суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня

2016 року у складі судді Грещука Р.П. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року у складі суддів Максюти І.О., Горблянського Я.Д., Матківського Р.Й. в цивільній справі за позовом Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача - Надвірнянська районна державна адміністрація (далі - Надвірнянська РДА), про розірвання договору оренди землі та повернення державі земельної ділянки площею 4,2300 га і

У червні 2016 року керівник Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. Свої вимоги обґрунтовував тим, що розпорядженням Надвірнянської РДА від 14 вересня 2012 року № 253 затверджено проект землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки площею 4,2300 га строком на 30 років для ведення фермерського господарства, яка розташована в урочищі Гута за межами населеного пункту - села Середній Майдан Середньомайданівської сільської ради Надвірнянського району (далі - с. Середній Майдан). На підставі зазначеного розпорядження Надвірнянська РДА в особі заступника голови цього органу

Гурея В.Т. та ОСОБА_3 26 жовтня 2012 року уклали договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства строком на 30 років, яку відповідно до акта приймання-передачі від 16 листопада 2012 року передано в користування відповідачеві, а право оренди зареєстровано 14 листопада 2012 року в управлінні Держкомзему в Надвірнянському районі за № 262400004000242. Після укладення зазначеного договору ОСОБА_3 фермерського господарства не зареєстрував, а спірну земельну ділянку використовує не за цільовим призначенням, оскільки розташував на ній гостьовий будинок, літню палатку для торгівлі та будинок охорони. Зазначені споруди збудовано відповідачем самовільно.

Керівник Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області просив: розірвати договір оренди земельної ділянки площею 4,2300 га від 26 жовтня 2012 року, укладений між Надвірнянською РДА і ОСОБА_3, яка розташована в урочищі Гута за межами населеного пункту - с. Середній Майдан; зобов'язати ОСОБА_3 повернути зазначену земельну ділянку державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі на тій підставі, що спірні правовідносини виникли між державним органом і фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП), тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Прокурор Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області та представник Надвірнянської РДА заперечили проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що під час укладення оспорюваного договору ОСОБА_3 діяв як фізична особа, тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року, клопотання представника ОСОБА_3 задоволено. Провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) в редакції, чинній на час вчинення відповідних процесуальних дій. Роз'яснено представнику позивача, що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області своєї позиції під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції не висловлювало.

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення й передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки земельна ділянка, яка є предметом спору, надана фізичній особі для ведення фермерського господарства, проте використовується нею не за цільовим призначенням; оспорюваний договір оренди укладено саме з фізичною особою, яка отримала цю земельну ділянку в оренду у спеціально визначеному законодавством порядку, та саме ця фізична особа є відповідачем у справі; така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним, зокрема, у постанові від 11 травня 2016 року в аналогічній справі № 6-17833ск15.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано учасникам справи строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області своєї позиції під час розгляду справи в суді касаційної інстанції не висловило; просило проводити розгляд без участі його уповноваженого представника.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу з мотивів, аналогічних висновкам, викладеним в оскаржуваних ухвалах судів першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 грудня 2017 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 16 січня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що прокуратура Івано-Франківської області оскаржує судові рішення з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.

25 січня 2018 року справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду та передана судді-доповідачу відповідно до автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2018 року справу прийнято до розгляду.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Під час розгляду справи суди встановили, що розпорядженням Надвірнянської РДА від 14 вересня 2012 року № 253 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 6,7996 га для ведення фермерського господарства, що знаходяться в урочищі Гута за межами населеного пункту - с. Середній Майдан, та передано їх ОСОБА_3 в оренду терміном на 30 років, а саме земельну ділянку НОМЕР_1 площею 4,2300 га. Встановлено річну орендну плату за ці земельні ділянки.

На підставі цього розпорядження 26 жовтня 2012 року Надвірнянська РДА (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 4,2300 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для ведення фермерського господарства. Договір підписано сторонами та нотаріально посвідчено. Право ОСОБА_3 на земельну ділянку зареєстровано відповідно до вимог статті 182 Цивільного кодексу України.

Зі свідоцтва про державну реєстрацію ФОП серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_3 6 липня 2010 року зареєстрований Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як ФОП.

Крім того, ОСОБА_3 є засновником фермерського господарства "ЯВІР АГРО" (далі - ФГ "ЯВІР АГРО"), зареєстрованого 16 квітня 2013 року як юридична особа, про що свідчить статут цього фермерського господарства та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань серії ААВ № 880803.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII (2147а-19) .

Відповідно до статті 16 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій (частини четвертої статті 188 цього Кодексу у редакції Закону № 2147-VIII (2147а-19) ), не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим частиною другою статті 118 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, передбачено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Аналогічна норма міститься й у статті 188 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII (2147а-19) , частиною першою якої уточнено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК (1798-12) ) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (стаття 12 ГПК у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Статтею 20 ГПК у редакції Закону № 2147-VIII (2147а-19) визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Особливості участі прокурора в розгляді справ визначено статтею 45 ЦПК України, статтею 29 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій (статтею 56 ЦПК України та статтею 53 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII (2147а-19) відповідно), за змістом положень яких у разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з цивільним позовом до фізичної особи про розірвання договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, укладеного між відповідачем і місцевим органом виконавчої влади, та про зобов'язання повернути цю земельну ділянку у зв'язку з невиконанням орендарем вимог законодавства щодо її цільового використання.

Погодившись із висновками суду першої інстанції про те, що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, апеляційний суд зазначив, що за змістом положень Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян та підлягає державній реєстрації як юридична особа або ФОП. У справі, яка розглядається, фермерське господарство як юридична особа зареєстровано в установленому законом порядку після отримання відповідачем прав на земельну ділянку, виділену для ведення фермерського господарства, а тому спір підвідомчий господарському суду.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі у редакції, чинній на час надання відповідачеві земельної ділянки, укладення оспорюваного договору та реєстрації фермерського господарства) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) , Законом України "Про фермерське господарство" (973-15) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" (973-15) є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земельфермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Суди встановили, що між ОСОБА_3 і Надвірнянською РДА укладено договір оренди земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) . Після державної реєстрації цього договору відповідачем засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що спір виник між суб'єктами господарювання і такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ВеликаПалата Верховного Судувважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а тому ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 402- 404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.