Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 522/15942/15-ц

провадження № 61-2585 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - Церковне управління (єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2016 року в складі суддів: Сегеди С. М., Гайворонського С. П., Кравця Ю. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Церковного управління (єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що вона з 1 червня 2010 року працювала в Німецькій Євангелічно-лютеранській Церкві України в с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області на посаді завгоспу.

1 липня 2015 року позивач отримала наказ від 26 червня 2015 року № 27 про звільнення з посади завгоспа Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви Українив с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області відповідно до статті 40 КЗпП України, однак у наказі не зазначено, за яким саме пунктом статті 40 КЗпП України її звільнено.

Крім того, у разі звільнення у зв'язку зі скороченням штату, вона повинна була отримати попередження про звільнення, проте такого попередження вона не отримувала.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просила визнати незаконним наказ про її звільнення з посади завгоспу Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України в с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області від 26 червня 2015 року № 27, поновити її на роботі та стягнути з Церковного управління (єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 25 880 грн 40 коп.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2016 року в складі судді Погрібного С. О. позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 26 червня 2015 року № 27, виданий єпископом Церковного управління (єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, про звільнення ОСОБА_4 із займаної посади за статтею 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_4 на роботі в Церковному управлінні (єпископаті) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України на посаді завідуючої господарством церкви с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області.

Стягнуто з Церковного управління (єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 25 880 грн 40 коп.

Стягнуто з Церковного управління (єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України в дохід держави судові витрати в розмірі 551 грн 20 коп.

Рішення у частині поновлення ОСОБА_4 на роботі, стягнення на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 1 990 грн 80 коп. допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення ОСОБА_4 відбулось з порушенням норм трудового законодавства.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2016 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_4 звільнено саме за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, тобто у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. Та обставина, що в наказі не зазначено пункт статті 40 КЗпП України є помилкою, яка не вплинула на права та обов'язки сторін і не завдала перешкод позивачу пред'явити цей позов та розглянути судом спір щодо правовідносин, які виникли між сторонами, саме з приводу звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд прийняв нові докази у справі без обґрунтування відповідачем неможливості їх подання до суду першої інстанції, а також тим, що висновки апеляційного суду не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають обставинам справи.

У січні 2017 року Церковне управління (єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просить рішення апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на те, що судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

16 січня 2018 року справу Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судом установлено, що ОСОБА_4 з 1 червня 2010 року працювала в Німецькій Євангелічно-лютеранській Церкві України в с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області на посаді завгоспу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Чинне трудове законодавство не встановлює обмежень щодо строків, заходів, способів, доцільності проведення тих чи інших змін в організації виробництва та праці. Вирішення зазначених питань належить до виключної компетенції власника або уповноваженого ним органу та проводиться ним на його власний розсуд. Суб'єкт господарювання самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Питання перегляду штатного розпису Церковного управління (єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України з огляду на фінансовий стан церкви неодноразово обговорювалось її керівництвом та працівниками, було включено до порядку денного засідання церковного керівництва, призначеного на 25 квітня 2015 року.

На підставі рішення Церковного управління (єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України від 25 квітня 2015 року № 8 відбулося скорочення штату працівників та скорочено посаду завгоспа у зв'язку з реорганізацією структурних підрозділів та оптимізацією діяльності церкви.

Зміст рішення був доведений до відома позивача 26 квітня 2015 року, що підтверджується актом ознайомлення з рішенням керівництва Церкви від 26 квітня 2015 року, вих. № 120/1. Із акта вбачається, що 26 квітня 2015 року позивача ознайомлено з рішенням та персональним попередженням про майбутнє звільнення у зв'язку зі скороченням посади, рішення прочитано вголос, однак остання від підпису про ознайомлення відмовилася.

У зв'язку з цим, на адресу ОСОБА_4 була направлена поштова кореспонденція, у якій містилися вищезазначене рішення та попередження про майбутнє звільнення через два місяці, проте ОСОБА_4 відмовилась від отримання вказаної поштової кореспонденції.

Встановивши, що у зв'язку з реорганізацією структурних підрозділів та оптимізацією діяльності у Церковному управлінні (єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України відбулося скорочення штату працівників та було скорочено посаду завгоспа, а у відповідача не було вільних вакансій, які могли бути запропоновані позивачу, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача було здійснено відповідно до вимог чинного трудового законодавства.

Доводи касаційної скарги щодо прийняття та дослідження апеляційним судом нових доказів у справі без обґрунтування відповідачем неможливості їх подання до суду першої інстанції не спростовують висновків апеляційного суду щодо відсутності порушення трудових прав позивача.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик