Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, громадська організація "Європейський розвиток України",

представник ОСОБА_4 та громадської організації "Європейський розвиток України" - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представники ОСОБА_4 - ОСОБА_8, відповідачі: громадська організація "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління", ОСОБА_9,

представник громадської організації "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" - ОСОБА_10,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_6, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року у складі судді Піхур О. В. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Лапчевської О.Ф., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2016 року ОСОБА_4 та громадська організація "Європейський розвиток України" (далі - ГО "ЄРУ") звернулися до суду з позовом до громадської організації "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" (далі - ГО "ВАКУ"), ОСОБА_9 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що у 23 березня 2016 року ГО "ВАКУ" в особі її керівника ОСОБА_9 здійснила адресну розсилку електронних листів, а також опублікувала оголошення на офіційному сайті ГО "ВАКУ" в мережі Інтернет та на своїй офіційній сторінці в мережі Facebook, які містили недостовірну інформацію про ГО "ЄРУ" та її керівника ОСОБА_4, поширення якої принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів.

21 березня 2014 року між ГО "ЄРУ" та ГО "ВАКУ" був укладений договір про надання благодійного гранту, спірні господарські відносини за яким стали предметом розгляду Господарським судом м. Києва, про який ГО "ЄРУ" стало відомо на стадії виконавчого провадження, а, отже, остання не мала змоги взяти участь у судовому процесі. ГО "ВАКУ" не повідомила суд про фактичну адресу

ГО "ЄРУ", хоча представники ГО "ВАКУ" неодноразово відвідували керівництво ГО "ЄРУ" та є особисто знайомими з ОСОБА_4

23 березня 2016 року до ОСОБА_4 почали надходити телефонні дзвінки від його колег, партнерів, знайомих та друзів з приводу того, що їм на електронну пошту були надіслані листи від ГО "ВАКУ", в яких офіційно називали ОСОБА_4 та ГО "ЄРУ" шахраями. Самого листа позивачі не бачили і знають про його зміст зі слів тих, хто його отримав. Оголошення такого ж змісту із заголовком "Обережно, шахраї!" відповідачі розмістили на своєму веб-сайті та офіційній сторінці в мережі Facebook. Називаючи ОСОБА_4 та ГО "ЄРУ" шахраями, відповідачі безпідставно звинуватили їх в скоєнні кримінального злочину, передбаченого статтею 190 Кримінального кодексу України "Шахрайство". Рішення Господарського суду з господарських договірних відносин на користь ГО "ВАКУ" не давало права звинувачувати позивачів у скоєнні злочину. Відповідачі повністю усвідомлювали негативні наслідки своєї протиправної поведінки, більше того, вони бажали їх настання та здійснили спеціальні дії щодо збору електронних адрес колег, друзів та партнерів позивачів, розіславши їм листи з такою неправдивою інформацією. Здійснивши таку адресну розсилку і отримавши настання негативних для позивачів наслідків, відповідачі через кілька днів змінили заголовок оголошення на своїй офіційній веб-сторінці з "Обережно, шахраї!" на "Обережно, недоброчесний виконавець!". Проте, новий заголовок є не менш принизливим і таким, що принижує честь, гідність, ділову репутацію та завдає моральних страждань. Інформація, наведена в оголошенні, безпосередньо стосується особи ОСОБА_4 та ГО "ЄРУ", побудована у формі звинувачень щодо професійної діяльності та моральних якостей позивачів.

Ураховуючи викладене, позивачі просили суд: визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, принижують честь, гідність, ділову репутацію позивачів, відомості, викладені в електронних листах та опубліковані в оголошеннях на веб-сайті ГО "ВАКУ" та офіційній сторінці ГО "ВАКУ" в соціальній мережі Facebook, поширені 23 березня 2016 року відносно позивачів ГО "ВАКУ" та ОСОБА_9; зобов'язати відповідачів спростувати відомості, поширені ними 23 березня 2016 року в електронних листах та оголошеннях на веб-сайті ГО "ВАКУ" та офіційній сторінці ГО "ВАКУ" в соціальній мережі Facebook, у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом публікації офіційного вибачення перед позивачами керівника ГО "ВАКУ" та автора цих листів та оголошень ОСОБА_9 про те, що відповідачами поширена недостовірна, така, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, принижує честь, гідність, ділову репутацію ГО "ЄРУ" та її керівника ОСОБА_4 інформація, яка була розміщена в електронних листах та опублікована в оголошеннях на веб-сайті ГО "ВАКУ" та офіційній сторінці

ГО "ВАКУ" в соціальній мережі Facebook 23 березня 2016 року, не пізніше 15 днів з дня набрання рішенням суду законної сили; стягнути з ГО "ВАКУ" на користь ОСОБА_4 49 608 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4, ГО "Європейський розвиток України" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що опублікована відповідачами інформація щодо отримання благодійного гранту, ухвалення Господарським судом м. Києва рішення та наявності виконавчого провадження є фактичним твердженням, позивачем не надано доказів її недостовірності, а інша інформація, викладена у статті, є оціночним судженням.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ГО "Європейський розвиток" відхилено. Рішення районного суду залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанцій мотивовано тим, що оскаржувана інформація містить ряд тверджень, що повинні розглядатись у їх взаємозв'язку, для тлумачення їх такими, що не підпадають під категорію оціночних суджень, тягар доведення в такому разі покладається на сторону позивача. Сторонами не заперечується, що між ними існували договірні відносини, спір щодо використання гранту благодійної організації вирішувався в судовому порядку Господарським судом м. Києва, у зв'язку з чим частина оскаржуваної інформації відповідає дійсності, а інша частина може розглядатись лише у взаємозв'язку в сукупності висловленого.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розглядуцивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено норми процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказав, що неправдива інформація є оціночним судженням через неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статей 3, 27, 62 Конституції України, статей 94, 270, 275 ЦК України, статті 30 Закону України "Про інформацію", у зв'язку із неповним дослідженням обставин справи та наданих доказів. Крім того, під час розгляду справи суд першої та апеляційного інстанцій порушили вимоги статей 58, 179, 212, 213 ЦПК України (у редакції 2004 року).

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) роз'яснено судам, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, ГО "ЄРУ", суди дійшли правильноговисновку про те, що опублікована відповідачами інформація щодо отримання благодійного гранту, прийняття Господарським судом м. Києва рішення та наявності виконавчого провадження є фактичним твердженням, позивачем не надано доказів її недостовірності, а інша інформація, є оціночним судженням. Крім того, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Посилання позивача у касаційній скарзі на недослідження висновку № 8788 експертного лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження апеляційним судом є безпідставними, оскільки зазначений висновок виконаний 19 квітня 2017 року, після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що поширена інформація є оціночним судженням та зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.