розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, від імені якої діє ОСОБА_4, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 липня 2016 року у складі судді Войнаренко Л. Ф. та рішення апеляційного суду Київської області від 01 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Мережко М. В.,

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 20 грудня 2007 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 надано у борг грошові кошти у розмірі 210 тис. доларів США зі сплатою 12,45 % річних та кінцевим терміном повернення 10 грудня 2037 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань, 20 грудня 2007 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, з кожним окремо укладено договір поруки, згідно з яким вони зобов'язались відповідати перед банком за невиконання позичальником кредитних зобов'язань.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 11 серпня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 159 175,29 доларів США, яка складається із простроченої заборгованості у розмірі 545,66 доларів США, суми дострокового стягнення кредиту - 158 587,45 доларів США та підвищених процентів у розмірі 42,18 доларів США.

На підставі викладеного ПАТ "Універсал Банк" просило стягнути вказану кредитну заборгованість із відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 липня 2016 року позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" кредитну заборгованість у розмірі 159 175,29 доларів США.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконує, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, що підлягає стягненню у солідарному порядку з боржника та поручителів.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 01 листопада 2016 року змінено рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 липня 2016 року та викладено його резолютивну частину у новій редакції, а саме: стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2007 року у розмірі 159 175,29 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 159 133,11 доларів США та підвищеними відсотками- 42,18 доларів США; стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2007 року у розмірі 159 175,29 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 159 133,11 доларів США та підвищених процентів у сумі 42,18 доларів США; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідачами не надано доказів на спростування наявної кредитної заборгованості. Однак, стягуючи кредитну заборгованість у солідарному порядку, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з поручителями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено самостійні договори поруки і вони між собою солідарно не поручались за боржника. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем нараховано проценти за користування кредитом за підвищеною ставкою у розмірі 13,45 %, що вказує на збільшення відповідальності поручителів, є необґрунтованими, оскільки зміни умов основного зобов'язання за кредитним договором не відбулось, додаткові угоди до нього між сторонами не укладались, фактично процентна ставка не збільшилась.

ОСОБА_3, від імені якої діє ОСОБА_4, у касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення та відмовити у позові ПАТ "Універсал Банк" у частині вимог до поручителя ОСОБА_3

Касаційна скарга мотивована тим, що у зв'язку із підвищенням процентної ставки за кредитним договором, збільшився обсяг відповідальності, про що її як поручителя не було належним чином повідомлено, а тому відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука є припиненою.

Відзиву на касаційну скаргу не було подано.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 грудня 2007 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 210 тис. доларів США, що за курсом Національного банку України становить 10 605 500 грн, зі сплатою 12,45 % річних та кінцевим терміном повернення 10 грудня 2037 року.

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що за користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка у розмірі 37,35 % річних (далі - підвищена процентна ставка). Розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені цим договором терміни сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника. Нарахування та облік таких процентів кредитор здійснює відповідно до умов цього договору, додатків до нього та вимог чинного законодавства України.

20 грудня 2007 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати за невиконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань за кредитним договором від 20 грудня 2007 року.

Того ж дня між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого вона зобов'язалась відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору від 20 грудня 2007 року станом на 11 серпня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 159 175,29 доларів США, яка складається із простроченої заборгованості у розмірі 545,66 доларів США, суми дострокового стягнення кредиту - 158 587,45 доларів США та підвищених процентів у розмірі 42,18 долари США.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.

Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов'язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів.

Таким чином, порука припиняється за наявності факту зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Підставою застосування частини першої статті 559 ЦК України є встановлення змін в основному зобов'язанні (кредитному договорі), які збільшили обсяг відповідальності поручителя. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов'язання, у тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов'язання в зміненому обсязі не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов'язання).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15.

Суд апеляційної інстанції встановив, що умовами кредитного договору передбачено нарахування підвищеної процентної ставки, зміни до кредитного договору сторонами не вносились, крім того, додаткові угоди до нього між сторонами не укладалися.

Суд апеляційної інстанції, установивши, що укладаючи договори поруки, поручителі погодилась із умовами кредитного договору, додаткові угоди до кредитного договору між сторонами не укладались, відповідальність поручителів за основним зобов'язанням не збільшилась, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції шляхом стягнення кредитної заборгованості з боржника та з кожного поручителя окремо у солідарному порядку.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права в частині присудження банку судових витрат з ОСОБА_3 не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду ) від сплати судового збору звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. ОСОБА_3 є особою віднесеною до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак не є позивачем у справі, а тому суди обґрунтовано стягнули з неї на користь позивача судовий збір.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи рішення суду першої інстанції, правильно визначив характер спірних правовідносин і норму права, яка підлягала застосуванню до цих правовідносин, перевіривши доводи апеляційної скарги, правомірно змінив рішення суду першої інстанції лише в частині порядку стягнення кредитної заборгованості.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_3, від імені якої діє ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 липня 2016 року, у незміненій частині, та рішення апеляційного суду Київської області від 01 листопада 2016 року залишити без змін.