розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 02 червня 2016 року у складі головуючого судді Новака Ю. Д. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 14 липня 2016 року у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Чумак О. В., суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2017 року справу № 553/1254/16-ц призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справу № 553/1254/16-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - ПАТ "Полтаваобленерго") про визнання недійсним протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією для населення від 08 листопада 2013 року.

Позовна заява мотивована тим, що за результатами проведеної працівниками Миргородської філії ПАТ "Полтаваобленерго" перевірки було складено акт № 00003135 про порушення позивачем Правил користування електричною енергією для населення. Допустивши грубі порушення закону та неправильно витлумачивши Методику визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, відповідач 08 листопада 2013 року на засіданні комісії з розгляду зазначеного акта нарахував ОСОБА_3 до сплати суму 7 443 грн 08 коп., що є вартістю електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Правил користування електричною енергією для населення, які затверджені постановою Кабінету міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) .

Позивач вважає складений протокол засідання комісії ПАТ "Полтаваобленерго" недійсним, оскільки пункт 3.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕН (1357-99-п) , на який посилається відповідач, не визначає порядку обчислення тривалості порушення.

Зазначає, що технічна перевірка у домоволодінні позивача не проводилась, а розрахунок здійснено виходячи з дня набуття споживачем права власності на електроустановку чи права користування електроустановкою, тоді як тривалість порушення - самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника, мала бути встановлена відповідачем під час складення акта № 00003135.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 06 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14 липня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем під час складення спірного протоколу не було допущено порушень які можуть свідчити про його недійсність.

У серпні 2016 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення у справі, із ухваленням нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди встановили обставини справи з порушенням вимог процесуального законодавства, при цьому фактично не вирішили спір по суті та не розглянули його позовні вимоги про визнання протоколу недійсним.

Зазначає, що він здійснив самовільне підключення до електромережі, однак воно тривало до однієї години, а не 339 днів, як зазначає відповідач.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір про користування електричною енергією.

З акта від 21 жовтня 2013 року № 00003135 про порушення ОСОБА_3 правил користування електричною енергією для населення вбачається, що контролерами відповідача виявлено і зафіксовано факт незаконного використання позивачем електроенергії в побуті, за місцем його проживання, шляхом самовільного підключення електропроводки до електромережі енергопостачальника з порушенням схеми обліку, поза приладами обліку електроенергії.

Позивач був присутній при складанні зазначеного вище акта і підписав його без зауважень.

Протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією для населення Миргородської філії ПАТ "Полтаваобленерго" від 08 листопада 2013 року № 312 підтверджується, що комісія у присутності ОСОБА_3 розглянула акт від 21 жовтня 2013 року № 00003135, прийняла рішення провести нарахування обсягу вартості не облікованої електроенергії згідно з пунктом 3.1 Методики. Розмір вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕН (1357-99-п) , склав 12 347 кВт. год. на суму 7 443, 08 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору із енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією.

Відповідно до пункту 42 Правил користування електричною енергією для населення, які затверджені постановою Кабінету міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , побутовий споживач електричної енергії, зокрема, зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; узгоджувати з енергопостачальником нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності.

Згідно з пунктом 48 зазначених Правил побутовий споживач несе відповідальність згідно із законодавством за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без засобів обліку.

Відповідно до пункту 53 даних Правил у разі виявлення представником енергопостачальника порушення побутовим споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та побутовим споживачем чи представником побутового споживача (особою, яка є співвласником об'єкта або має право користуватися цим об'єктом відповідно до договору). Один примірник акта вручається побутовому споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Побутовий споживач має право внести до акта свої зауваження.

Оскільки встановлено, що ОСОБА_3, порушивши Правила користування електричною енергією для населення, здійснив самовільне підключення до електромереж, і відбулось споживання електричної енергії без засобів обліку, що зафіксовано в акті від 21 жовтня 2013 року № 00003135, що стало підставою розгляду на засіданні комісії Миргородської філії ПАТ "Полтаваобленерго", суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Крім того, апеляційний суд обгрунтовано зазначив, що укладення угоди про погашення боргу за необліковану електричну енергію від 21 листопада 2013 року, відповідно до умов якої ОСОБА_3 визнав свій борг у сумі 7 443 грн 08 коп. та зобов'язався його погасити протягом 12 місяців, свідчить про визнання споживачем боргу у тому розмірі і за тим розрахунком, що був здійснений енергопостачальною організацією.

Аргументи касаційної скарги аналогічні аргументам, викладеним ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 06 червня 2016 року та ухвали апеляційного суду Полтавської області від 14 липня 2016 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.