позивач - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель",

представник позивача -ОСОБА_2,

відповідач -ОСОБА_7,

представник відповідача -ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на заочне рішення Дніпровського районного судум. Києвау складі суддіЯровенко Н. О. від 20січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києвау складі колегії суддів:Усика Г. І., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,від 20вересня 2016 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційногоцивільного суду та розглядаютьсяспочатку за правилами, щодіютьпіслянабраннячинностіцієюредакцією Кодексу.

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" (далі - ПАТ "КБ "Даніель") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Даніель" звернулось до суду з позовом ОСОБА_7. про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що14 лютого 2012 року між ПАТ "КБ "Даніель" та ОСОБА_7 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 1 млнгрн. на строк до 13 лютого 2019 року зі сплатою 25 % річних, одноразовою сплатоюкомісії за управління кредитом у розмірі 1,8 % відсуминаданого кредиту, щорічноюсплатоюкомісії за управління кредитомурозмірі 1 % відзаборгованості за кредитом на дату нарахуваннякомісії, а також неустойки у розмірах та у випадках, передбаченихцим договором.

ОСОБА_7належним чином не виконуваввзяті на себе зобов'язання за кредитним договором, на вимоги банку не реагував, внаслідокчогоутвориласязаборгованість, яка станом на3грудня2015 року становить 1 194 871грн96 коп., з яких: заборгованість за кредитом- 543263грн09 коп., заборгованість за процентами - 227 351грн79 коп., комісія - 5 432грн63 коп., неустойка - 418 824грн45 коп.

Ураховуючи викладене, ПАТ "КБ "Даніель" просило судстягнути ОСОБА_7 на його користьзаборгованість закредитнимдоговором у розмірі1 194 871грн96 коп.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києвавід 20січня 2016 року позов ПАТ "КБ "Даніель"задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ "КБ "Даніель" заборгованість за кредитнимдоговором у розмірі1 194 871грн96 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов ПАТ "КБ "Даніель", суд першої інстанції виходив із того, щозгідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, проте позичальник свої зобов'язання за кредитним договоромне виконував,у результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 1 194 871грн96 коп., яка підлягає стягненню. Розмір заборгованості судом визначено згідно вимог закону та умов договору.

Ухвалоюапеляційного суду м. Києва від 20вересня 2016 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_7відхилено. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києвавід 20січня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, щовисновок суду ґрунтується на матеріалахсправи,вимогах закону та умовах договору.Зазначив, щовідкликаннябанківськоголіцензії не забороняє банкунараховуватипроценти за користуваннякредитними коштами та штрафнісанкції.

Крім того, кредит відповідачу надавався не з метою придбання нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, а на споживчі цілі, тому на нього не розповсюджується положення пункту 14.2 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" (1636-18) , а розмір неустойки не може бути зменшений на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, оскільки не перевищує розмір заборгованості за кредитом і процентами.

Ужовтні 2016 ОСОБА_7.подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішенняйухвалитиноверішення,якимвідмовити взадоволенні позову.

Касаційна скаргамотивована тим, щосуди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивачем не було надано доказів отримання ним вимоги про усунення порушень кредитного договору, що є невиконанням вимог пункту 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Також суди не звернули уваги на те, що з 20 лютого 2014 року територія Автономної Республіки Крим і міста Севастополя є тимчасово окупованою, внаслідок чого він не може здійснювати підприємницьку діяльність, яка була основним джерелом для погашення заборгованості за кредитним договором, тому відсутні законні підстави для стягнення з нього неустойки та процентів з 20 лютого 2014 року.Суди безпідставно не застосували положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки.

15 квітня 2014 року відкликано банківську ліцензію ПАТ "КБ "Даніель", після чого позивач не має право нараховувати проценти за користування кредитом.

Крім того, апеляційний суд помилково не застосував положення статті 14.2. Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" (1636-18) , відповідно до якої він звільнений від обов'язку щодо погашення суми іпотечного кредиту та нарахованих процентів за кредитним договором на строк тимчасової окупації Автономної Республіки Крим.

Відзив на касаційнускаргуучасникисправидо суду не подали.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційноїінстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

31січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиноютретьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюєтьсявідповіднодозаконів, чинних на час вчиненняокремихпроцесуальнихдій, розгляду і вирішеннясправи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положеннямчастинидругоїстатті 389 ЦПК Українипідставамикасаційногооскарження є неправильнезастосування судом норм матеріального права чипорушення норм процесуального права.

