди земельної ділянки загальною площею 11,51га, розташованої на території Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, укладеного між ОСОБА_7 та ПП "Ясинуватський хлібозавод" ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Позов мотивовано тим, що 03 липня 2012 року між ОСОБА_9 та

ТОВ "Бета-Агро-Інвест" був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 11,51 га, розташованої на території Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області. Договір зареєстровано в Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 04 вересня 2012 року. Строк дії договору сторонами визначено 10 років.

05 травня 2017 року згідно витягу з Державного земельного кадастру позивачем встановлено, що власником цієї земельної ділянки є ОСОБА_7, яка є спадкоємцем ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 уклала договір оренди земельної ділянки з ПП "Ясинуватський хлібозавод".

Позивач посилається на те, що відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" ТОВ "Бета-Агро-інвест" по закінченню строку договору оренди має переважне право перед ПП "Ясинуватський хлібозавод" на укладення договору оренди на зазначену земельну ділянку.

Так, 20 червня 2017 року позивачем було здійснено повідомлення

ОСОБА_7 про намір укладання договору оренди землі на новий строк, отримане 22 червня 2017 року її представником, який зазначив в ньому про відмову укладання цього договору на новий строк по закінченні дії діючого договору.

Укладаючи оспорений договір оренди земельної ділянки з ПП "Ясинуватський хлібозавод", ОСОБА_7 порушила переважне право ТОВ "Бета-Агро-інвест" на укладення договору оренди землі на новий строк.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 11,51 га, розташованої на території Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, укладений ІНФОРМАЦІЯ_1 року між ОСОБА_7 та ПП "Ясинуватський хлібозавод". У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір оренди земельної ділянки, укладений 03 липня 2012 року між ОСОБА_9 та ТОВ "Бета-Агро-інвест" строком на 10 років, продовжував діяти і після смерті ОСОБА_9, тобто і після прийняття спадщини в вигляді спірної земельної ділянки ОСОБА_7, що відповідає положенням пункту 38 договору оренди. Про припинення чи розірвання зазначеного договору спадкоємцем в установленому законом порядку питання не ставилося, а тому були відсутні підстави для укладання іншого договору оренди спірної земельної ділянки.

Уклавши ІНФОРМАЦІЯ_1 року договір оренди спірної земельної ділянки з

ПП "Ясинуватський хлібозавод", ОСОБА_7 порушила право користування спірною земельною ділянкою ТОВ "Бета-Агро-інвест", яке на законних підставах користувалося нею. Таким чином, суд першої інстанції визнав договір оренди спірної земельної ділянки, укладений ІНФОРМАЦІЯ_1 року між ОСОБА_7 та ПП "Ясинуватський хлібозавод" недійсним, такий, що суперечить вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк по закінченню дії попереднього договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди від 03 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_9 та ТОВ "Бета-Агро-Інвест" строком на 10 років, строк дії договору не закінчився.

Вимога позивача про визнання за ним переважного права оренди спірної земельної ділянки є передчасною, оскільки попередній договір є дійсним до 2022 року, а для продовження його дії законодавством встановлені певні умови.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 6 грудня 2017 року рішення Дружківського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2017 року залишено без змін.

Ухвалене судом першої інстанції рішення перевірялася лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки в частині визнання договору оренди недійсним рішення не оскаржувалося.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що постановлене судом рішення в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані.

Звертаючись з позовом про визнання за ТОВ "Бета-Агро-Інвест" права оренди спірної земельної ділянки з 05 вересня 2022 року на відповідних умовах, позивач фактично не довів, що його право порушується на теперішній час, і ставив питання про захист його права, яке може бути порушеним в майбутньому, після закінчення строку дії договору оренди землі. Право позивача на переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк на час розгляду справи не порушено, оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки не сплив і немає перешкод в користуванні зазначеною земельною ділянкою.

У касаційній скарзі, поданій 20 грудня 2017 року, ТОВ "Бета-Агро-інвест" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у визнанні за ним права оренди спірної земельної ділянки з 2022 року, з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення даних вимог. В частині визнання договору оренди недійсним просив залишити судові рішення без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд помилково застосував до спірних правовідносин положення частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" в якості обґрунтування неправомірності вимоги про визнання права оренди. Суду першої інстанції необхідно було брати до уваги саме

положення частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", дотримання передбаченої наведеними нормами процедури поновлення договору оренди землі та встановити наявність чи відсутність порушення переважного права цієї особи на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Згідно доводів касаційної скарги, суди дійшли хибного висновку, що позивач має звертатись за визнанням та захистом свого переважного права лише після закінчення дії попереднього договору. Такий висновок суперечить вимогам законодавства, оскільки на даний час та на момент звернення до суду і винесення рішення переважне право позивача вже було порушене.

