розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року в складі судді Богінкевич С. М. та рішення апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2014 року складі суддів: Білич І. М., Кулікової С. В., Поліщук Н. В.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просило стягнути солідарно із відповідачів на його користь заборгованість за договором про іпотечний кредит від 6 грудня 2007 року в сумі 1 173 690 грн 01 коп., звернувши стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Свої вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивувало тим, що 6 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 657 тис. грн зі сплатою 15 % річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення до 06 грудня 2037 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 6 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку належну їй на праві особистої приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 6 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладено окремі договори поруки, відповідно до умов яких поручителі зобов'язались відповідати перед банком солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 6 грудня 2007 року та додатковими угодами до нього.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначало, що позичальник належним чином не виконувала умови договору про іпотечний кредит, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку просило стягнути солідарно із відповідачів, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 6 грудня 2007 року в сумі 1 173 690 грн 01 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати в розмірі 455 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у судовому засіданні визнали позовні вимоги. Поручителі незалежно від того, уклали вони спільний договір поруки чи окремий договір, є солідарними боржниками з позичальником. Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ПАТ КБ "Приват Банк" щодо солідарного стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованості у розмірі 1 173 690 грн 01 коп. за кредитним договором від 6 грудня 2007 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.

У іншій частині рішення залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при задоволенні позову в частині покладення відповідальності на поручителів суд не взяв до уваги, що позовна заява не містить доводів щодо невиконання поручителями умов договорів поруки, отже, неможливим є й покладення на них відповідальності за неналежне виконання цих умов.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не повідомляли її про судові засідання, рішення судів їй не направлялися.

Відзив на касаційну скаргу не подавався.

2 січня 2018 року справу Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 74 ЦПК України в редакції, яка діяла на час вирішення спору судом, судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Ссудова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом із копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Частиною першою статті 76 ЦПК Українивизначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

На а. с. 48 міститься повідомлення про судове засідання 06 квітня 2011 року, проте відомості про отримання повідомлення ОСОБА_6 відсутні, як і відсутні відомості про отримання ОСОБА_6 повідомлення про судове засідання 31 травня 2011 року (а. с. 52-57).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-якого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких відсутні відомості про вручення судових повісток.

На порушення зазначених вище норм 31 травня 2011 року відбувся розгляд справи з ухваленням рішення по суті спору.

Згідно зі статтею 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Частиною першою статті 304 ЦПК України передбачено, що справа в апеляційному порядку розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою ЦПК України (1618-15) про апеляційне провадження.

Відповідно до частини першої 305 ЦПК України (1618-15) апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, якщо немає відомостей про вручення їй судової повістки.

На а. с. 150 міститься повідомлення про розгляд справи апеляційним судом 13 березня 2014 року.

Разом із тим матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_6 була повідомлена про час та місце розгляду справи в апеляційному суді, оскільки відсутня розписка про одержання нею судової повістки або відомості про відмову в її отриманні. На адресу суду повернулась судова повістка з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 151), що не є доказами виконання судом вимог статей 74- 76 ЦПК України.

Також відсутні докази одержання ОСОБА_6 судових повісток про розгляд справи апеляційним судом, призначений на 14 квітня 2014 року (а. с. 161-169) та на 22 травня 2014 року (а. с. 172-174) з урахуванням заяви ОСОБА_6 про завчасне повідомлення про розгляд справи в разі її наявності (а. с. 188-189).

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Розглянувши справу за відсутності ОСОБА_6, щодо якої відсутні докази повідомлення належним чином про час та місце розгляду справи, суди порушили її конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечили можливості обґрунтувати свої твердження щодо позову і, таким чином, не взяли до уваги вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням того, що ОСОБА_6 обґрунтовує касаційну скаргу підставами про неповідомлення про розгляд справи, ухвалені в справі рішення підлягають скасуванню з направленнямсправи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 411, ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.