Частиноюпершоюстатті 402 ЦПК Українивстановлено, що усудікасаційноїінстанціїскаргарозглядається за правилами розглядусправи судом першоїінстанціїв порядку спрощеногопозовногопровадження без повідомленняучасниківсправи з урахуваннямстатті 400цього Кодексу.

Відповідно до частинпершої, другої та п'ятоїстатті 263 ЦПК Українисудоверішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права іздотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставіповно і всебічноз'ясованихобставин, на якісторонипосилаються як на підставусвоїхвимог і заперечень, підтвердженихтимидоказами, якібулидосліджені в судовому засіданні.

Зазначенимвимогам законусудоверішенняапеляційного суду не відповідає.

Судом встановлено, що14 лютого 2012 року між ПАТ "КБ "Даніель" та ОСОБА_7 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 1 млнгрн. на строк до 13 лютого 2019 року зі сплатою 25 % річних, одноразовою сплатоюкомісії за управління кредитом у розмірі 1,8 % відсуминаданого кредиту, щорічноюсплатоюкомісії за управління кредитомурозмірі 1 % відзаборгованості за кредитом на дату нарахуваннякомісії, а також неустойки у розмірах та у випадках, передбаченихцим договором.

Взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував, на вимогу банку не реагував, у зв'язку з чимстаном на3грудня2015 року становить утворилася заборгованість у розмірі1 194 871грн96 коп.

Відповідно дочастинипершоїстатті 1054 ЦК України за кредитним договором банк абоіншафінансоваустанова (кредитодавець) зобов'язуєтьсянадатигрошовікошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальникзобов'язуєтьсяповернути кредит та сплатитипроценти.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 14.2. Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" (1636-18) передбачено, що упродовж строку тимчасової окупації внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим звільняється від обов'язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об'єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Національний банк України приймає рішення про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інші рішення з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) кредитора.

Нормицього пункту не поширюються на нерухомежитловемайно, загальнаплощаякогоперевищуєпоказники, встановленістаттею265Податкового кодексу України.

Судом також установлено, щона забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором14лютого 2012 року між ПАТ "КБ "Даніель" та ОСОБА_7укладено іпотечний договір, відповідно до якого останній передав в іпотеку банку належну йому на праві спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_2

З 20 листопада 2014 року ОСОБА_7 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, з фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (1207-18) з 20 лютого 2014 року територія Автономної Республіки Крим і міста Севастополя є тимчасово окупованою.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" іпотечне кредитування - правовідносини, що виникають з приводу набуття права вимоги іпотечногоборгу за правочинами та іншими документами;іпотечний борг - основнезобов'язання за будь-якимправочином,виконання якого забезпечене іпотекою.

Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що кредит, який використовується в якості способу отримання фінансування на інші цілі підзаставу нерухомості, є іпотечним та не врахував, що відповідачем передано в іпотекубанку майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення іпотечного договору була тимчасово окупована.

Крім того, частиноютретьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, частиноютретьою статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини 4 статті 10 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проте апеляційний суд зазначені положення законодавства не врахував, не надав належної правової оцінки доводам відповідача про те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, внаслідок чого у 2014 році йому поставлено діагноз - папілярна карцинома щитовидної залози, та проведено операцію, не перевірив, чи є ці обставини такими, що мають істотне значення для зменшення розміру неустойки у разі, якщо позов підлягає задоволенню.

Таким чином, у порушення статей 212 - 214, 303, 315 ЦПК України, у редакції, чинній на час розглядусправи, апеляційний суд: у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не надав належної правової оцінки доводам відповідача; не врахував укладений міжсторонами іпотечнийдоговір, предметом якого є розташована у м. Севастополі квартира; не перевірив наданий банком розрахунок заборгованості, не з'ясував, чи включає він період, з якоготериторія Автономної Республіки Крим і міста Севастополя є тимчасово окупованою, не перевірив наявність обставин, які мають істотне значеннядля зменшення розміру неустойки,та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанцій, ухвалюючи судове рішення в справі, неправильно застосував норми матеріального права, порушивши норми процесуального права,тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1частинитретьої та четвертоїстатті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направленнясправи на новийрозгляд є порушення норм процесуального права, щоунеможливиловстановленняфактичнихобставин, якімаютьзначення для правильного вирішеннясправи, якщо суд не дослідивзібрані у справідокази.

Справа направляється на новийрозгляд до суду апеляційноїінстанції, якщопорушення норм процесуального права допущенітількицим судом. У всіхіншихвипадках справа направляється до суду першоїінстанції.

За таких обставин судове рішення апеляційного судуне відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.