Суд першої інстанції невірно тлумачить позовні вимоги, оскільки позивач просив суд визнати за ними переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк саме по закінченню дії попереднього договору та не просив укласти його шляхом поновлення. Тобто, в даному випадку суд невірно ототожнює поняття укладення договору та визнання переважного права на укладення договору, що за своєю правовою природою відмінні.

У касаційній скарзі позивач вказує на те, що у позові ним ставиться питання саме про визнання за ними права оренди на підставі частин першої - п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", на умовах, згідно яких орендодавець вже висловив власне бажання передати спірну земельну ділянку іншій особі, а не укласти договір, як помилково зазначає суд першої інстанції. Позивач погоджується з висновком, що передчасно вимагати укладення договору з огляду на той факт, що попередній договір є ще дійсним до 2022 року. Разом з тим, вважає, що має всі підстави та обґрунтоване право на захист вже порушеного права оренди шляхом, передбаченим положеннями статті 152 ЗК України, тобто шляхом визнання права оренди.

У відзивах на касаційну скаргу відповідачі ОСОБА_7 та ПП "Ясинуватський хлібозавод" з доводами позивача не погодились, посилаючись на їх надуманість та безпідставність. Посилаються на те, що оскаржувані позивачем судові рішення є законними і такими, що базуються на всебічному і повному з'ясуванні обставин справи, яким дана належна оцінка, а висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства. Судами правильно застосовано норми матеріального права і норми процесуального права не порушено, у зв'язку із чим просили відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані ним рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

На спростування доводів касаційної скарги відповідачі посилаються на те, що вимоги позивача про визнання за ним права оренди земельної ділянки

з 05 вересня 2022 року є спробою позбавити власника земельної ділянки можливості після закінчення 05 вересня 2022 року діючого договору оренди розпорядитися земельною ділянкою, що є порушенням принципу свободи договору, закріпленого в пункті 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України.

Судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання договору оренди недійсним сторонами не оскаржуються, тому не переглядаются касаційним судом у цій частині на предмет законності і обгрунтованості в касаційному порядку.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що 03 липня 2012 року між ОСОБА_9 та

ТОВ "Бета-Агро-Інвест" був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 11,51 га, яка розташована на території Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, строком на 10 років. Договір був зареєстрований відділом Держкомзему у Ясинуватському районі 04 вересня 2012 року.

У пункті 9 договору оренди сторонами визначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За пунктом 38 вказаного договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано 6 серпня 2015 року за ОСОБА_7, як за спадкоємцем після смерті ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_1 року між ОСОБА_7 та ПП "Ясинуватський хлібозавод" укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 49 років.

Вказаний договір оренди достроково розірвано 07 липня 2017 року за згодою сторін, шляхом укладення між ОСОБА_7 та ПП "Ясинуватський хлібозавод" відповідної угоди.

З урахуванням змісту статті 32 Закону України "Про оренду землі", в редакції, що діяла на час реєстрації права власності на земельну ділянку за

ОСОБА_7 в порядку спадкування, та пункту 38 договору оренди, укладеного 03 липня 2012 року між ОСОБА_9 та ТОВ "Бета-Агро-інвест" строком на 10 років, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що вказаний договір продовжував діяти і після смерті ОСОБА_9, тобто і після прийняття спадщини у вигляді спірної земельної ділянки ОСОБА_7, яка в свою чергу не зверталася у встановленому законом порядку про його припинення чи розірвання та, уклавши ІНФОРМАЦІЯ_1 року договір оренди спірної земельної ділянки з ПП "Ясинуватський хлібозавод", порушила право користування спірною земельною ділянкою ТОВ "Бета-Агро-інвест".

Звертаючись до суду з позовом в частині вимог про визнання за

ТОВ "Бета-Агро-інвест" права оренди спірної земельної ділянки з 05 вересня 2022 року на зазначених ним у позові умовах, позивач посилається на те, що укладаючи договір оренди землі з ПП "Ясинуватський хлібозавод" під час дії договору оренди землі з ТОВ "Бета-Агро-інвест", ОСОБА_7 порушила його переважне право на оренду цієї земельної ділянки, яке підлягає судовому захисту обраним ним способом - шляхом визнання цього права.

Питання щодо переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк регламентоване положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" (161-14)

Згідно частинам першої - четвертої цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

При цьому, з аналізу змісту положення частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що законодавець пов`язує реалізацію переважного права на продовження договору оренди землі зі спливом попереднього договору, а саме вказує, що орендар зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором.

У пункті 30 договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2012 року, сторонами визначено переважне право орендаря на поновлення договору оренди.

Пунктом 9 договору оренди від 03 липня 2012 року встановлено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Судом установлено, що на момент звернення до суду строк дії договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2012 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_9, спадкоємцем якої є ОСОБА_7, не закінчився, договір є дійсним та діє до 04 вересня 2022 року, з урахуванням його державної реєстрації 04 вересня 2012 року.

При цьому, спірна земельна ділянка перебувала і перебуває у користуванні позивача, а договір оренди, укладений ІНФОРМАЦІЯ_1 року між ОСОБА_7 та ПП "Ясинуватський хлібозавод", розірвано за згодою сторін 07 липня 2017 року, тобто до звернення позивача до суду з даним позовом, та в подальшому визнано судом недійсним.

У даному випадку підстави для судового захисту переважого права на переукладення договору оренди земельної ділянки відсутні, оскільки договір оренди не припинив свою дію та є дійсним, а право користування земельною ділянкою судом захищено, оскільки договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачами, судом визнано недійсним, що унеможливлює використання земельної ділянки, переданої позивачу, іншою особою.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що звертаючись до суду з даним позовом в частині вимог про визнання за ТОВ "Бета-Агро-інвест" права оренди спірної земельної ділянки з 05 вересня 2022 року на зазначених ним у позові умовах, позивач не довів, що його право порушується, і ставив питання про захист його права, яке може бути порушеним в майбутньому, після закінчення строку дії договору оренди землі - 04 вересня 2022 року.

За наведених обстави вбачаються необґрунтованими доводи касаційної скарги про хибність висновків судів щодо передчасності звернення позивача до суду за визнанням та захистом свого переважного права до закінчення строку дії попереднього договору.

Доводи касаційної скарги, що відповідачем ОСОБА_7 не визнається право на переважне укладання договору оренди і таке невизнання полягає у тому, що останньою укладено договір оренди з іншим підприємством, який оспорюється, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки договір оренди між ОСОБА_7 та ПП "Ясинуватський хлібозавод" розірвано за згодою сторін, а підстави для вирішення питання про наявність переважного права, передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі", не настали і перешкоди в користуванні земельною ділянкою відсутні.

Посилання у касаційній скарзі позивача про помилковість застосування судом до спірних правовідносин положень частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" в якості обґрунтування неправомірності вимоги про визнання права оренди та необхідність застосування саме положень частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", є необгрунтованими та спростовуються змістом мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень, з яких вбачається, що вказані норми закону застосовані судом у поєднанні та з урахуванням того, що за змістом частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на продовження договору оренди землі пов`язується зі спливом попереднього договору, та можлива лише за умови дотримання встановленої цією статтею процедури та наявності волевиявлення обох сторін.

Також вбачаються необґрунтованими доводи касаційної скарги про невірне тлумачення судом першої інстанції позовних вимог, ототожнення поняття укладення договору та визнання переважного права на укладення договору, які за своєю правовою природою є відмінними.

В даному випадку, суд першої інстанції у своєму рішенні дав належну оцінку змісту позовних вимог та, крім іншого, правильно виходив із того, що законодавством передбачена можливість поновлення договору оренди земельної ділянки при реалізації орендарем свого переважного права на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором, разом з тим, згідно позовних вимог, позивач ставив питання про визнання за ним права на укладення договору оренди землі з 05 вересня 2022 року на інших умовах, зазначених у іншому договору.

Крім того, колегія суддів зауважує, що умови, на яких позивач просив визнати за ним право оренди земельної ділянки з 05 вересня 2022 року, стосуються істотних умов договору (строку оренди 49 років та орендної плати), що за змістом статті 627 ЦК України щодо свободи договору є абсолютним правом на вільне волевиявлення ОСОБА_7 стосовно належного їй на праві власності майна.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк по закінченню дії попереднього договору залишити без змін.